ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 911/2692/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ", м. Бориспіль

на рішення господарського суду Київської області від 22.09.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016

у справі № 911/2692/16

за позовом державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" (далі - Підприємство), м. Бориспіль,

до товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРО РЕСТОРАНТС" (далі - Товариство), м. Бориспіль,

про розірвання договору.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Дзюбайло О.О. предст. (дов. від 04.01.2016)

відповідача - Гаврин Д.В. предст. (дов. від 12.09.2016), Якубенко В.В. -керівник

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства про розірвання договору від 20.04.2015 № 02.05-14/1-30 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, який укладений сторонами спору.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.09.2016 у справі № 911/2692/16 (суддя Шевчук Н.Г.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 (судді Сулім В.В.- головуючий, Гаврилюк О.М., Коротун О.М.), у позові відмовлено повністю з посилання на те, що: обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру порушення його права та інтересу; позивачем не доведено факту порушення умов Договору відповідачем.

Підприємство, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило суд залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони у відповідності до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 31.07.2014 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області як орендодавцем та Товариством як орендарем укладено договір № 1609 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D" загальною площею 20 кв.м (майно), розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7 на 3-му поверсі терміналу "D" (інв. № 47578) загальною площею 107850,5кв.м, що перебуває на балансі державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" (балансоутримувач), з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи;

- відповідно до підпункту 5.18 пункту 5 Договору оренди орендар зобов'язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору, звернутись до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю;

- пунктом 6.3 Договору оренди передбачено право орендаря за згодою орендодавця здавати майно в суборенду на строк, що не перевищує термін дії договору оренди, а факт передачі майна в суборенду оформляється шляхом укладення відповідного правочину в письмовій формі що і договір;

- Договір оренди укладено строком (терміном) на 10 років, що діє з 31.07.2014 до 30.07.2024 включно (пункт 10.1 Договору оренди);

- 06.02.2015 орендарем та орендодавцем підписано акт приймання - передавання орендованого майна, який також погоджений балансоутримувачем;

- 20.04.2015 Підприємством як балансоутримувачем і Товариством як орендарем укладено договір № 02.5-14/1-30 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір про відшкодування витрат), за умовами якого балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці № 1 цього договору, зокрема послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, щомісячна плата за які встановлена в розмірі 18 % від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, де: чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів в орендованому майні (чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць) (пункт 8 таблиці № 1);

- згідно з пунктом 6.1 Договору про відшкодування витрат останній набирає чинності з дати підписання акту приймання-передавання орендованого майна по Договору оренди або з моменту укладання Договору, в залежності від того, яка дата наступить раніше, та діє до 30.07.2024 ;

- відповідно до пункту 6.4 Договору про відшкодування витрат останній може бути достроково розірваний: в разі виникнення у орендаря 2-місячної заборгованості відповідно до пункту 1.11 Договору (підпункт 6.4.1); з дати введення в дію нової вартості надання послуг, якщо орендар не прийняв її до розрахунків відповідно до пункту 1.8 Договору (підпункт 6.4.2); за згодою сторін або в судовому порядку у випадках, передбачених чинним законодавством (підпункт 6.4.3); передачі майна в суборенду (підпункт 6.4.4);

- згідно з пунктом 8.4 Договору про відшкодування витрат у разі передачі майна в суборенду, орендар повинен узгодити договір суборенди з балансоутримувачем. У випадку передачі майна в суборенду, договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю укладається між балансоутримувачем та суборендарем;

- 25.03.2015 Товариством як орендарем і ТОВ "Шоколадниця-Україна" як суборендарем укладено договір суборенди № 1609/1 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D" загальною площею 20,0 кв.м (майно), розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7 на 3-му поверсі терміналу "D" (інв. № 47578) загальною площею 107850,5кв.м, що перебуває на балансі на балансі державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" (балансоутримувач) і знаходиться в орендному користуванні орендаря відповідно до Договору оренди № 1609 від 31.07.2014, з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (далі - Договір суборенди);

- відповідно до пункту 2.1 Договору суборенди суборендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати державної реєстрації договору (якщо це передбачено законодавством) та підписання акта приймання -передавання майна;

- пунктом 5.10 Договору суборенди передбачено, що суборендар зобов'язаний своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням майна, шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод з постачальниками послуг. Суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та цін згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло - і водопостачання, каналізації за спеціальними розрахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної суборендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих суборендареві;

- строк (термін) дії договору встановлений до 31.12.2017 включно (пункт 10.1 Договору суборенди в редакції додаткового договору № 1 від 01.10.2015). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов та/або у випадку продовження договору оренди між орендодавцем і орендарем (Договір оренди № 1609 від 31.07.2014) після закінчення строку чинності договору протягом одного місяця, договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору (пункт 10.4 Договору суборенди);

- 03.06.2015 Товариством і ТОВ "Шоколадниця-Україна" підписано акт приймання - передавання орендованого майна загальною площею 20 кв.м;

- згідно з актом приймання-передавання орендованого майна від 05.06.2015 ТОВ "Шоколадниця-Україна" повернуло із строкового платного користування, а Товариство прийняло частину майна загальною площею 1 кв.м, у зв'язку з розміщенням майна у близькості до шляхів слідування пасажирів до виходів на посадку та траволатора, що унеможливлює використання суборендарем корисної площі в цих місцях;

- докази надання орендарем згоди на передачу майна в суборенду (пункт 6.3 Договору оренди) - відсутні;

- у зв'язку з укладенням Товариством Договору суборенди останнє подає довідки про доходи за звітні місяці на підтвердження чистого доходу, що передбачено пунктом 8 таблиці 1 підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Договору на відшкодування витрат, з нульовими показниками чистого доходу (починаючи з липня 2015 року).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для дострокового розірвання Договору про відшкодування витрат за ініціативи Підприємства.

Позов мотивовано тим, що у зв'язку з укладенням відповідачем Договору суборенди останній подає довідки про доходи на підтвердження чистого доходу, що передбачено пунктом 8 таблиці 1 підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Договору на відшкодування витрат, з нульовими показниками чистого доходу, що спричиняє недоотримання Підприємством передбаченої цим пунктом щомісячної плати в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності орендаря на орендованій площі. У зв'язку з цим, відмовою відповідача від розірвання Договору, беручи до уваги підпункт 6.4.4 пункту 6.4 Договору та намір позивача у подальшому укласти договір на відшкодування витрат балансоутримувача безпосередньо з суборендарем, позивач звернувся з позовом до суду про розірвання Договору на відшкодування витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався, зокрема на приписи статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме істотне порушення умов Договору на відшкодування витрат відповідачем, що є підставою для розірвання Договору.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Способи захисту цивільних прав та інтересів особи, а також суб'єкта господарювання судом передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, а тому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторони не досягли згоди щодо розірвання Договору на відшкодування витрат.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права та з наведенням відповідного мотивування, встановивши, що відповідачем оплачуються виставлені позивачем рахунки за Договором на відшкодування витрат, відповідач продовжує користуватися частиною орендованого майна та заперечує проти розірвання Договору; беручи до уваги те, що проект Договору на відшкодування витрат був розроблений саме позивачем, у тому числі умова пункту 8 таблиці 1 підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Договору на відшкодування витрат, якою, як складова частина компенсаційних платежів, передбачена щомісячна плата в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, де: чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів в орендованому майні; враховуючи те, що підпунктом 6.4.4 пункту 6.4 Договору на відшкодування витрат передбачена можливість, а не обов'язкове дострокове розірвання договору у випадку передачі майна в суборенду, - дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено факту порушення умов Договору на відшкодування витрат відповідачем, у зв'язку з чим правомірно відмовили у задоволенні позову.

Доводи Підприємства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Київської області від 22.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі № 911/2692/16 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя В. Селіваненко