ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 915/440/16

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Могил С.К.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2016р. у справі № 915/440/16 господарського суду Миколаївської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" про стягнення 1325342,25 грн.,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: Палькевич Н.С., дов. № 04/1185 від 26.12.2015р.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" (далі - ТОВ "Зоря-Сервіс", Позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (далі - ПАТ "Миколаївгаз", Відповідач) про спонукання до виконання мирової угоди на стадії виконання від 28.07.2004р., затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004р. у справі № 8/167, з урахуванням додаткових угод до неї: № 1 від 01.08.2006р., № 2 від 03.01.2007р., № 3 від 30.03.2007р. і № 4 від 05.07.2007р. та про стягнення 1325342,25 грн. боргу.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.05.2016р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2016р. позов ТОВ "Зоря-Сервіс" задоволено повністю.

У поданій касаційній скарзі, ПАТ "Миколаївгаз", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 256, 257, 261, 267, 530 ЦК України, ст.ст. 47, 42, 43 ГПК України, просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні даного позову, відмовити.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Задовольняючи позов у даній справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з посиланням на положення ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, та встановлені обставини справи, які свідчать про те, що умови мирової угоди, яка була затверджена судом, та додаткових угод до неї, які є обов'язковими для виконання, сторонами виконано не було, перевіривши при цьому заявлену до стягнення суму боргу та встановивши відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Зоря-Сервіс" про стягнення з ПАТ "Миколаївгаз" 1325342,25 грн. боргу.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за результатом розгляду господарської справи № 8/167 за позовом ТОВ "Зоря-Сервіс" до ВАТ "Миколаївгаз" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення у солідарному порядку 8587435,83 грн. постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2003р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2004р., з ВАТ "Миколаївгаз" на користь ТОВ "Зоя-сервіс" було стягнуто 8587435,83 грн. заборгованості.

На виконання вказаного судового рішення господарським судом Миколаївської області 26.12.2003р. було видано відповідний наказ, який надійшов для його примусового виконання до Відділу Державної виконавчої служби Ленінського району управління юстиції міста Миколаєва (далі - ВДВС), у зв'язку з чим, останнім постановою від 21.01.2004р. було відкрито відповідне виконавче провадження.

Разом з тим, на стадії виконання судового рішення, сторони 28.07.2004р. уклали мирову угоду, яка була затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004р. у справі № 8/167, за умовами якої ВАТ "Миколаївгаз" (Боржник) зобов'язався сплатити ТОВ "Зоя-сервіс" (Стягувач) 8587435,83 грн. заборгованості у період: серпень 2004 року - липень 2011 року, при цьому, у період: серпень 2004 року - липень 2006 року по 71560,00 грн. щомісячно, у період: серпень 2006 року - червень 2011 року по 114500,00 грн. щомісячно, і 114495,85 грн. у липні 2011 року, у зв'язку з чим, 29.11.2004р. ВДВС виконавче провадження по справі № 8/167 було закінчено.

В подальшому, сторонами було укладено додаткові угоди до мирової угоди, затверджені судом, а саме: № 1 від 01.08.2006р. (затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.08.2006р.), № 2 від 03.01.2007р. (затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.02.2007р.), № 3 від 30.03.2007р. (затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.04.2007р.) і № 4 від 05.07.2007р. (затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007р.). Останньою додатковою угодою, сторони узгодили нові строки та суми чергових платежів, зокрема, Відповідач (Боржник) зобов'язався сплачувати заборгованість у період: серпень 2004р. - грудень 2011р., при цьому, у період: серпень 2004р. - вересень 2007р. по 71560,00 грн. щомісячно, у період: жовтень 2007р. - листопад 2011р. по 114500,00 грн. щомісячно і 143155,8 грн. у грудні 2011р.

Починаючи з вересня 2007 року, Відповідач (Боржник) припинив виконувати грошові зобов'язання, визначені додатковою угодою № 4 від 05.07.2007р. до мирової угоди, тому Позивач (Стягувач) звернувся до ВДВС із заявою № 141 від 05.03.2008р. про відкриття виконавчого провадження на виконання ухвали господарського суду від 19.07.2007р. про затвердження додаткової угоди № 4 до мирової угоди від 28.07.2004р.

На підставі вказаної заяви, постановою від 11.03.2008р. ВДВС було відкрито відповідне виконавче провадження, а 25.03.2008р. виконавче провадження по зазначеній справі було зупинено, через внесення Відповідача (Боржника) до Реєстру підприємств ПЕК, які беруть учать у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

В наступному, 28.11.2008р. вказане виконавче провадження було передано з Ленінського ВДВС до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Миколаївській області, який своєю постановою від 16.12.2008р. прийняв його до свого провадження за номером ВП №10706927, а 31.03.2014р. дане виконавче провадження було поновлено.

Разом з тим, 18.04.2014р. Відповідач (Боржник) звернувся до господарського суду із скаргою про визнання неправомірною постанови про поновлення виконавчого провадження, за результатами розгляду якої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014р. у справі №8/167, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014р., вказану скаргу було задоволено.

При чому, під час розгляду скарги Відповідача (Боржника), як вбачається з ухвали господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014р. у справі № 8/167, судом було встановлено, що ухвала цього ж господарського суду про затвердження додаткової угоди № 4 від 05.07.2007р. до мирової угоди від 28.07.2004р., в порушення вимог ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" не містить строку пред'явлення її до виконання, а тому, не є підставою для відкриття виконавчого провадження.

У зв'язку з цим, ВДВС ГУЮ у Миколаївській області 22.10.2014р. було скасовано постанову від 11.03.2008р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 10706927 та всі винесені у ній постанови державного виконавця, а 24.10.2014р. у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007р. про затвердження додаткової угоди № 4 до мирової угоди у справі № 8/167, було відмовлено, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", а саму ухвалу повернуто Позивачу (Стягувачу).

Разом з тим, 18.12.2014р. ТОВ "Зоря-Сервіс" було пред'явлено позов до ПАТ "Миколаївгаз" про стягнення з останнього за вищевказаною мировою угодою та додатковою угодою № 4 до неї, затвердженими відповідними ухвалами суду, частини заборгованості на суму 100000,00 грн., за період: липень 2007р. - серпень 2007р. та частку боргу за вересень 2007р., який рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015р. у справі № 915/2140/14, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р. Вищого господарського суду України 16.07.2015р. було задоволено повністю.

Водночас, 03.08.2015р. Позивач знову звернувся до того ж господарського суду з позовом про стягнення іншої частини боргу - на суму 700000,00грн., з яких: 57186,45 грн. - залишок заборгованості за вересень 2007р., 114500,00 грн. - борг щомісяця за жовтень 2007р. - лютий 2008р. і 70313,55 грн. - частка боргу за березень 2008р., який рішенням господарського суду від 05.10.2015р. у справі № 915/1395/15, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2015р. та Вищого господарського суду України 16.03.2016р., було задоволено повністю.

Станом на час розгляду даної справи, ПАТ "Миколаївгаз" не було виконано грошові зобов'язання за мировою угодою, у редакції викладеної до неї додатковою угодою № 4, щодо погашення заборгованості, починаючи з січня 2011 року, посилаючись на вказану обставину ТОВ "Зоря-Сервіс" звернулось з вимогами до ПАТ "Миколаївгаз" у даній справі про спонукання до виконання мирової угоди на стадії виконання від 28.07.2004р., затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004р. у справі № 8/167, з урахуванням додаткових угод до неї - № 1 від 01.08.2006р., в № 2 від 03.01.2007р., № 3 від 30.03.2007р. і № 4 від 05.07.2007р. та стягнення 1325342,25 грн. боргу, з якого: 37186,45 грн. - залишок заборгованості за січень 2011р. (як різниця між сумою, затвердженою в додатковій угоді № 4 від 05.07.2007р. та сумою 77313,55 грн., яка була заявлена до стягнення), 1145000,00 грн. - по 114500,00 грн. щомісячно за період з лютого 2011р. по листопад 2011р. включно (згідно додаткової угоди № 4 від 05.07.2007р.) і 143155,80 грн. боргу за грудень 2011р.

З огляду на таке, приймаючи рішення про задоволення позову у даній справі, суд першої інстанції, в порушення приписів ст. 43 ГПК України, не надав у повній мірі, належної правової оцінки як вищезазначеним обставинам справи та умовам додаткової угоди № 4 від 05.07.2007р., так і обставинам щодо пропуску Позивачем позовної давності на звернення до суду з даними позовними вимогами.

Так, посилаючись на те, що Позивачем не було пропущено строк позовної давності за вказаними вимогами, суд першої інстанції вказував на те, що Відповідач (Боржник) з вересня 2007 року припинив виконувати свої грошові зобов'язання,тоді як право на звернення до суду у Позивача (Стягувача), на думку суду, виникло лише після відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження про спонукання Боржника виконати умови мирової угоди, тобто - з 27.10.2014р., коли Стягувачем було отримано зазначену постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, а оскільки з вимогами Позивач звернувся до суду 14.04.2015р., тому, відповідно, строк позовної давності пропущено не було і відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

При цьому, місцевим господарським судом не було враховано і положення ст.ст. 78, 80 ГПК України, за якими, спір може бути завершено у судовому порядку, шляхом затвердження ухвали про мирову угоду сторін, яка визначає їх права та обов'язки щодо предмету позову, процесуальним наслідком чого є припинення провадження у справі. За таких обставин наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, а ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно п. 2 ч. 2 ст. 17 ЗУ "Про виконавче провадження", що підлягає виконанню у порядку, передбаченому вказаним Законом. Як виконавчий документ, з урахуванням вимог ст. 19 ЗУ "Про виконавче провадження", вона має містити у резолютивній частині вказівку про затвердження мирової угоди, відомості щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. Через недотримання відповідних вимог, мирова угода сторін не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою, тоді як інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом до суду про спонукання до виконання мирової угоди.

Отже, враховуючи вищезазначені норми матеріального права, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. При чому, від дати спливу строку виконання зобов'язання за мировою угодою, залежить момент відліку строку позовної давності, що не було враховано судом першої інстанції та невірно встановлено момент, з якого Позивачу стало відомо про порушення його права, а відтак - передчасно відмовлено у клопотанні Відповідача про застосування наслідків порушення Позивачем строку позовної давності у даному спорі.

Крім того, судом першої інстанції не враховано і те, що вимогами Позивача у даній справі є спонукання до виконання умов мирової угоди від 28.07.2004р., затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004р. у справі № 8/167, з урахуванням додаткових угод до неї, та стягнення 1325342,25 грн. боргу, саме на стадії її виконання.

Тобто, з урахуванням предмету спору, у разі неналежного виконання зазначених зобов'язань, позовна давність за вказаними позовними вимогами про виконання умов мирової угоди, викладеної у редакції останньої додаткової угоди, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Також, як вказувалось вище, з 25.03.2008р. по 31.03.2014р. виконавче провадження по зазначеній справі було зупинено, через внесення Відповідача (Боржника) до Реєстру підприємств ПЕК, які беруть учать у процедурі погашення заборгованості у відповідності до ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (п. 15 ст. 34 даного Закону).

Однак, судом першої інстанції взагалі не з'ясовувалось - у якій мірі впливає на обчислення перебігу строку позовної давності у контексті спірних правовідносин період внесення зазначеного Підприємства (Боржника) до Реєстру підприємств ПЕК, відповідно до якого на його борги було накладено мораторій.

З огляду на таке, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101, 11112 ГПК України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 47 ГПК України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, також не приділив у повній мірі уваги, як вимогам вищезазначених норм матеріального права, так і обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору і, зокрема, щодо наявності обставин щодо обчислення та порушення строку позовної давності, з врахуванням заявлених позовних вимог та обставин конкретної справи, у зв'язку з чим, дійшов передчасних та неправильних висновків про залишення без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ "Зоря-Сервіс".

Між тим, згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа - її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2016р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 25.05.2016р. у справі № 915/440/16 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області в іншому складі суду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Могил С.К.

Ковтонюк Л.В.