ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 905/1915/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Волноваха Донецької області (далі - ФОП ОСОБА_2.),

на рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2016 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2016

зі справи № 905/1915/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ (далі - ПАТ "Українська залізниця"), в особі структурного підрозділу "Маріупольське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця", м. Маріуполь Донецької області (далі - Структурний підрозділ),

до ФОП ОСОБА_2

про зобов'язання вчинити певні дії,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків (далі - регіональне відділення ФДМУ).

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про зобов'язання повернути з оренди нерухоме майно - частини перонних платформ № 1 та № 2 вокзалу станції Волноваха шляхом демонтажу торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів з перонних платформ №1 і № 2 залізничного вокзалу станції Волноваха за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.09.2016 (суддя Гринько С.Ю.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2016 (колегія суддів у складі: Ломовцева Н.В. - головуючий, Колядко Т.М. і Склярук С.І.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ФОП ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу з посиланням на статті 210, 235, 640, 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 13, 18, 20 Закону України "Про оренду землі", статті 34, 36 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

У відзиві на касаційну скаргу Структурний підрозділ заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про свою незгоду з ними, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Регіональне відділення ФДМУ у відзиві на касаційну скаргу також заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про те, що вони є "юридично неспроможними, надуманими, такими, що ґрунтуються лише на власних припущеннях, та не відповідають фактичним обставинам справи" і про прийняття оскаржуваних судових рішень з додержанням норм матеріального і процесуального права, та просить згадані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники учасників судового процесу в судове засідання не з'явилися.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" створено публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Додатком 1 до названої постанови визначено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ "Українська залізниця", до якого увійшло й державне підприємство "Донецька залізниця".

Відповідно до наказу регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" від 10.12.2015 № 01/воН Маріупольське будівельно-монтажне експлуатаційне управління державного підприємства "Донецька залізниця" реорганізоване в Структурний підрозділ.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ПАТ "Укрзалізниця" в особі Структурного підрозділу" правомірно звернулося з даним позовом до суду.

23.06.2011 регіональним відділенням ФДМУ (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди №4829/2011 (далі - Договір оренди), відповідно до якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно - частини перонних платформ № 1 та № 2 вокзалу станції Волноваха загальною площею 40 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Майно), яке знаходиться на балансі Маріупольського будівельно-монтажного експлуатаційного управління державного підприємства "Донецька залізниця" (балансоутримувач) і вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31 грудня 2010 року та становить, за незалежною оцінкою, 96 000 грн. (п. 1.1);

- Майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (п.1.2);

- орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1);

- передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2);

- Договором оренди визначена орендна плата і порядок розрахунків (розділ 3);

- орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропозицій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (пункт 3.6);

- орендар зобов'язується: щомісяця до 15 числа надавати орендодавцеві та балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до державного бюджету України та на розрахунковий рахунок балансоутримувача); щоквартально до 10 числа проводити з орендодавцем звірку взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звірки на підставі наданих копій платіжних доручень (пункт 5.11);

- у разі припинення або розірвання Договору оренди орендар зобов'язується повернути балантоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (пункт 5.12);

- Договір оренди укладено строком на 1 рік, з 23 червня 2011 року по 23 червня 2012 року (пункт 10.1);

- зміни до умов договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання для розгляду іншою стороною (пункт 10.3);

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміни його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (пункт 10.4);

- у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу (пункт 10.9).

Договір оренди підписано обома сторонами та скріплено їх печатками без заперечень.

23.06.2011 регіональним відділенням ФДМУ (орендодавець), ФОП ОСОБА_2 (орендар) та Маріупольським будівельно-монтажним експлуатаційним управлінням державного підприємства "Донецька залізниця" (балансоутримувач) підписано акт приймання-передачі Майна (додаток №2 до Договору оренди).

Матеріали справи містять заяву регіонального відділення ФДМУ від 31.05.2013 №20-06-05-06470 про припинення дії Договору оренди, в якій зазначено, що 01.05.2013 закінчився термін дії Договору оренди і продовжений бути не може, у зв'язку з чим майно повинно бути передано балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Докази направлення вказаної заяви відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що, оскільки доказів направлення відповідачу заяви про припинення або зміну умов Договору оренди в установлений строк не подано, Договір оренди вважається пролонгований на той самий строк та на тих же умовах.

Оскільки Договір оренди не припинив своєї дії (не розірваний у встановленому законом порядку), вимога про повернення Майна з оренди є передчасною.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.

Оцінивши зміст Договору оренди, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що він за своєю правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та глави 58 ЦК України.

Доводи ФОП ОСОБА_2 про те, що Договір оренди фактично є договором оренди земельної ділянки, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, оскільки за Договором оренди передано в оренду саме платформи, а поняття "платформа" не тотожне поняттю "земельна ділянка".

Стосовно доводів ФОП ОСОБА_2 про те, що Договір оренди є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а, отже, і не створює прав та обов'язків для сторін, суд апеляційної інстанції зазначив таке.

Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Дослідивши Договір оренди, суд апеляційної інстанції встановив, що його умови відповідають зазначеній нормі права.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що довод ФОП ОСОБА_2 стосовно правового режиму розташування торговельного павільйону "Сніжок" не є предметом дослідження у зазначеній справі, і у разі порушення свого права відповідач може звернутися до суду за його захистом з відповідним позовом.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода скаржника з відмовою судами попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог. У касаційній скарзі стверджується, що Договір оренди є удаваним правочином, яким фактично прихований договір оренди земельної ділянки. А договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, оскільки державна реєстрація Договору оренди у встановленому порядку не здійснювалася Договір оренди є невчиненим, тобто таким, що не відбувся і не створює прав та обов'язків для сторін.

Предметом позову в даній справі є зобов'язання повернути з оренди нерухоме Майно з підстави закінчення строку дії Договору оренди.

Відповідно до приписів ЦК України:

- за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759);

- договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763).

Згідно з положеннями Господарського кодексу України:

- за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина перша статті 283);

- строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина четверта статті 284);

- договір оренди припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено (частина друга статті 291).

Приписами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено таке:

- договір оренди припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено (частина друга статті 26);

- у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини (частина перша статті 27);

- у разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику (частина третя статті 27);

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина друга статті 17).

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи попередні судові інстанції, з'ясувавши, що: доказів направлення орендодавцем орендарю заяви про припинення або зміну умов Договору оренди в установлений строк не подано; Договір оренди вважається пролонгованим на той самий строк і на тих же умовах, - дійшли обґрунтованого висновку, що, оскільки Договір оренди не припинив своєї дії (не розірваний у встановленому законом порядку), то позовні вимоги в даній справі є передчасними, а відтак необґрунтованими.

Доводи скаржника про те, що Договір оренди є удаваним правочином, яким фактично прихований договір оренди земельної ділянки, не приймаються Вищим господарським судом України, оскільки суд апеляційної інстанції, оцінивши зміст даного договору, встановив, що останній за своєю правовою природою є саме договором оренди.

Водночас перевірка доводів скаржника, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та здійсненням оцінки доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, визначеними частиною другою статті 1117 ГПК України, за якою названа судова інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2016 зі справи № 905/1915/16 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій