ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 914/3678/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ (далі - Департамент),

на ухвалу господарського суду Львівської області від 30.08.2016 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016

за скаргою комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів (далі - Підприємство), до Департаменту про визнання дій незаконними

зі справи № 914/3678/15

за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Товариство),

до Підприємства

про стягнення заборгованості.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства - Сороколіта Є.М.,

Підприємства - не з'яв.,

Департаменту - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Львівської області зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень (далі - Відділ ПВР) Департаменту з проханням визнати незаконними дії державного виконавця та визнати недійсною постанову від 05.07.2016 ВП № 51338962 про стягнення виконавчого збору і постанову від 05.07.2016 ВП № 51338962 про арешт коштів боржника.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.08.2016 (суддя Цікало А.І.): скаргу Підприємства на дії Відділу ПВР задоволено; визнано незаконними дії державного виконавця Відділу ПВР щодо винесення постанови від 05.07.2016 ВП № 51338962 про стягнення з боржника (Підприємства) виконавчого збору в сумі 1 261 222,78 грн. та постанови від 05.07.2016 ВП № 51338962 про арешт коштів боржника в межах суми 13 873 450,54 грн.; визнано недійсними зазначені постанови.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 (колегія суддів у складі: Бонк Т.Б. - головуючий, Кравчук Н.М. і Якімець Г.Г.): згадану ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін, апеляційну скаргу Відділу ПВР Департаменту - без задоволення; стягнуто з Відділу ПВР у доход державного бюджету України 1378 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Департамент просить скасувати оскаржувані ухвалу і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи, в задоволені скарги Підприємству відмовити, вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Скаргу мотивовано прийняттям відповідних судових рішень з порушенням норм матеріального права, за невідповідності висновків господарських судів обставинам справи.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судові інстанції у розгляді згаданої скарги Підприємства виходили з таких обставин та висновків.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.12.2015 у цій справі стягнуто з Підприємства на користь Товариства 25 224 455, 56 грн. (з яких: 15 874 417,12 грн. основного боргу; 6 840 999,47 грн. "інфляційних"; 283 860,68 грн. - 3% річних; 2 225 178,29 грн. пені) з розстрочкою виконання рішення на 12 місяців і з проведенням щомісячно, починаючи з січня 2016 року, виплат у розмірі 2 102 037,96 грн., а останні два місяці (до 17.11.2016 та до 17.12.2016) - 2 102 037, 98 грн. Заборгованість стягувалась за договором купівлі-продажу природного газу від 22.01.2014 № 2244/14-БО-21.

Згадане рішення залишено без змін в апеляційному та в касаційному порядку. 23.02.2016 на його виконання господарським судом видано накази.

Державним виконавцем Відділу ПВР 10.06.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51338962 з виконання наказу господарського суду.

05.07.2016 державним виконавцем Відділу ПВР винесено постанову ВП № 51338962 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1 261 222,78 грн. і постанову ВП № 51338962 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках у банківських установах та належать Підприємству, в межах суми 13 873 450,54 грн.

У матеріалах справи відсутні докази вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2015 у цій справі.

Станом на 01.05.2016 у Підприємства була передплата за іншим договором поставки природного газу (від 15.12.2015 № 1398/16-БО-21) у сумі 7 420 281,92 грн., у зв'язку з чим Підприємство надіслало Товариству листа від 31.05.2016 № 05-6481 з проханням зарахувати вказану переплату як оплату за договором купівлі-продажу природного газу від 22.01.2014 №2244/14-БО-21 (на часткове погашення заборгованості згідно з рішенням господарського суду Львівської області від 17.12.2015 у справі №914/3678/15). У цьому листі Підприємство просило також зарахувати як часткове погашення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 22.01.2014 № 2244/14-БО-21 такі платежі: від 11.05.2016 у сумі 2 224 565,41 грн.; від 12.05.2016 у сумі 265 471,63 грн.; від 13.05.2016 у сумі 89 681,04 грн.

Товариство зарахувало зазначені платежі як погашення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 22.01.2014 № 2244/14-БО-21, що підтверджується актом звірки між Підприємством і Товариством від 31.05.2016.

Крім того, станом на 23.06.2016 у Підприємства була передплата за договором поставки природного газу від 29.03.2016 № 198/16-ПР-13 у сумі 1 765 613,36 грн., у зв'язку з чим Підприємство надіслало Товариству листа від 23.06.2016 № 05-7324 про зарахування зазначеної передоплати як оплати за договором купівлі-продажу природного газу від 22.01.2014 № 2244/14-БО-21, і Товариство здійснило таке зарахування, що підтверджується актом звірки між Підприємством і Товариством від 30.06.2016.

Станом на 05.07.2016 (день винесення оскаржуваних постанов) Підприємство згідно з рішенням господарського суду Львівської області від 17.12.2015 у цій справі мало сплатити 12 612 227, 76 грн. (з 17.01.2016 по 17.06.2016); Підприємством погашено заборгованість у сумі 11 765 613,36 грн., і, отже, на зазначений день прострочило оплату в сумі 846 614, 40 грн., а не 12 612 227, 76 грн., як зазначено у відповідних постановах державного виконавця.

Відтак державним виконавцем безпідставно, на порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, прийнято постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт коштів боржника.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода органу Державної виконавчої служби з результатами розгляду господарським судом скарги Підприємства на дії зазначеного органу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1212 ГПК України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних постанов органу Державної виконавчої служби) скарги на, зокрема, дії органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані в тому числі боржником; за результатами розгляду скарги виноситься ухвала.

У винесенні оскаржуваної ухвали та прийнятті оскаржуваної постанови з даної справи господарські суди виходили, окрім іншого, з того, що в матеріалах останньої відсутні докази вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області з цієї справи. Проте при цьому поза увагою судів залишилося те, що згідно з абзацом другим частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 12.02.2015 №191-VIII, чинній на час винесення оскаржуваних постанов органу Державної виконавчої служби) виконавчий збір підлягав стягненню незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, судами не перевірено додержання боржником (Підприємством) передбаченого частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на той же час) обов'язку протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про самостійне, в тому числі часткове, виконання боржником рішення суду.

Таким чином, господарськими судами у розгляді скарги Підприємства на дії органу Державної виконавчої служби не з'ясовано належним чином обставин, пов'язаних з виконанням судового рішення з даної справи та з додержанням приписів Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних постанов державного виконавця), а відтак вони (господарські суди) припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 названого Кодексу не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першою статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа в частині розгляду скарги Підприємства на дії органу Державної виконавчої служби - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду слід врахувати викладене, на підставі поданих сторонами, а за необхідності й додатково одержаних доказів встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і розглянути згадану скаргу відповідно до вимог закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з оскарженням дій органу Державної виконавчої служби.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 30.08.2016 і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 зі справи № 914/3678/15 скасувати.

Справу у частині розгляду скарги комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на дії органу Державної виконавчої служби передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій