ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 922/1472/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт Краснокутськ Харківської області (далі - Підприємець),

на рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2016 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016

зі справи № 922/1472/16

за позовом підприємства Харківської облспоживспілки "Краснокутський ринок", смт Краснокутськ Харківської області (далі - Ринок),

до Підприємця

про звільнення місця,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Краснокутська селищна рада, смт Краснокутськ Харківської області (далі - Селищна рада).

Судове засідання проведено за участю представників:

Ринку - Корби І.В.,

Підприємця - не з'яв.,

Селищної ради - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.07.2016 (суддя Аріт К.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 (колегія суддів у складі: Тищенко О.І. - головуючий, Сіверін В.І. і Тихий П.В.): позов задоволено; зобов'язано Підприємця звільнити торгові місця НОМЕР_1 і НОМЕР_2 на території Ринку від належного йому майна та обладнання шляхом демонтажу та вивезення кіосків з території Ринку; стягнуто з Підприємця на користь Ринку 1378 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємець просить: скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи; стягнути з Ринку витрати, пов'язані зі сплатою судового збору. Скаргу мотивовано порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами у вирішенні спору норм матеріального і процесуального права, зокрема: частини другої статті 638, частини першої статті 641 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини другої, третьої та четвертої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

На підставі договору оренди від 20.04.2012, укладеного Краснокутською селищною радою та Ринком, останній користується земельною ділянкою площею 0,6074 га у смт Краснокутськ Харківської області для ринкової інфраструктури.

Зазначений договір є чинним, не оскаржувався та не був скасований у судовому порядку.

01.01.2015 Ринком та Підприємцем укладені аналогічні за змістом договори оренди торгових місць НОМЕР_1 і НОМЕР_2 (далі - Договори оренди), площа торговельних місць становить, відповідно, 8 м 2 та 10 м 2; вони знаходяться за адресою: смт Краснокутськ, вул. Перемоги, 27.

Відповідно до умов Договорів оренди:

- орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату, не допускати заборгованості (пункти 3.1.4);

- орендар зобов'язаний не пізніше трьох днів після закінчення терміну дії договору або після його дострокового розірвання звільнити орендований об'єкт від кіоску/лотку/палатки та/або торговельного обладнання з попереднім узгодженням таких робіт з орендодавцем, здати орендодавцеві орендований об'єкт, згідно з актом приймання - передачі в стані, не гіршому його стану на момент передачі в оренду з урахуванням зносу у встановлених розмірах (пункти 3.1.8);

- договір може бути достроково розірваний внаслідок, зокрема, невнесення орендарем орендної плати, інших платежів протягом 1 місяця або більше (пункти 6.3);

- договір діє до 31.12.2015 (пункти 6.1).

З початку 2016 року Підприємець не уклав договорів зайняття торгових місць НОМЕР_1 і НОМЕР_2, проте продовжує здійснювати господарську діяльність, не сплачуючи орендну плату, що підтверджується доповідними контролера ринку та довідками бухгалтера.

Підприємець зазначає, що у січні 2016 року керівництво Ринку пропонувало йому укласти договір оренди, але на його зауваження "по тексту договору" не відреагувало.

Проте доказів на підтвердження наявності зауважень (заперечень) Підприємця щодо запропонованого договору матеріали справи не містять.

20.01.2016 Ринок направив підприємцю попередження №14 про звільнення торговельних місць НОМЕР_1 і НОМЕР_2.

Підприємець зазначає про те, що сплачує на розрахунковий рахунок за оренду місць, проте Ринок не зараховує ці кошти та повертає їх відповідачу.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення Підприємцем Ринку про намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов'язання Підприємця звільнити торгові місця НОМЕР_1 і НОМЕР_2 на території Ринку від належного йому майна та обладнання шляхом демонтажу та вивезення кіосків з території Ринку.

Право адміністрації ринку укладати письмові угоди з продавцями про надання торговельних місць на визначений термін передбачено пунктом 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 20 Правил Адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Таким чином, безпосередньо Правила передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів, які за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ. Таким є й правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 24.10.2011 № 07/33-71. Відповідний висновок згідно з частиною третьою статті 82 та частиною першою статті 11128 ГПК України враховується судами при застосуванні норм права.

Відповідно до положень ГК України:

- за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина перша статті 283);

- до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина шоста статті 283);

- договір оренди припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено (частина друга статті 291).

Згідно з приписами ЦК України:

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627);

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759);

- право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (стаття 761);

- договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763);

- у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина перша статті 785).

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи попередні судові інстанції, з'ясувавши, що: строк Договорів оренди був визначений сторонами до 31.12.2015; 20.01.2016 Ринок направив Підприємцю попередження №14 про звільнення торговельних місць НОМЕР_1 та НОМЕР_2; Підприємець без належних підстав продовжує займати торговельні місця на території ринку; обов'язок Підприємця у разі закінчення терміну дії Договорів оренди звільнити орендований об'єкт від кіоску та повернути орендований об'єкт Ринку встановлено пунктами 3.1.8 Договорів оренди, - дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності задоволення позову не спростовують. Посилаючись на норми матеріального і процесуального права, скаржник фактично вдається до заперечення обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та заперечення здійсненої ними оцінки доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Скаржник також посилався на те, що "данні дії (щодо прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду) виносилися не в нарадчій кімнаті результативна частина рішення не була доведена представнику ФОП ОСОБА_2 про даний факт на ім'я Голови Господарського суду Харківської області 25.07.2016 р. подана скарга". Однак будь-які підтвердження прийняття відповідного судового рішення поза межами нарадчої кімнати у матеріалах справи (в тому числі касаційної скарги) відсутні. Процесуальним законом не передбачено обов'язку господарського суду з "доведення" резолютивної частини рішення представнику сторони зі справи; у ГПК України йдеться про: а) оголошення рішення господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи (стаття 85); б) надсилання повних рішень сторонам (стаття 87). Скаржником не наведено належним чином підтверджених відомостей щодо невиконання господарським судом цих законодавчих приписів. До касаційної скарги додано копію скарги представника Підприємця на ім'я голови господарського суду Харківської області, але в останній не зазначено про порушення судом положень статті 821 ГПК України щодо ухвалення судового рішення у нарадчій кімнаті, а порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності секретаря судді Аріт К.В., розгляд якого не віднесено до повноважень Вищого господарського суду України, в тому числі у здійсненні касаційного провадження в даній справі.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 зі справи №922/1472/16 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій