ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 916/4256/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімер-Оптикс", м. Київ,

на рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2016 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2016

зі справи № 916/4256/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімер-Оптикс" (далі - Позивач)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Поіск-Ніка", м. Одеса (далі - Відповідач-1);

дочірнього підприємства "Одеса-Медіа", м. Одеса (далі - Відповідач-2),

про визнання інформації недостовірною та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача - Сабліної Ю.С.,

Відповідача-1 - Соболєвої О.К., ОСОБА_4,

Відповідача-2 - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.04.2016 колегія суддів у складі: Петренко Н.Д. - головуючий, судді Оборотова О.Ю. і Бездоля Ю.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 (колегія суддів у складі: Таран С.В. - головуючий, судді Будішевська Л.О. і Мишкіна М.А.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаргу мотивовано порушенням та неправильним застосуванням названими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням ними обставин справи.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у прес-студії Відповідача-2 за участю директора Відповідача-1 ОСОБА_9 та представника Відповідача-1 ОСОБА_4 відбулася прес-конференція на тему: "ІНФОРМАЦІЯ_2" (далі - Прес-конференція). Ця прес-конференція розміщена на сайті http://odessamedia.net.

Позивач вважає, що інформація, оголошена під час Прес-конференції щодо нього, є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію Позивача та підлягає спростуванню, а саме:

1) на 1 хв. 40 сек.: "В феврале 2014 года фирма "Эксимер-Оптикс" - это российский бизнес, заблокировали нам центральную проходную. А поздно вечером путем взлома дверей и решеток проникли через наши 6, 7, 8 этажи в лифтовое хозяйство, где разрушили оборудование и вынесли блоки управления на свою территорию";

2) на 3 хв. 50 сек.: "Конечно, до этого момента мной лично и рядом сотрудников нашей компании были проведены попытки переговоров с представителями компании "Эксимер-Оптикс". Люди, которые ту сторону представляли, являлись без документов и без доверенности на право ведения вообще таких переговоров. Все переговоры, а их было три, закончились тем, что нам было предложено покинуть это здание. В противном случае против нас будет применена сила";

3) на 12 хв. 05 сек.: "…то есть, "Эксимер-Оптикс", и куда входит уже и гражданин Украины, и компания "Альберто технолоджис ЛТД", которая расположена в Лондоне 43 Bedford Street, office 11 ..."Ну это - офшорная зона";

4) на 22 хв. 12 сек.: "Переговоры, которые вёл с представителями "Эксимер-Оптикс", это было в 2013 году, это было руководство киевского отделения "Эксимер-Оптикс", когда они не показали ни одного своего удостоверения... Но непосредственно захват здания господин ОСОБА_11 осуществил".

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.04.2015 у справі № 916/445/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Поіск-Ніка" до ТОВ "Ексімер-Оптикс": останнє зобов'язано не чинити ТОВ "Поіск-Ніка" перешкод у вільному доступі до власник нежитлових приміщень, розташованих на 6, 7, 8 поверхах будівлі по вул. Балківській, 42-А у м. Одесі, шляхом вільного, цілодобового, безперешкодного доступу до власних приміщень, а також не чинити ТОВ "Поіск-Ніка" перешкод у вільному користуванні приміщеннями загального користування у тій же будівлі; а саме: сходами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8 поверхів, технічним поверхом зі сходами, підвалом для розміщення обладнання та інших інженерних комунікацій, необхідних для функціонування власного майна, ліфтами (пасажирським та вантажним) шляхом надання вільного, безперешкодного, цілодобового користування приміщеннями загального користування. Це рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015.

Вимоги Позивача про визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію Позивача, інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет на веб-сайті ДП "Одеса-Медіа", про блокування Позивачем центральної прохідної, пошкодження ним обладнання Відповідача не можуть бути задоволені, оскільки зазначені дії Позивача були предметом розгляду господарських судів у справі № 916/445/14 і визнані такими, що порушують майнові права та охоронювані законом інтереси ТОВ "Поіск-Ніка".

Так, у згаданих судових рішеннях зі справи № 916/445/14 констатовано та визнано неправомірними дії ТОВ "Ексімер-Оптикс", якими ТОВ "Поіск-Ніка" створювалися перешкоди у користуванні належним останньому майном, що й зумовили задоволення позовних вимог у згаданій справі. Фактично позовні вимоги у даній справі № 916/4256/15 (у тому числі з урахуванням їх зміни Позивачем) є спробою останнього дезавуювати висновки господарських судів у справі № 916/445/14.

Позивачем у даній справі не подано доказів недостовірності інформації, зазначеної у позовній заяві, поширення Відповідачем відомостей, які дискредитують Позивача, принижують його ділову репутацію.

Наведені у відеоролику висловлювання директора Відповідача-1 ОСОБА_9 про те, що після внесення відповідних змін до переліку засновників Позивача до складу останніх увійшли громадянин України та компанія Альберто Технолоджіз ЛТД, розташована в м. Лондоні, що є, за висловлюванням директора, офшорною зоною, - не приймаються судом як доказ поширення Відповідачем-1 недостовірної та такої, що принижує ділову репутацію Позивача, інформації, оскільки судом взято до уваги, що директор Відповідача-1 вірно вказав місцезнаходження названої компанії, при цьому через відсутність у директора Відповідача-1 профільної юридичної освіти суд вважає його висловлювання про те, що м. Лондон входить до переліку офшорних зон, оціночним судженням у розумінні статті 30 Закону України "Про інформацію".

Що ж до посилань представників Відповідача-1 у відеоролику на те, що Позивач є "російським бізнесом", то судом взято до уваги, що у відеоролику висвітлюється в цілому ситуація, що виникла навколо Відповідача-1 станом на лютий 2014 року, що підтверджується також і встановленими судом обставинами, зокрема у справі № 916/445/14. При цьому за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на лютий 2014 року засновниками та учасниками Позивача були виключно громадяни Російської Федерації (ОСОБА_13 та ОСОБА_14), вони ж були власниками та контролювали діяльність Позивача. У цьому розрізі висловлювання представників Відповідача-1 про те, що Позивач є "російським" бізнесом, - є оціночними судженнями, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані або порушують ділову репутацію Позивача.

Озвучені в інформації Відповідача-1 відомості про зустріч та переговори представників Відповідача-1 і Позивача щодо врегулювання питань сумісного користування майном у будинку не можуть розглядатися як недостовірні та такі, що дискредитують Позивача, оскільки проведення відповідних перемовин сторонами не заперечується, а оцінка їх результативності є суб'єктивним судженням кожного учасника цих перемовин.

Стосовно висловлювань представника Відповідача-1 ОСОБА_4 щодо захоплення будівлі "господином ОСОБА_11" судом врахована наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження відповідної інформації, зокрема, довідка Слідчого відділення Хаджибєївського відділку поліції Суворовського відділу поліції в м. Одесі, в якій міститься інформація про вручення гр. ОСОБА_11 обвинувального акта щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185, частиною першою статті 194 Кримінального кодексу України, та про закінчення досудового розслідування. З листа Головного управління Національної поліції в Одеській області від 25.12.2015 № 4/р-363 також вбачається, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_11 направлено до Суворовського районного суду м. Одеси для розгляду по суті. Не приймаються посилання Позивача на те, що лише вирок суду може свідчити про наявність чи відсутність кримінального правопорушення, оскільки представником Відповідача-1 у виступі й не вказувалося про вчинення ОСОБА_11 саме злочину: дослівно представником Позивача на Прес-конференції ОСОБА_4 було сказано: "Но а непосредственно в здании господин ОСОБА_11 это все осуществил".

В інформації, що оспорюється, йдеться не про Позивача, а про фізичну особу ОСОБА_11 (без зазначення ім'я по батькові чи ініціалів), тому відсутнє й саме порушення прав підприємства - Позивача як юридичної особи, що є самостійною підставою для відмови в позові у відповідній частині.

Вимога Позивача про спростування недостовірної інформації шляхом розміщення у текстовому форматі на веб-сайті http://odessamedia.net відповідного спростування заявлена до Відповідача-1, який не є власником даного доменого імені (власником цього веб-сайту), що саме по собі виключає задоволення згаданої позовної вимоги.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію позивача певної інформації, поширеної відповідачами, та, відповідно, для зобов'язання спростувати таку інформацію.

Попередні судові інстанції, виходячи з положень Цивільного кодексу України та Закону України "Про інформацію" та з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", з'ясувавши, зокрема, що Позивачем не подано доказів недостовірності поширеної щодо нього Відповідачем-1 інформації, а так само того, що наведені стосовно нього відомості дискредитують його, принижують його ділову репутацію, і, натомість, встановивши, що висловлювання представників Відповідача-1 з окремих питань мають характер оціночних суджень (у розумінні статті 30 названого Закону), - дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

За приписами ГПК України:

- сторони у справі обґрунтовують свої, зокрема, вимоги поданими суду доказами (частина друга статті 43);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 33);

- господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (частина перша статті 34).

Скаржник, зазначаючи про порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, фактично вдається до заперечення обставин, встановлених цими судовими інстанціями, та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі. Проте згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Відтак перевірка відповідних доводів перебуває поза межами перегляду справи в судів касаційної інстанції. Недодержання скаржником процесуального обов'язку щодо доведення належними доказами тих обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог, не може бути надолужене в касаційній інстанції з огляду на наведений припис статті 1117 ГПК України.

Поряд з тим скаржником не наведено обґрунтованих доводів щодо порушення або неправильного застосування попередніми судовими інстанціями передбачених статтею 43 названого Кодексу правил оцінки доказів.

Не може бути взято до уваги й посилання скаржника на неприйняття апеляційним господарським судом у розгляді справи поданого скаржником додаткового доказу ("висновку експертного лінгвістичного дослідження"). Згідно з частиною першою статті 101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним господарським судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Скаржником не наведено і не обґрунтовано існування (на час апеляційного розгляду справи) причин, які об'єктивно унеможливлювали б або, принаймні, істотно утруднювали б подання ним суду першої інстанції будь-яких доказів, у тому числі й згаданого висновку. "Наявність" чи "відсутність" потреби скаржника "у вище приведеному експертному дослідженні" - це фактор суб'єктивного характеру, який не може бути покладений в основу судового рішення касаційної інстанції.

Що ж до непризначення судом апеляційної інстанції "самостійно" судової експертизи у справі, то слід зазначити таке. Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань (зокрема, у сфері науки, техніки, будівництва, культури тощо). Питання, які вирішувалися у розгляді даної справи, мали правовий характер, пов'язаний із застосуванням положень Цивільного кодексу України, Закону України "Про інформацію", відтак не потребували для свого роз'яснення спеціальних знань, а тому у господарського суду не було й обов'язку призначати у справі судову експертизу.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 зі справи № 916/4256/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімер-Оптикс" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій