ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 913/426/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17.10.2016у справі№ 913/426/16Господарського суду Луганської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"простягнення 22966525,20грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Бєлячкова О.В. (довіреність №2-77 від 21.03.2016) Вєдєрнікова О.С. (довіреність від 01.06.2016)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.08.2016 (головуючий суддя - Драгнєвіч О.В., судді: Голенко І.П., Якушенко Р.Є.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді: Бойченко К.І., Радіонова О.О.) від 17.10.2016 у справі № 913/426/16 позов Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про стягнення 22966525,20грн задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" заборгованість в сумі 19138780,65грн за надані в грудні 2015 року послуги з балансування обсягів природного газу та витрати зі сплати судового збору в сумі 172250,09грн.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" просить скасувати судові акти в справі та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.347 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.23 Закону України "Про ринок природного газу", приписів Кодексу газотранспортної системи, ст. 42, 43, 22, 32, 33, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" заборгованості в сумі 22966525,20грн за надані в грудні 2015 року послуги з балансування обсягів природного газу у відповідності до укладеного між сторонами договору №1512000708 транспортування природного газу від 17.12.2015, а також у відповідності до положень Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493 (надалі - Кодексу газотранспортної системи). Позовні вимоги обґрунтовані виникненням негативного небалансу в газорозподільних мережах відповідача, який є, в тому числі, постачальником природного газу, так який здійснює вказаний вид діяльності, внаслідок чого, саме відповідач як замовник послуги транспортування є відповідальним за виникнення негативного небалансу в системі, що, відповідно, підтверджує правомірність заявлених позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за надані послуги з балансування обсягів газу в грудні 2015 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (позивач) створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 13.06.2012 №360-р, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України "Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 18.07.2012 №530 внаслідок реорганізації шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка була створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.1998 №1173 "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу".

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.1998 №1173 "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу" основними видами діяльності ПАТ "Укртрансгаз" є здійснення господарської діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та зі зберігання природного газу.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №882 від 02.12.2013, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.12.2013 за №2075/24607, покладено функції оператора Єдиної газотранспортної системи України на позивача - ПАТ "Укртрансгаз".

Згідно ч.2 ст.20 Закону України "Про ринок природного газу", суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, є оператором газотранспортної системи.

Позивач здійснює діяльність із транспортування природного газу відповідно до ліцензії №194511 від 28.02.2013, і, відповідно, є оператором газотранспортної системи (т.1, а.с.148).

Відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (надалі ПАТ "Луганськгаз") у відповідності до ліцензій №527280 та №527279 від 19.08.2010 здійснює постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та розподіл природного, нафтового газу (т.1, а.с.114-116).

Відповідно до п.10 ст.3 розділу II Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Закон №329) ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та за принципами відповідальності суб'єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Виходячи з положень ч.1, п.п.2, 4 ч.2 ст.22 Закону №329 права та обов'язки оператора газотранспортної системи визначаються цим Законом, кодексом газотранспортної системи, іншими нормативно-правовими актами, а також договором транспортування природного газу.

З метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 Закону №329, оператор газотранспортної системи зобов'язаний: вживати необхідних заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, у тому числі безаварійної та безперебійної роботи газотранспортної системи; здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823, затверджено Кодекс газотранспортної системи (надалі Кодекс), який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України (п.2 гл.1 Розділу І).

Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності (п.3 гл.1 Розділу І).

Доступ суб'єктів ринку природного газу до газотранспортної системи здійснюється на принципах своєчасної та повної оплати послуг, наданих оператором газотранспортної системи (п.4 гл.1 Розділу І).

Відповідно до п.1 глави 1 Розділу VIII Кодексу одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Між ПАТ "Укртрансгаз", як оператором, та ПАТ "Луганськгаз", як замовником, 17.12.2015 укладено договір №1512000708 транспортування природного газу (т.1, а.с.51-61).

Цей договір набирає чинності з дня його укладання на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладання, а саме з 01.12.2015 (п.17.1. договору).

Предметом вказаного договору є правовідносини, за якими оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Відповідно до п.2.3. договору послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи;

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підстав підтверджених номінацій;

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Крім того, сторони під час укладання договору окремо, в розділі ІХ, погодили умови визначення вартості послуг балансування та порядок проведення розрахунків за них.

Враховуючи зазначене, доводи відповідача про те, що укладений між сторонами договір №1512000708 транспортування природного газу від 17.12.2015 не покладає на останнього обов'язків з оплати послуг балансування та не регламентує спірні правовідносини сторін, а фактично стосується лише однієї складової замовлення розподілу потужностей, були правомірно відхилені попередніми судовими інстанціями.

Так, в п.4.1. договору сторони погодили, що замовник, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, а також вчасно врегульовувати небаланси.

Згідно із п.9.1. договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу, відповідно до Кодексу в строк до двадцятого числа місяця наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу.

Відповідно до п.5 глави 1 Розділу І Кодексу небаланс це різниця між обсягами природного газу, поданими замовниками послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації (підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів).

Згідно з п.8 глави 1 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу ІІІ цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок входу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), поданого до газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

В пункті 5 глави 2 розділу XII Кодексу зазначено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок виходу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), взятого з газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Відповідно до п.п.1-2 глави 3 Розділу XIV Кодексу оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів удільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або споживачів.

Згідно з п.п.1-5 глави 1 Розділу XIV Кодексу замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов'язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення.

При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів).

Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.

Відповідно до п.7 глави 3 Розділу XIV Кодексу газотранспортної системи місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок, зокрема, таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

Згідно з п.п.1-4 глави 4 Розділу XIV Кодексу розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті.

Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування. Оператор газотранспортної системи 4-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Аналогічні за змістом положення були погоджені сторонами також в розділі ІХ договору.

За умовами п.9.4 договору оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегулюваного замовником відповідно до кодексу та розділу ІХ цього договору ( п.11.4. договору).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №1512000708 транспортування природного газу від 17.12.2015 є договором про надання послуг, в рамках якого позивачем можуть надаватися відповідачу послуги замовленої потужності, фізичного транспортування, а також балансування обсягів природного газу.

За таких обставин, відповідач помилково трактує вказаний вид операції, який є саме послугою, а не товаром, оскільки надання послуги балансування газу не передбачає жодної операції з постачання газу позивачем відповідачу, а є лише наданням послуг за для усунення дисбалансу, який виникає в газотранспортній системі України у випадку виявлення фактів небалансів (позитивних чи негативних).

Відповідно, як вже зазначалося вище, для регулювання спірних правовідносин сторін слід застосовувати положення цього договору, Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу, а також відповідні положення ГК України та ЦК України, тощо.

Статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічні положення відтворені також в абз.1 ч.1 ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору та вимоги чинного законодавства, на позивача покладено обов'язок з визначення у відповідача (як замовника послуги) наявності негативного місячного небалансу та надання останньому у зв'язку з цим послуг балансування у разі неврегулювання відповідачем негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.

Позивач, здійснюючи права та виконуючи обов'язки, передбачені договором та Кодексом, встановив наявність у відповідача негативного місячного небалансу в грудні 2015 року в обсязі 2415,238тис.куб.м, що підтверджується реєстром замовників послуг транспортування, які мають негативний місячний небаланс у грудні 2015 року, складений Управлінням обліку реалізації та транспортування природного газу (т.1, а.с.62).

Крім того, наявність негативного балансу газу у відповідач в грудні 2015 року підтверджується даними Інформації про використання природного газу за грудень 2015 року по ПАТ "Луганськгаз", які були надані самим відповідачем (т.1, а.с.63).

Згідно даних відображених відповідачем в Інформації обсяг розбалансування природного газу в грудні 2015 року склав 2415,238тис.куб.м, складається з 2330,631тис.куб.м природного газу, зазначеного в графі як розбалансування, та 84,607тис.куб.м газу, які були зазначені відповідачем та використані на власні потреби.

У зв'язку з неврегулюванням відповідачем негативного місячного небалансу, що виник в грудні 2016 року в обсязі 2415,238тис.куб.м у строк та в порядку, визначеними умовами договору та Кодексу, позивач, відповідно до вимог п.п.9.1-9.5, 11.4 договору, п.7 глави 3 Розділу XIV, п.п.1-4 глави 4 Розділу XIV Кодексу, надав відповідачу послуги балансування, про що було складено позивачем односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу від 31.12.2015 №12-15-1512000708-БАЛАНС на загальну суму 22966252,20грн, повідомлено відповідача про надані послуги. Акт разом з розрахунком та рахунком №12-15-1512000708-БАЛАНС були направлені електронною поштою відповідачу, а також на поштову адресу супровідним листом від 15.01.2016 №372/12.

Однак, відповідач не оплатив надані позивачем послуги балансування для врегулювання негативного місячного небалансу в грудні 2015 року в обсязі 2415,238тис.куб.м на виставлену суму 22966252,20грн у належний для цього строк, що свідчить про порушення умов п.9.4. договору та п.4 глави 4 Розділу XIV Кодексу, тобто про неналежне виконання зобов'язань за договором в частині своєчасного та повного проведення розрахунку за отримані послуги.

