ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 918/842/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаДербеньова С.В. - довіреність від 15.12.2016 р.відповідачаФрейдун О.М.- довіреність від 25.01.2017 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" на постановувід 23.11.2016 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 918/842/16 господарського суду Рівненської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України простягнення 576 694,70 грн В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 р. ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі - продажу № 03/13М від 18.04.2013 р. у розмірі 292 026, 20 грн, інфляційних втрат у розмірі 258 050, 11 грн та 3 % річних у розмірі 26 618,39 грн.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 526, 610, 612, 625, 629, 655-656, 691-692 Цивільного кодексу України та статей 175, 193 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що 18.04.2013 р. між ТОВ "Дігюнса" та ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії було укладено договір купівлі - продажу № 03/13М, за умовами якого відповідач, як покупець, прийняв товар - однокомпонентну бітумну мастику загальною вартістю у розмірі 292 026,20 грн, що підтверджується актом приймання - передачі від 15.07.2013 р., видатковою накладною № 1/15 від 15.07.2013 р. та поданою відповідачем під час отримання товару довіреністю № 441 від 10.07.2013 р.

Позивач зазначав, що в акті приймання - передачі товару від 15.07.2013 р. сторонами договору було передбачено, що оплата за переданий відповідачу товар проводиться не пізніше 3- х робочих днів з моменту підписання даного акта, проте, відповідачем оплата здійснена не була і станом на 31.07.2014 р. заборгованість відповідача перед ТОВ "Дігюнса" становила 292 026,20 грн, у зв'язку з чим продавець звернувся до покупця з листом № 18 від 31.07.2014 р. в додатках до якого надав два екземпляри акта звіряння взаєморозрахунків станом на 30.07.2014 р. У відповідь на вказаний лист на адресу продавця був надісланий підписаний та скріплений печаткою екземпляр акта звіряння взаємних розрахунків, у якому покупець підтвердив наявність заборгованості за договором купівлі - продажу № 03/13М від 18.04.2013 р.

Позивач зазначав, що 21.07.2016 р. між ним та ТОВ "Дігюнса" було укладено договір про відступлення права вимоги № 10, за умовами якого ТОВ "Дігюнса" відступило ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" право вимоги з боржника на підставі, зокрема, договору купівлі - продажу № 03/13М від 18.04.2013 р., у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача 22.07.2016 р. було направлено лист № 10/07 з повідомленням про укладення договору відступлення права вимоги.

Враховуючи, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача складає 292 026,20 грн, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України останньому нараховано 3 % річних та інфляційні втрати за період з 19.07.2013 р. по 01.08.2016 р.

У відзиві на позовну заяву ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вказувало, що даний позов не підлягає задоволенню, вказуючи на те, що оскільки датою товаросупровідних документів є 15.07.2013 р., то момент виникнення зобов'язання з оплати товару перед постачальником виник у покупця на наступний день - 16.07.2013 р., і відповідно, право вимоги у кредитора настало також 16.07.2013 р., тобто перебіг трирічного строку позовної давності закінчився 16.07.2016 р., в той час як позивач звернувся з позовною заявою з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якої відповідачем подано відповідну заяву.

При цьому, відповідач зазначав, що акт звіряння взаєморозрахунків станом на 30.07.2014 р. не є документом, який перериває строк позовної давності, оскільки підписаний зі сторони покупця працівниками філії, яка не є юридичною особою, отже не є уповноваженими на підпис особами. Крім того, вказаний акт не є первинним бухгалтерським документом, а є тільки документом, згідно якого бухгалтерія підприємства звіряє бухгалтерський облік підприємства (том 1 а.с. 65-66, 78-79).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 04.10.2016 р. (суддя Марач В.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Судом першої інстанції було встановлено, що у даному випадку має місце невиконання Філією "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 03/13М від 18.04.2013 р., а відтак і порушення прав та законних інтересів позивача, як нового кредитора за зазначеним договором.

Однак відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності, який, як встановлено судом, закінчився 18.07.2016 р.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014 р. не може свідчити про схвалення юридичною особою - ДП "Рівненський облавтодор" зазначеного акта та про прийняття його до виконання і, зокрема, визнання нею свого боргу перед позивачем, тобто вказаний акт не може бути підставою, яка перериває перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах.

За апеляційною скаргою ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Грязнов В.В., Маціщук А.В., Мельник О.В.), переглянувши рішення господарського суду Рівненської області від 04.10.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 23.11.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що сума заборгованості відповідача, зазначена в акті звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014 р. за договором купівлі - продажу № 03/13М від 18.04.2013 р., відповідає сумі, зазначеній у видатковій накладній № 1/15 від 15.07.2013 р. та в акті приймання - передачі від 15.07.2013 р. та відповідає сумі, яку просить стягнути позивач, у зв'язку із невиконанням зобов'язань за цим договором щодо оплати поставленого товару, а в самому акті звіряння взаємних розрахунків міститься посилання на видаткову накладну № 1/15 від 15.07.2013 р. відповідно до якої було отримано товар за договором купівлі - продажу. В розумінні норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Заявник касаційної скарги зазначає, що в матеріалах справи міститься Положення філії "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", затверджене наказом № 30 від 15.05.2002 р. ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", відповідно до якого Філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління Підприємства, а її керівник несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово - господарської діяльності і внутрішнього обліку цього підрозділу. Відповідно до пункту 3.2 цього Положення, Підприємство несе відповідальність по зобов'язаннях філії.

При цьому, згідно з пунктом 5.8 Положення відносини Філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються Підприємством, і доручень Підприємства. Контроль за діяльністю Філії здійснюється шляхом надання Підприємству статистичної звітності і податкових декларацій. Персональну відповідальність за вірогідність даних, відбитих у декларації і статистичних звітах, актах виконаних робіт і послуг несуть начальник і головний бухгалтер філії.

Скаржник наголошує на тому, що відповідач у заяві про застосування позовної давності, відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу підтверджує факт підписання акта звіряння взаємних розрахунків бухгалтером або керівником філії, який відповідно до пункту 5.10 Положення про Філію є відповідальним за організацію бухгалтерського обліку, а тому є уповноваженими особами на підписання акта звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014 р. При цьому, вказаний акт звіряння взаємних розрахунків скріплений печаткою філії і вказаний факт, як і поставка товару, відповідачем не заперечується і не спростовується, що свідчить про визнання боргу та наявність підстав для стягнення спірних коштів, що залишено судами першої та апеляційної інстанції поза увагою.

ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, вказуючи на те, що акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014 р. підписаний неуповноваженими відповідачем особами філії "Рівненський райавтодор", яка не є юридичною особою, а її керівник чи бухгалтер, що підписали даний акт не мають відповідних повноважень для здійснення конклюдентних дій, тобто визнання правочину юридичною особою, що вбачається із довіреності № 11-13 від 02.01.2013 р., виданої керівником відповідача начальнику філії. Таким чином, матеріали справи не містять доказів, які б довели вчинення відповідачем - ДП "Рівненський облавтодор" дії, що свідчать про переривання основного боргу по відношенню до позивача та визнання ним вимог

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 18.04.2013 р. між ТОВ "Дігюнса" в особі директора (продавець) та ДП "Рівненський облавтодор" Філія "Рівненський райавтодор" в особі начальника філії, який діє на підставі доручення № 11-13 від 02.01.2013 р. (покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 03/13М, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця однокомпонентну бітумну мастику Beram 3060 LM (виробник "McAsphalt Industries Ltd" Канада), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Ціна за один кілограм товару складає 67 грн. 00 коп. разом з ПДВ. Загальна кількість товару становить 4 358,6 кг. Загальна ціна договору складає 292 026, 20 грн разом з ПДВ.(пункти 2.2, 3.1 договору).

Договір підписаний директором товариства та начальником Філії, скріплений печатками Товариства та Філії.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору ТОВ "Дігюнса" передано, а Філією прийнято товар на загальну суму 292 026,20 грн, що підтверджується актом приймання - передачі від 15.07.2013 р., підписаним директором Товариства та керівником Філії, скріпленим печатками сторін; видатковою накладною № 1/15 від 15.07.2013 р., підписаною представниками та скріпленою печатками Товариства та Філії та довіреністю на отримання товару № 441 від 10.07.2013 р., виданою Філією представнику Яремко Ю.Г., підписаною керівником Філії, головним бухгалтером та скріпленою печаткою Філії.(том1 а.с. 11-13).

Зі змісту акта приймання - передачі від 15.07.2013 р. вбачається, що оплата за поставлену бітумну мастику Beram 3060 LM проводиться не пізніше 3-х робочих днів з моменту підписання даного акта.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що доказів повної та своєчасної оплати товару матеріали справи не містять.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, з акта звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014 р., вбачається, що заборгованість Філії ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед ТОВ "Дігюнса" за договором № 03/13М від 18.04.2013 р. складає 292 026,20 грн. (том 1 а.с. 15)

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2016 р. між ТОВ "Дігюнса" (первісний кредитор) та ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 10, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає на себе, належне первісному кредитору, право вимагати від Філії "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" погашення заборгованості в загальному розмірі 377 526, 20 грн на підставі: - договору купівлі-продажу № 03/13М від 18.04.2013 р.; - договору купівлі-продажу укладеного у спрощений спосіб на підставі накладної №41 від 05.10.2011 р. та акта приймання-передачі від 05.10.2011 р.

Згідно з пунктом 1.3 договору про відступлення права вимоги, за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3 % річних (згідно статті 625 Цивільного кодексу України).

Адресована керівнику Філії пропозиція сплатити борг в сумі 377 526,20 грн, яка вбачається з листа позивача вих. № 10/07 від 21.07.2016 р., залишена Філією без відповіді та без задоволення.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина 1 статті 691 вказаного Кодексу).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, за актом приймання - передачі від 15.07.2013 р., на виконання умов договору купівлі - продажу від 18.04.2013 р. № 03/13М ТОВ "Дігюнса" було передано, а Філією "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" прийнято товар на загальну суму 292 026,20 грн без будь - яких зауважень, із визначенням в акті необхідність здійснення оплати товару не пізніше 3-х робочих днів з моменту підписання даного акта (том 1 а.с. 11).

Проте, як встановлено судами під час розгляду справи, доказів оплати товару матеріали справи не містять.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з цим, пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтями 514 та 516 вказаного Кодексу встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" про стягнення з ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості за договором купівлі - продажу № 03/13М від 18.04.2013 р. в розмірі 292 026, 20 грн, інфляційних втрат у розмірі 258 050, 11 грн та 3 % річних у розмірі 26 618,39 грн, право вимоги якої позивачем набуто відповідно до умов договору про відступлення права вимоги № 10 від 21.07.2016 р., у зв'язку із неналежним виконання умов договору купівлі - продажу від 18.04.2013 р. № 03/13М щодо оплати товару.

Здійснюючи судовий розгляд справи, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що в даному випадку має місце невиконання Філією "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу № 03/13М від 18.04.2013 р., а відтак і порушення прав та законних інтересів позивача, як нового кредитора за зазначеним договором.

Однак, оскільки відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності при вирішенні спору, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що перебіг трирічного строку позовної давності закінчився 18.07.2016 р., а позов подано до суду 03.08.2016 р., у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанції було зазначено про безпідставність доводів позивача про переривання перебігу строку позовної давності внаслідок підписання акта звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014 р., оскільки, як вказано судами, у вказаному акті не зазначено хто його укладає та підписує зі сторони Філії "Рівненський райавтодор", а відтак не вбачається за можливе встановити чи є уповноваженою така особа на підписання даного акта, а саме чи є вона керівником філії, головним бухгалтером і чи має довіреність від імені юридичної особи на здійснення вказаних дій.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним з наступних підстав.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 цього Кодексу та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 3 та 4 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Відповідно до пункту 1.37 Положення філії "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", погодженого із заступником голови правління ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та затвердженого Наказом № 30 від 15.05.2002 р. ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Філія створена як відособлений структурний підрозділ ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Відповідно до частин 3, 4 статті 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Пунктом 3.2 Положення філії "Рівненський райавтодор" передбачено, що філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління Підприємства, а її керівник несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово - господарської діяльності і внутрішнього обліку цього підрозділу.

Підприємство несе відповідальність по зобов'язаннях філії (пункт 3.2 Положення філії).

Філія самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених Підприємством, може від імені і за дорученням директора Підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності Підприємства (пункти 5.1, 3.3 Положення).

Згідно з пунктом 3.5 Положення філії, остання має окремий баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку та штампи зі своїм найменуванням).

Розрахунки філії, включаючи виплату заробітної плати, проводяться бухгалтерією філії. Відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються Підприємством і доручень Підприємства. Контроль за діяльністю філії здійснюється шляхом надання Підприємству статистичної звітності і податкових декларацій. Персональну відповідальність за вірогідність даних, відбитих у декларації і статистичних звітах, актах виконаних робіт і послуг несуть начальник і головний бухгалтер філії (пункти 5.7, 5.8 Положення).

Зі змісту пункту 5.10 Положення філії відповідальність за організацію бухгалтерського і податкового обліку покладається на головного бухгалтера філії.

Управління філією здійснює начальник, який призначається директором Підприємства (стаття 6 Положення).

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи суди, відмовляючи у застосуванні до спірних правовідносин приписів статті 264 Цивільного кодексу України щодо переривання строку позовної давності, не прийняли до уваги, що відповідачем у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу та у заяві від 22.08.2016 р. № 6/1346 (том 1 а.с. 65-66, 78-79, том 2 а.с. 1-2), не спростовувався факт підписання акта звірки взаєморозрахунків станом на 30.07.2014 р., саме, працівниками Філії "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - бухгалтером або керівником Філії, які в свою чергу, відповідно до Положення про Філію, є уповноваженими особами.

Вказане спростовує висновок судів першої та апеляційної інстанції про підписання акта звірки взаєморозрахунків станом на 30.07.2014 р. невідомими особами.

При цьому, судами не була здійснена оцінка акта звірки взаєморозрахунків на предмет підтвердження наявності заборгованості в сумі щодо якої виник спір та чи містить вказаний акт взаєморозрахунків вказівку на договір, накладну, з посиланням на які заявлений позов.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 р. у справі № 918/842/16 та рішення господарського суду Рівненської області від 04.10.2016 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач