Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №914/245/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 914/245/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Шевчук С.Р. (доповідач), Владимиренко С.В., Демидової А.М.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агриколь Банк" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016у справі№914/245/16 Господарського суду Львівської областіза позовом ПАТ "Креді Агриколь Банк" доПриватного підприємства "Аморанта" третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 простягнення 62 955,58 доларів США (що еквівалентно 1 451 742,14 грн.) та 94 482,16 грн.та за зустрічним позовомПриватного підприємства "Аморанта" до ПАТ "Креді Агриколь Банк" проприпинення зобов'язань за договором поруки в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача за первісним позовом: Змієвський О.А., дов. від 17.03.2014;

- відповідача за первісним позовом: не з'явились;

- третьої особи: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Приватного підприємства "Аморанта" про стягнення заборгованості в сумі 62955,58 доларів США (що еквівалентно 1451742,14 грн.), з яких: 56588,15 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом; 352,10 доларів США - заборгованості за нарахованими процентами за період з 01.11.2015 по 16.11.2015; 6015,33 доларів США - прострочених процентів за користування кредитними коштами; 94482,16 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за кредитом за період з 06.11.2014 по 03.09.2015.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.05.2016 у справі №914/245/16 (головуючий суддя Щигельська О.І, судді Кітаєва С.Б., Петрашко М.М.) первісний позов задоволено, присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Аморанта" на користь Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" 56588,15 доларів США заборгованості за кредитом (що еквівалентно 1304910,57 грн.), 6367,43 доларів США заборгованості за відсотками (що еквівалентно 146831,57 грн.), 94482,16 грн. пені, нарахованої за період з 06.11.2014 по 06.05.2015 за несвоєчасне погашення кредиту та за період з 06.03.2015 по 03.09.2015 за несвоєчасну сплату процентної винагороди, 23193,38 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 (головуючий суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А, Костів Т.С.) рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2016 у справі №914/245/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено, визнано припиненим зобов'язання Приватного підприємства "Аморанта" за договором поруки №10 від 09.09.2008. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на користь Приватного підприємства "Аморанта" 1330,00 грн. судового збору за подання зустрічного позову та 1378,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою, Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016, а рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2016 залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним судом статей 251 252 553 559 Цивільного кодексу України. Висновки апеляційного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог за зустрічною позовної заявою та визнання поруки припиненою не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать нормам цивільного права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив ПП "Аморанта", у якому відповідач за первісним позовом просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану банком постанову апеляційного суду без змін з підстав, у ній викладених.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 09.09.2008 між АТ "Індустріально-експортний банк" (кредитором) та ФОП ОСОБА_6 (позичальником) було укладено кредитний договір №123/08-ЮКІ, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у валюті, обумовленій в цьому договорі, у розмірі 105000,00 доларів США, а позичальник - прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором. Строк функціонування невідновлювальної кредитної лінії визначено з 09.09.2008 по 08.09.2018.

Статтями 3, 4 та 5 кредитного договору сторонами було погоджено умови та порядок надання кредиту, положення щодо плати за кредит, а також щодо повернення кредиту. Зокрема, надання кредиту здійснюється шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1, відкритий в Трускавецькому відділенні при ФЛРУ АТ "Індекс-Банк"; проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою у розмірі 14 % річних (із розрахунку 360 днів на рік); нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного за періодом нарахування процентів та в день повного погашення кредиту за минулий період нарахування процентів, відповідно до графіку погашення, що є додатком № 1 до цього договору. У разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний протягом всього терміну прострочення і до повного повернення кредиту сплачувати банку проценти в розмірі та порядку, встановленому цим договором. У відповідності до п.5.1 договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит частинами щомісячно до 5 числа місяця, наступного за періодом нарахування процентів, відповідно до графіку погашення, що є додатком №1 до цього договору.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, ПАТ "Креді Агріколь Банк" є правонаступником АТ "Індустріально-експортний банк" та ПАТ "Індустріально-експортний банк".

В додатку №1 до договору сторонами було визначено графік погашення суми кредиту. В подальшому, до кредитного договору було внесено зміни шляхом підписання договорів про внесення змін та доповнень, а саме договору №1 від 02.03.2009 та договору №2 від 29.12.2009. Так, договором №1 збільшено строк функціонування невідновлювальної кредитної лінії до 08.09.2021р. та затверджено новий графік погашення суми кредиту. Договором №2 внесено зміни до графіка погашення суми кредиту без зміни строку функціонування невідновлювальної кредитної лінії.

На виконання умов вказаного договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 105000,00 доларів США, що підтверджується валютними меморіальними ордерами №1 від 10.09.2008 на суму 90184,00 долари США та №1 від 15.09.2008 на суму 14816,00 доларів США. Як вбачається з оборотних відомостей, квитанцій про погашення кредиту та виписок з рахунків, долучених позивачем до матеріалів справи сторони фактично вчиняли дії на виконання зобов'язань за кредитним договором: банком було надано кредит, позичальник здійснював сплату відповідних платежів, а також, у зв'язку з порушенням умов внесення позичальником відповідних платежів, банк здійснював нарахування процентів за прострочений кредит.

Виконання боргових зобов'язань ФОП ОСОБА_6 за вказаним вище кредитним договором було забезпечено договором поруки №10 від 09.09.2008, укладеним між АТ "Індустріально-експортний банк" (кредитором) та ПП "Аморанта" (поручителем). У вказаний договір поруки сторонами було внесено зміни на підставі договору про внесення змін та доповнень №1 від 02.03.2009. Відповідно до п.1.1 договору поруки (із врахуванням змін), поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед кредитором по зобов'язаннях позичальника, які виникають в останнього з умов кредитного договору №123/08-ЮКІ від 09.09.2008 щодо повернення в повному обсязі наданого позичальнику кредиту 105000,00 доларів США, сплати відсотків та інших платежів (в тому числі пені, штрафів), передбачених кредитним договором, строк виконання зобов'язань за яким - не пізніше 08.09.2021.

Пунктами 1.2 та 2.2 договору поруки встановлено, що поручитель та позичальник відповідають як солідарні боржники. У випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором та/або в разі виникнення у кредитора права вимагати обов'язкового дострокового виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, поручитель зобов'язується погасити без будь-яких заперечень, наданий позичальнику кредит у розмірі його зобов'язань за кредитним договором, сплатити відсотки та інші платежі, передбачені кредитним договором, не пізніше, ніж в термін, зазначений у відповідному повідомленні кредитора і на рахунок кредитора, який буде зазначений в такому повідомленні.

У зв'язку із порушенням ФОП ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань із повернення кредиту та сплати відсотків, інших обов'язкових платежів, на підставі п.п. 7.1, 7.2.2, 7.2.3 кредитного договору та договору поруки, ПАТ "Креді Агріколь Банк" звернулось також до ПП "Аморанта" із повідомленнями-вимогами №123/24-04 від 24.03.2015 про дострокове повернення банку кредиту в повному обсязі, нарахованих за його користування процентів та нарахованої пені в розмірі 57873,16 доларів США та №390/24-04 від 24.09.2015 про дострокове повернення банку кредиту в повному обсязі, нарахованих за його користування процентів та нарахованої пені у розмірі 1331727,91 грн.

Відсутність відповіді третьої особи та відповідача на ці вимоги та непогашення визначених у них сум, слугувало підставою для звернення ПАТ "Креді Агріколь Банк" до суду із позовною заявою про стягнення із ПП "Аморанта", як поручителя, заборгованості за кредитним договором №123/08-юкі від 09.09.2008 у розмірі 62955,58 доларів США та 94482,16 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, ПП "Аморанта" звернулось до ПАТ "Креді Агріколь Банк" із зустрічною позовною вимогою про визнання зобов'язання за договором поруки №10 від 09.09.2008 припиненим, оскільки кредитор протягом шести місяців з моменту надіслання вимоги про дострокове повернення кредиту не звернувся з позовом до поручителя.

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, місцевий господарський суд, керуючись приписами статей 509, 526, 553, 554, 1048, 1054 Цивільного кодексу України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову, з огляду на неналежне виконання третьою особою - ФОП ОСОБА_6, поручителем якої виступив відповідач, умов кредитного договору №123/08-ЮКІ від 09.09.2008 щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій та інших платежів, передбачених договором.

Відмовляючи у задоволенні вимог за зустрічною позовною заявою суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність Приватним підприємством "Аморанта" обставин, з якими частина 4 статті 559 Цивільного кодексу України пов'язує припинення поруки.

Натомість, апеляційний суд переглядаючи справу дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічної позовної заяви ПП "Аморанта", з огляду на встановлені судом обставини звернення банку із позовом до поручителя поза межами шестимісячного строку, встановленого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України. Припинення зобов'язання поруки, взятого ПП "Аморанта" за договором поруки від 09.09.2008 №10, за висновком апеляційного суду, виключає можливість задоволення позовних вимог за первісною позовною заявою.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів вважає висновки суду апеляційної інстанції обґрунтованими у зв'язку з наступним.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 Цивільного кодексу України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 Цивільного кодексу України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Водночас, у зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України та пунктами 7.1, 7.2.2, 7.2.3 кредитного договору та договору поруки право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 23.03.2015 вимогу, у тому числі поручителю, про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів.

Отже, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 Цивільного кодексу України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову", як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 Цивільного кодексу України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у постанові від 17.09.2014.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, у кредитному договорі №123/08-ЮКІ від 09.09.2008 з врахуванням внесених змін та доповнень, сторонами чітко визначено строк функціонування кредитної лінії: від 09 вересня 2008 року до 08 вересня 2021 року. Кредитний договір також передбачає можливість дострокового повернення кредиту. Так, відповідно до п. 7.2.2 договору, у разі виникнення обставин, передбачених в п.7.1 договору, банк набуває право, письмово повідомивши про це позичальника, в односторонньому порядку вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит в повному обсязі.

У зв'язку із невиконанням ФОП ОСОБА_6 своїх обов'язків за кредитним договором, банк скористався своїм правом, передбаченим п.п.7.1, 7.2.2 кредитного договору на надіслав на адресу ОСОБА_6 та ПП "Аморанта" повідомлення-вимоги №122/44-04 від 24.03.2015 та №123/24-04 від 24.03.2015 про дострокове повернення кредиту в повному обсязі, нарахованих за його користування процентів та нарахованої пені у розмірі 57873,16 доларів США. Матеріалами справи підтвержується факт отримання вимоги і поручителем ПП "Аморанта", про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 6, том 2), відповідно до якого 25.03.2015 поштове відправлення було надіслане на адресу ПП "Аморанта", а 27.03.2015 воно буле отримане адресатом. Відповідно до повідомлення-вимоги, банк вимагав у 30-ти денний строк з дня надіслання повідомлення, достроково повернути банку в повному обсязі кредит, нараховані за користування проценти та нараховану пеню.

Як встановлено судами, за умовами договору поруки №10 від 09.09.2008, поручитель виконує свої зобов'язання незалежно від виконання боргових зобов'язань будь-ким з інших солідарних боржників чи заставодавців (п.2.3). Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі (п.2.4).

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини відсутності у договорі поруки умов щодо строку, після спливу якого порука припиняється, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування норми частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За таких обставин, як правомірно наголошено апеляційним судом, строк виконання зобов'язання щодо повернення кредиту в повному обсязі, нарахованих за його користування процентів та нарахованої пені у розмірі 57873,16 доларів США (30 календарних днів від дати надіслання банком повідомлення-вимоги) настав 25.04.2016. Відповідно, банк отримав право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення заборгованості починаючи з вказаної дати протягом наступних шести місяців (тобто, до 25.10.2015).

Натомість, із позовом у даній справі №914/245/16 ПАТ "Креді Агріколь Банк" звернулось до суду 27.01.2016 тобто із пропуском визначеного частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку, що, за обґрунтованим висновком апеляційного суду, є підставою для визнання поруки припиненою.

При цьому, факт направлення повідомлення-вимоги №390/24-04 від 24.09.2015 і звернення до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області не є обставинами, які переривають чи зупиняють перебіг строку, визначеного частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України, оскільки є строком дії зобов'язання, а не строком для захисту порушеного права.

За встановлених апеляційним судом обставин звернення ПАТ "Креді Агріколь Банк" поза межами строку, встановленого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення зустрічної позовної вимоги та визнання зобов'язання поруки, взятого ПП "Аморанта" за договором поруки від 09.09.2008 №10 припиненим. Припинення поруки виключає можливість задоволення позовної вимоги ПАТ "Креді Агріколь Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором із поручителя.

Отже висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення вимог за зустрічною позовною заявою є обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі про неправильне застосування апеляційним судом статей 251 252 553 559 Цивільного кодексу України не спростовують висновки суду апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог за зустрічною позовною заявою та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваної постанови та залишення рішення першої інстанції без змін - відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України