Перевіряючи правильність наведеного позивачем розрахунку, суди попередніх інстанцій встановили, що розмір небалансу складає менше 5% (3,21%) від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи (2415,238 обсяг негативного небалансу х 100% / 75 217 107куб.м обсяг відібраного газу), з огляду на що при визначенні вартості послуг балансування правомірним є застосовування коефіцієнту компенсації в розмірі 1 (одиниці).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обґрунтована вартість послуг, наданих відповідачу в грудні 2015 року, з балансування складає 19138780,65грн з урахуванням ПДВ.

Судами встановлено, що відповідач в порушення вимог Кодексу та умов укладеного між сторонами договору вчасно негативний баланс, який виник в грудні 2015 року, не врегулював та не сплатив зазначену вище вартість послуг з балансування.

Натомість матеріали справи свідчать про те, що позивачем, як оператором газотранспортної системи, були зобов'язання виконані належним чином, у зв'язку із виникненням в грудні 2015 року негативного небалансу у відповідача, останньому були надані послуги з балансування обсягів природного газу.

Зокрема, з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, у тому числі безаварійної та безперебійної роботи газотранспортної системи, позивачем як оператором газотранспортної системи було придбано в грудні 2015 року у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ в обсязі 34300,800тис.куб.м для здійснення балансування, враховуючи обсяг загального небалансу, що виник у замовників в грудні 2015 року (загальний обсяг небалансу по замовникам згідно даних реєстру замовників складав 32007,392тис.куб.м, т.1, а.с.62).

Доводи відповідача про неправомірність визначення позивачем загального обсягу розбалансування 2415,238тис.куб.м, помилкове включення до складу місячного небалансу обсягів : 1) 312,402тис.куб.м отриманого природного газу з внутрішньопромислових трубопроводів ПАТ "Укргазвидобування" та 2) 84,607тис.куб.м, отриманого природного газу для власних потреб газорозподільного підприємства з ресурсу ПАТ НАК "Нафтогаз України" у відповідності до укладеного з ним договору купівлі-продажу №13-201-В від 04.01.2013, судами правомірно відхилено з огляду на те, що ними встановлено, що як вбачається зі змісту договору та укладених до нього додаткових угод, зокрема, додаткової угоди №17/1 від 29.09.2015 у грудні 2015 року не було заплановано будь-яких обсягів поставки природного газу (т.1, а.с.124-132, а.с.130); акта приймання-передачі підписаного сторонами на вказаний обсяг газу відповідачем також не було надано під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, так само, як і не надано, інших первинних документів, що підтверджували б здійснення вказаної господарської операції та отримання відповідачем від ПАТ НАК "Нафтогаз України" в грудні 2015 року 84,607тис.куб.м природного газу на власні потреби.

Крім того, зазначені доводи відповідача спростовані судами з посиланням на надані письмові пояснення ПАТ НАК "Нафтогаз України" та додаткові документи, який заперечив факт виділення з ресурсів відповідачу природного газу в грудні 2015 на власні потреби у вказаному обсязі (т.1, а.с.207-253).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що в грудні 2015 року ПАТ "Укргазвидобування" в особі ГПУ "Шебелинкагазвидобування" були надані послуги з транспортування природного газу ПАТ "Луганськгаз" для подальшої реалізації різним категоріям споживачів, які знаходяться на мережах даного газорозподільного підприємства. При подальшому розподілі відповідним споживачам, в мережах ПАТ "Луганськгаз" виник розбаланс в оспорюваному обсязі 312,402тис.куб.м, про що свідчить акт приймання-передачі з розбивкою по різним категоріям споживачів від 31.12.2015 (т.2, а.с.3).

Обсяги протранспортованого газу для потреб бюджетних організацій, населення та промислових підприємств були відображені згідно укладених між сторонами договорів №ЛГВ001/7ТГ13, №ЛГБ001/ТГ13, ЛГН001/7ТГ13, ЛГП001/7ТГ13 від 18.01.2013 року

Транспортування обсягу, який в акті прийому-передачі природного газу від 31.12. 2015 року визначений як розбалансування, здійснювалося відповідно договору, укладеного між ПАТ "Укргазвидобування" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Дані обсягу розбалансу були зазначені в акті самим відповідачем; розбаланс виник в газорозподільній мережі відповідача; ПАТ "Укргазвидобування" відношення до нього не має; умовами укладених між сторонами договорів зазначена складова не передбачалася, згідно даних обліку підприємства його не було віднесено до жодного з договорів, вказано як окрему складову за даними представленими відповідачем; відповідні рахунки на відшкодування відповідачу не виставлялися; заходи щодо реального врегулювання розбалансу не вчинялися, відповідні заходи були погоджені із ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Зазначене вище спростовує доводи скаржника щодо неправомірності врахування в загальному обсязі негативного небалансу відповідача складової розбалансу 312,402тис.куб.м.

Відповідно до положень Кодексу комерційне балансування це діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації (п.5 глави 1 розділу 1 Кодексу).

При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів) (п.2 глави 1 розділу XIV Кодексу).

Скаржник, зазначаючи про безпідставність стягнення судами заборгованості за надані послуги балансування, посилається також на положення п.9 гл.3 Розділу ХІV Кодексу, яким передбачено, що замовник послуг транспортування не відповідає за небаланс, якщо це спричинено діями оператора газотранспортної системи та/або форс-мажорними обставинами.

Зокрема, відповідач вказує, що небаланс в обсязі 2018,229тис.куб.м виник у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території Луганської області, що призвело до пошкодження газорозподільних мереж відповідача та витоку газу, що також виключає, зокрема, визначення кінцевого споживача. На підтвердження вказаних обставин відповідачем долучено копії актів технічного обстеження, що здійснювалися в грудні 2015 року за участі представників відповідача та райдержадміністрації (т.1, а.с.117-123).

Разом з тим, суди встановили, що укладаючи договір, яким передбачалася, зокрема, можливість надання послуг балансування обсягів природного газу, сторонами було погоджено окремо в розділі ХІV договору умови регулювання правовідносин сторін у разі настання обставин форс-мажору; зокрема, сторони погодили звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили, та якщо в момент взяття на себе зобов'язань за цим договором така сторона не могла ані передбачити, ані попередити їх настання (п.14.1. договору).

Згідно п.14.2. договору під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк форс-мажорних обставин.

В пункті 14.3. договору сторонами було погоджено порядок та строки дій, які необхідно вчинити для можливості в подальшому посилатися на вказані обставини та звільнятися від відповідальності.

Так, сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до вимог чинного законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому чинним законодавством порядку. Неповідомлення про настання форс-мажорні обставин позбавляє сторону права посилатися на них як на причину звільнення від відповідальності за невиконання вимог Кодексу та цього договору.

Після припинення дії форс-мажорних обставин сторона, що потрапила під їх дію, має невідкладно повідомити про це іншу сторону та негайно виконати зобов'язання, які не були нею виконані внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Під час розгляду спору господарськими судами встановлено, що відповідач в порушення вимог п.14.3. договору до позивача із відповідним повідомленням про виникнення форс-мажорних обставин не звертався, вважаючи обставини на які він посилається загальновідомими. В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про форс-мажор та пошкодження газопроводу в порядку, узгодженому сторонами.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" згідно із змінами, внесеними із Законом від 12.02.2015 було доповнено статтею 14-1 Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні", якою встановлено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.

Однак, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, відповідач до торгово-промислової палати України чи її регіональних відділень не звертався та сертифікат на підтвердження вказаних обставин не отримував.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що порушення відповідачем умов XIV розділу договору відносно неповідомлення сторони про виникнення обставин форс-мажору у встановлені договором строки та незасвідчення вказаних обставин у встановленому Законом порядку, ненадання підтверджуючих документів, позбавляє відповідача права посилатися на такі обставини як причину звільнення від виконання зобов'язання.

Доводи скаржника про те, що оскільки на момент набуття чинності Кодексом ГТС 27.11.2015 замовник послуг транспортування природного газу не мав реальної можливості і законних підстав відповідно до положень розділу ХІ Кодексу подати на підтвердження позивача місячні номінації на грудень 2015 року, що, в свою чергу, не дає можливості на підставі підтверджених місячних номінацій провести процедуру алокації та унеможливлює визначення небалансу ПАТ "Луганськгаз" у грудні 2015 року, не можуть бути підставою для скасування або зміни рішень судів попередніх інстанцій, оскільки такі доводи не спростовують ані факту зменшення обсягів газу в газорозподільних мереж відповідача взагалі, ані факту зменшення обсягів газу саме в зазначеному позивачем та встановленому судами розмірі, ані факту надання позивачем, у зв'язку із вказаними обставинами, послуг з балансування, які за умовами договору мають оплачуватися відповідачем. Крім того, зазначення сторонами в договорі умови про те, що негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу, свідчить про узгодження договірного регулювання спірних відносин на умовах, що відображені в зазначеному нормативному акті, яке за приписами ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, є достатньою підставою для здійснення відповідачем зазначених вище дій, незалежно від дати набрання чинності Кодексом та дати з якої сторони поширили дію договору на відносини між ними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст.ст.1115, 1117 ГПК України, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі №913/426/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Поляк

О. Яценко