ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 908/1900/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Вовка І.В., Корнілової Ж.О.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.11.16у справі№908/1900/16господарського судуЗапорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПриватного акціонерного товариства "Васильківкатепломережа"простягнення сумиза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачаАнтонова М.М. (наказ від 23.06.14), Соріч Т.П. (дов. від 07.11.16)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Василівкатепломережа" про стягнення 75 183,03 грн., з яких пеня у розмірі 20 303,69 грн., 3% річних у розмірі 3 343,58 грн. та інфляційні у розмірі 51 535,76 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.16 у справі №908/1900/16 (суддя Азізбекян Т.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.16 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Чернота Л.Ф., судді: Стойко О.В., Попков Д.О.) позов задоволено частково: стягнуто 9 840,53 грн. пені, 3 249,15 грн. 3% річних, 14 404,17 грн. інфляційних. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими актами у частині перерахунку пені, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові акти у цій частині і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення заявленого розміру пені задовольнити у повному обсязі.

Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.ст.551, 610, 611, 617, 625 ЦК України, ст.233 ГК України) та процесуального права (ст.ст.83, 84 ГПК України). У решті судові акти не оскаржуються, розрахунок суми 3% річних та інфляційних не заперечуються, визнаються такими, що визначені вірно, а тому у цій частині судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.

Відповідач надав відзив, у якому просив судові акти залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 11.12.13 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Приватним акціонерним товариством "Василівкатепломережа" укладено договір купівлі-продажу природного газу №734/14-ТЕ-13, п.1.1. якого визначено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2014 році природний газ, а покупець має прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору.

Кількість та фізико-хімічні показники газу встановлені Роз.2 договору.

Згідно п.3.3 договору, приймання-передача газу оформляється атом приймання-передачі газу у відповідному місяці продажу.

Відповідно до п.3.4 договору, не пізніше 5-го числа, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати покупцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі природного газу, у яких зазначаються обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного повноваженим представником та скріпленого печаткою або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач протягом січня-квітня 2014 року, жовтня-грудня 2014 року поставив, а відповідач прийняв природній газ на загальну суму 2 039 073,80 грн., що підтверджується актами приймання передачі за відповідні місяці. Сторони не мають заперечень та розбіжностей щодо визначених в актах приймання передачі обсягів та сум.

Відповідачем вартість отриманого від позивача газу була повністю оплачена, але із простроченням платежу, що стало підставою для звернення із позовом про нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи часткового позовні вимоги і зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, суди обох попередніх інстанцій виходили з того, що розрахунок позивачем пені,здійснено не вірно, оскільки штрафні санкції нараховуються з дня, наступного за днем прострочки виконання зобов'язання. Отже термін прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 15 числа місяця. А тому, позивач при здійсненні розрахунків невірно визначив кількість днів прострочення та помилково зарахував день здійснення оплати до дня суми боргу без врахування часткової оплати відповідачем.

Судові акт апеляційної інстанції оскаржується лише у частині стягнення пені у розмірі 50% від заявленої позивачем, у решті постанова апеляційної інстанції не оскаржується, а тому не є предметом перегляду у касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції вірними, зважаючи на наступне.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст.551 Кодексу).

Відповідно до ч.2, ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 232 ГК України передбачає порядок застосування штрафних санкцій, зокрема п.6 встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6-ть місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наразі, у договорі сторонами визначено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. (п.7.2 договору).

Положеннями п.1.9. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається у період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Зважаючи на те, що позивачем не дотримано вказаних норм та положень договірних зобов'язань при здійсненні розрахунку сум пені, беручи до уваги обставини виникнення боргу та суму прострочення платежу, що існував протягом розрахункового періоду, правильно визначені дати початку нарахування та дати закінчення нарахування сум пені, суди правомірно дійшли висновку, щодо задоволенню підлягає пеня у розмірі 9 840,53 грн. Все інше заявником нараховано із порушенням вказаних норм законодавства і договору.

Зважаючи на таке, Донецьким апеляційним господарським судом правомірно перераховано пеню у бік зменшення.

Зважаючи на вимоги вказаних норм і те, що суд касаційної інстанції не вдається до арифметичного перерахунку розміру фінансових нарахувань, оскільки це суперечило б ст.1117 ГПК України, за змістом якої, суд касаційної інстанції не переоцінює ні докази, ні обставини справи, ні арифметичну вірність розрахунків; він лише здійснює перевірку правильності застосування норм права, які у даному випадку застосовані вірно, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані положення вимог ст.230 ГК України про стягнення пені частково.

Колегія суддів вважає, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.16 по справі №908/1900/16 підлягає залишенню без змін, оскільки вона винесена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.16 у справі №908/1900/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

Ж. О. Корнілова