Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №910/11375/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 910/11375/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Корнілової Ж.О., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Скела Терциум"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.09.16у справі№910/11375/16господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Скела Терциум"простягнення суми за участю представників від:позивачаМосійчука Ю.С. (дов. від 10.02.17),відповідачаДемченко М.М. (ордер від 27.02.17)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" звернулося до господарського суду міста Києва з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Терциум" про стягнення 3 617 637,49 грн., з яких 288 501,27 грн. 3% річних та 3 329 136,22 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.16 у справі №910/11375/16 (суддя Отрош І.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ропій Л.М., судді: Рябуха В.І., Калатай Н.Ф.) позов задоволено частково. Стягнуто 282 383,21 грн. - 3% річних та 3 018 752,07 грн. - інфляційних втрат. У решті позовних вимог відмовлено.

Судові акти мотивовані не вірним обрахунком позивачем 3% річних у період 28.11.14 по 09.12.14, зважаючи на лист від 01.12.14 №4/12-14 і відповідну проплату, яка була зарахована позивачем в оплату за грудень 2014 року. Крім того, зважаючи на судовий перерахунок, інфляційних розмір нарахувань у період з 10.12.14 по 19.12.14 теж має бути зменшено, а загальна сума нарахувань має скласти 3 018 752,07 грн. При цьому, відповідачем не надано суду відповідного сертифіката, виданого Торгово-промисловою палатою України, який є належним доказом, що засвідчує дію форс-мажорних обставин для відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає, що судами у порушення норм матеріального права, а саме: ст.6, ч.1 ст.509, ч.1 ст.530, ст.ст.628, 629 ЦК України, п.п.7.1, 7.2.2 договору від 25.11.13 №69-11/13, не прийнято до уваги встановлені у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.14 у справі №826/17772/14 обставини, щодо визнання недійсною постанови КМУ від 29.11.14 №647 "Про порядок закупівлі природного газу промисловими, енергогенеруючими та теплогенеруючими (у частині промислових обсягів газу) підприємствами", як регуляторного акта, який унеможливив виконання відповідачем строків оплати вартості поставленого позивачем газу, передбачених сторонами у договорі та додатковій угоді до нього, а також правові позиції, викладені у постановах ВГСУ від 04.11.15 у справі №910/11934/15, від 17.02.16 у справі №910/11826/15, від 18.02.16 у справі №910/24738/15.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 25.11.13 між сторонами укладено договір 69-11/13 купівлі-продажу природного газу, за яким позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач - оплатити і прийняти на умовах договору природний газ, при цьому відповідач не є кінцевим споживачем природного газу; обсяги та місяць(ці) поставок газу по договору зазначаються у додаткових угодах до даного договору (п.п.1.1, 1.4).

Пунктом 2.3 договору визначено, що оплата вартості природного газу, проводиться на поточний рахунок продавця у наступному порядку: вартість природного газу проводиться у вигляді попередньої оплати: 30% у термін до 28-го числа місяця, що передує місяцю поставки; 10% - у термін до 10-го числа місяця поставки; 20% у термін до 20-го числа місяця поставки; 40% (остаточний розрахунок) - у термін до 28-го числа місяця поставки; у випадку, якщо дата сплати коштів припадає на вихідний день, тоді покупець здійснює розрахунки напередодні вихідного дня.

Відповідно до п.3.3 договору передачу покупцю фактичних обсягів газу за звітний місяць сторони оформляють актом прийому-передачі газу.

Згідно із додатковою угодою від 28.11.14 №23 до договору продавець зобов'язався передати, а покупець оплатити та прийняти природний газ видобутку грудня 2014 року у кількості 13 077 786 м3; вартість природного газу, що передається, складає разом з ПДВ 86 051 779,57 грн., про що складено акт від 31.12.14.

Відповідно до наявної у справі довідки позивача від 11.07.16 №854-07/16 станом на день слухання справи заборгованість відповідача за вказаним договором поставки газу відсутня. Проте, платежі здійснювалися з порушенням строків, встановлених умовами договору №69-11/13.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що при порушенні покупцем строків розрахунків, обумовлених розділом 2 договору, покупець сплачує на користь продавця, окрім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, а також додатково штраф у розмірі 5% від вартості об'єму газу, який передається у відповідному місяці поставки, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 10% від вартості об'єму газу, який передається у відповідному місяці поставки.

Зважаючи на вимоги положень ст.625 ЦК України та п.5.2 договору, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення інфляційних та 3% річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що правомірними є вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 282 383,21 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 3 018 752,07 грн., у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання.

Мотивуючи свої висновки, суди попередніх інстанцій дійшли згоди про те, що позивачем не вірно обраховано період нарахування 3% річних, а саме: з 28.11.14 по 09.12.14, і зважаючи на часткову проплату відповідачем газу на суму 8 346 138,62 грн. (лист від 01.12.14 №4/12-14), яка була зарахована позивачем в оплату за грудень 2014 року, стягненню підлягають кошти у розмірі 282 383,21 грн. Крім того, зважаючи на судовий перерахунок, інфляційних розмір нарахувань у період з 10.12.14 по 19.12.14 має становити 26 074 573,21 грн., а у період з 31.12.14 по 22.01.15 - 74 925 640,95 грн. При цьому, відповідачем не надано суду відповідного сертифіката, виданого Торгово-промисловою палатою України, який є належним доказом, що засвідчує дію форс-мажорних обставин для відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, ст.599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст.625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, висновок судів про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст.625 ЦК України є правомірним.

Колегія суддів касаційної інстанції критично ставиться до доводів скаржника про ігнорування попередніми інстанціями висновків, викладених у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.14 у справі №826/17772/14, якою визнано недійсною постанову КМУ від 29.11.14 №647 "Про порядок закупівлі природного газу промисловими, енергогенеруючими та теплогенеруючими (в частині промислових обсягів газу) підприємствами", як регуляторного акта, що, на думку скаржника, є форс-мажором, який унеможливив виконання відповідачем строків оплати вартості поставленого позивачем газу.

Вимогами ст.14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7-ми днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Рішенням Президії ТПП України від 18.12.14 за № 44(5) затверджено порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлений Регламентом Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами.

Відповідно до п.3.3 Регламенту, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ч.2 ст.14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Підпунктом 3.3.1 п.3.1 Регламенту визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими та іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Згідно з п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

При цьому, відповідно до ст.1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України, - не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує прав і обов'язків для позивача та йому не адресований, а є лише результатом практичної діяльності торгово-промислової палати з визначених питань. Проте, вказаний сертифікат підтверджує факт настання обставин непереборної сили, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору. У даному конкретному випадку - постанова КМУ від 29.11.14 №647 "Про порядок закупівлі природного газу промисловими, енергогенеруючими та теплогенеруючими (у частині промислових обсягів газу) підприємствами".

Однак, у силу відсутності документа (сертифіката), виданого ТПП про дію форс-мажорних обставин для відповідача та повідомлення відповідачем позивача про настання обставин форс-мажору, який перешкоджав відповідачу виконувати свої зобов'язання за договором (п.п.7.4, 7.5 договору №69-11/13), колегія суддів касаційної інстанції не знаходить підстав для скасування постанови у справі, тому її слід залишити без змін, як таку, що ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи і при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,