ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 910/32295/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Вовка І.В., Стратієнко Л.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства "Центренерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.09.16у справі№910/32295/15господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства "Центренерго"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ізодром"треті особи1)Державна фінансова інспекція України, 2)Державна аудиторська служба Українипростягнення сумиза участю представників від:позивачаГрубця В.А. (дов. від 18.15),відповідачаЗайнудінова А.М. (дов. від 22.09.14),третьої особи-1не з'явилися, були належно повідомлені,третьої особи-2Дяченка С. В. (дов. від 29.07.16)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізодром" про стягнення збитків на суму 188 626,62 грн. за завищення вартості виконаних робіт.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.16 у справі №910/32295/15 (суддя Мудрий С.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Майданевич А.Г., Агрикова О.В.) у позові відмовлено.

Судові акти мотивовані тим, що сторони виконали взяті на себе зобов'язання за договором, будь-яких претензій з приводу якості, комплектності, строків виконання робіт або їх оплати не надходило. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не встановленого повного складу правопорушення, з яким законодавство пов'язує відшкодування збитків, зокрема, протиправної поведінки та вини відповідача, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність останнього.

Не погоджуючись із постановою у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Скаржник зазначає, що судами у порушення норм матеріального права , а саме: стст.526, 845, 853 ЦК України та ст.193 ГК України, що призвело до не вірних висновків щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача збитків та винесення не правомірного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 10.06.14 між позивачем та відповідачем укладено договір №17/5/490 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання, відповідно до якого відповідач зобов'язувався у 2014 році виконати на свій ризик роботи, що зазначені у додатках до цього договору, а позивач прийняти і оплатити їх. Відповідно до п.3.1. договору ціна цього договору зазначена у додатку до договору.

Згідно п.3.2 договору, безпосередній перелік, обсяг і вартість робіт обумовлюється сторонами у кошторисній документації (калькуляції), що є додатком до договору. Відповідно до п.3.3. договору кошторис (калькуляція), передбачений додатком до договору є твердим.

Згідно з п.4.4. договору відповідно до ч.3 ст.845 ЦК України, сторони досягли домовленості про те, що якщо фактичні витрати відповідача є меншими від тих, які передбачені кошторисом, виконані роботи оплачуються відповідачем за фактичними витратами (тобто, заощадження залишаються у власності позивача).

Згідно з п.5.4 договору здавання-приймання виконаних робіт за договором оформлюється шляхом підписання сторонами двостороннього акту прийому-передачі робіт протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання позивачем повідомлення відповідача про готовність результатів робіт до приймання.

Відповідно до п.5.10. договору роботи за цим договором вважаються переданими позивачу з дати підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі робіт без зауважень.

Відповідно до договірної ціни (додатки №№1,3 до договору) загальна вартість робіт становить 1 999 999,74 грн.

На виконання умов договору відповідачем виконано роботи на вказану суму, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання виконаних будівельних робіт (формою КБ-2в), а саме: №1 за серпень 2014 року на суму 18 425,96 грн.; №1-1 за серпень 2014 року на суму 562 157,10 грн.; №1 за грудень 2014 року на суму 84 155,44 грн.; №1-1 за грудень 2014 року на суму 1 269 975,72 грн.; №2-1 за грудень 2014 року на суму 17 509,20 грн.; №1 за лютий 2015 року на суму 47 776,32 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін, що свідчить про те, що позивачем прийнято роботи без будь-яких зауважень.

На виконання умов договору позивачем сплачено кошти на загальну суму 1 952 223,42 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: від 20.10.14 №t/3004 на суму 580 583,06 грн.; від 21.01.15 №t/170 на суму 300 000,00 грн.; від 23.01.15 №t/170 на суму 800 000,00 грн.; 20.03.15 №t/952 на суму 271 640,36 грн.

Державною фінансовою інспекцією України проведено позапланову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.14 по 31.12.14. Крім іншого було перевірено і виконання договору 10.06.14 №17/5/490. Третьою особою-1 була проведена зустрічна звірка документів по виконанню договору, що обліковуються відповідачем.

Співставленням даних підсумкової відомості ресурсів з наданими до зустрічної звірки первинними та бухгалтерськими документами про ціни придбання будівельних матеріалів, встановлено, що внаслідок недотримання вимог ст.9 ЗУ "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996, п.4.4 договору від 10.06.14 №17/5/490 до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року №1 та актів змонтованого обладнання №1-1 за серпень 2014 року №1-1, 2-1 за грудень 2014 року безпідставно включено вартість будівельних матеріалів, устаткування по завищеним цінам, чим документально не підтверджено прямі витрати у розмірі 52 247,90 гривень без ПДВ (62 697,48 грн. з ПДВ), у розмірі 102 878,97 грн. без ПДВ (109 952,90 грн. з ПДВ), крім того, при відсутності підтверджуючих бухгалтерських документів ТОВ "Ізодром", до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року №1 по договору безпідставно включено витрати на заробітну плату робітників-будівельників/монтажників на загальну суму 2 061,98 грн. без ПДВ.

Таким чином, третьою особою-1 встановлено завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 227 668,78 грн.

Звертаючись з позовом до господарського суду міста Києва, позивач зазначив, що протиправна поведінка відповідача полягає у не поставленні його до відома про дійсну вартість використаних відповідачем матеріалів, устаткування та затрат при виконанні умов договору. При цьому, поставлено продукцію, частина якої не обліковується у бухгалтерському обліку ТОВ "Ізодром", завищено розмір зарплати працівників відповідача та отримано від позивача кошти по виконанню умов договору у більшому обсязі ніж фактично витраченого ТОВ "Ізодром" по виконанню договору. У зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача збитки у розмірі завищеної вартості виконаних робіт по договору на суму 188 626,62 грн. (52 247,90 грн. + 102 878,97 грн. + 2 061,98 грн. = 157 188,85 грн. з урахування ПДВ * 20% = 188 626,62 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Положеннями ч.2 ст.22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, у відповідності з ч.2 цієї норми, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст.224 ГК України, є правопорушення, що включає у себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Разом з цим, судами встановлено, що 10.06.14 між сторонами у справі укладено договір №17/5/490, предметом якого є закупівля робіт з виготовлення (ремонту) обладнання відповідачем за замовленням позивача робіт з капітального будівництва (модернізації) вузла обліку газу.

При цьому, судами встановлено, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім від позивача як оплата виконаних за таким договором робіт, а отже, за наявності правової підстави.

Судами обгрунтовано відхилено твердження позивача про те, що підставою для повернення коштів є ті обставини, що Державною фінансовою інспекцією України, під час проведення зустрічної звірки відповідача і позивача за період з 01.01.14 по 31.12.14 встановлено завищення вартості виконаних робіт згідно договору на зазначену оспорювану суму.

Так, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки Державної фінансової інспекції України, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

При цьому, згідно ст. 15 ЗУ "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Що узгоджується з позицією Верховного Суду України, наведену у постанові від 22.01.13 №3-69гс12.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому її слід залишити без змін, як таку, що ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.16 у справі №910/32295/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

Л. В. Стратієнко