ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 915/107/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Мачульського Г.М.за участю представників:позивачаІванцов І.А. - довіреність від 01.07.2015 рокувідповідачаКравченко О.А. - довіреність від 12.02.2016 року Рогов Г.К. - довіреність від 01.03.2016 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Никольский посад"на постановувід 09.06.2016 р. Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 915/107/16 господарського суду Миколаївської областіза позовомПриватного підприємства "Никольский посад"до Миколаївської міської радипровизнання недійсним та скасування п.п. 5.1-5.3 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради №25/40 від 14.02.2013 року В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року ПП "Никольский посад" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради про визнання недійсним та скасування пунктів 5.1-5.3 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року, яким припинено ПП "Никольский посад" право користування земельною ділянкою площею 4020 кв.м. по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу "Надія", визнано таким, що втратив чинність пункт 20.1 розділу 1 рішення міськради від 24.02.2005 року за № 31/23 та розірвано договір оренди землі, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. та зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 07.11.2005 № 3642, на підставі статей 10, 24, 25, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 651-654 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статті 31 Закону України "Про оренду землі".

Мотивуючи позовну заяву позивач зазначав, що при скасуванні та визнанні незаконними п.п. 5, 5.4 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року "Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Заводському району м. Миколаєва" та визнанні недійсним на майбутнє Договору оренди земельної ділянки № 9252 від 30.05.2013, рішення господарського суду Миколаївської області від 22.07.2015 у справі № 915/883/15 порушує право позивача на використання наданої йому земельної ділянки на підставі Договору оренди.

У відзиві на позовну заяву Миколаївська міська рада просила відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що оскаржувані пункти рішення відповідача прийняті за згодою сторін, що відповідає вимогам статті 31 Закону України "Про оренду землі", статті 116, 141 Земельного кодексу України та пункту 12.4 розділу 12 договору оренди землі від 20.10.2005 щодо правових підстав припинення права користування земельною ділянкою та договору оренди землі.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.03.2016 р. (суддя В.О. Корицька) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Суд першої інстанції встановивши, що заява ПП "Никольский посад" від 21.03.2012 року про перенесення границь ділянки та всі подальші дії підприємства свідчать про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою площею 4020 кв.м. з метою отримання нової земельної ділянки загальною площею 3500 кв.м., дійшов висновку, що спірне рішення в частині припинення права користування ПП "Никольский посад" земельною ділянкою площею 4020 кв.м. по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу "Надія", прийнято у межах повноважень та у спосіб, встановлений законодавством.

За апеляційною скаргою Приватного підприємства "Никольский посад" Одеській апеляційний господарський суд (судді: С.І. Колоколов, М.С. Петров, В.М. Головей) переглянувши рішення господарського суду Миколаївської області від 31.03.2016 року в апеляційному порядку, постановою від 09.06.2016 року, залишив його без змін з тих же підстав.

ПП "Никольский посад" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 31.03.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року та прийняти постанову про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 116, 122, 123 Земельного кодексу України, статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 651-654 Цивільного кодексу України та статті 31 Закону України "Про оренду землі".

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, пунктом 20.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 24.02.2005 року № 31/23 Приватному підприємству "Никольский посад" було передано в оренду строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 4020 кв.м., зарахувавши її до земель поточного будівництва на період будівництва торгового комплексу, а після введення об'єкта до експлуатації до земель комерційного використання по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу "Надія" (а.с. 26).

14.03.2005 року проведено розміщення на місцевості меж земельної ділянки площею 4020 кв.м., про що складено Акт про перенесення меж земельної ділянки на місцевість з прив'язкою кутів повороту ділянки до місцевих предметів (а.с.12).

20.10.2005 року на підставі рішення Миколаївської міської ради від 24.02.2005 року № 31/23, між Миколаївською міською радою та Приватним підприємством "Никольский посад" був укладений Договір оренди землі, відповідно до якого ПП "Никольский посад" передано в оренду земельну ділянку загальною площею 4020 кв.м. (кадастровий № 4810136300:05:004:0006), терміном на 15 років з дати його державної реєстрації (а.с.10-11).

07.11.2005 року вказаний договір оренди був зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 3642.

Згідно акта приймання-передачі земельної ділянки від 07.11.2005 року, земельна ділянка загальною площею 4020 кв.м. була передана в оренду ПП "Никольский посад" (а.с.17).

Також судами було встановлено, що 21.03.2012 року ПП "Никольский посад" листом за № 21/03 звернулось до міського голови з проханням про перенесення границь ділянки ближче до спортшколи "Надія". Прохання мотивовано складною ситуацією, що склалася з мешканцями сусідніх будинків. ПП "Никольский посад" також зобов'язалось вивільнену територію облагородити і висадити на ній дерева (а.с.45).

Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради у листах № 17-1505 від 02.04.2012 року та № 17-1518 від 11.04.2012 року погодило можливість коригування території (а.с.46, 47).

Пунктом 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 19.04.2012 року № 16/27 ПП "Никольский посад" було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3500 кв.м. (а.с.39-40).

На виконання вказаного рішення ПП "Никольский посад" було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 3500 кв.м. (а.с.41-43).

Вказаний проект землеустрою було погоджено Управлінням держкомзему у м. Миколаєві, Управлінням містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради, Міською санітарно-епідеміологічною станцією м. Миколаєва, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області, Управлінням культури Миколаївської обласної державної адміністрації, (а.с.50-56) при цьому зазначено, що земельна ділянка площею 3500 кв.м. надається в оренду: 995 кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування, 2505 кв.м. за рахунок земель, наданих в оренду ПП "Никольский посад" відповідно до Договору оренди від 20.10.2005 року.

Пунктами 5, 5.4 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року було затверджено проект землеустрою та передано ПП "Никольский посад" в оренду строком до 07.11.2020 року земельну ділянку (кадастровий номер 4810136300:05:004:0028) загальною площею 3500 кв. м, з них ділянка № 1 площею 995 кв. м - із земель комунальної власності, та земельна ділянка № 2 площею 2 505 кв. м, за рахунок земель, відведених рішенням міської ради від 24.02.05 року № 31/23 ПП "Никольский посад", у тому числі 3 500 кв.м - відведені під будівництво, зарахувавши її до земель громадської забудови (використовуються для відпочинку та інші відкриті землі), для будівництва та обслуговування торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу "Надія" (а.с. 9).

Пунктом 5.1 рішенням № 25/40 припинено право користування ПП "Никольский посад" земельною ділянкою площею 4020 кв.м. по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу "Надія".

Пунктом 5.2 рішенням № 25/40 пункт 20.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 24.02.2005 року № 31/23 передбачено: "20.1 Передати Приватному підприємству "Никольский посад" в оренду строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 4020 кв.м., зарахувавши її до земель поточного будівництва на період будівництва торгового комплексу, а після введення об'єкта до експлуатації до земель комерційного використання по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу "Надія" визнано таким, що втратив чинність.

Пунктом 5.3 рішення № 25/40 розірвано договір оренди землі, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Лашиною О.П. та зареєстровано 07.11.2005 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 3642.

На підставі вказаного рішення між Миколаївською міською радою та Приватним підприємством "Никольский посад" був укладений договір оренди землі № 9252 від 30.05.2013 року (а.с.82), відповідно до якого ПП "Никольский посад" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 3500 кв.м., із них земельна ділянка № 1 площею 995 кв.м., ділянка № 2 площею 2 505 кв. м. (кадастровий № 4810136300:05:004:0028, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 58710548101). Строк дії договору - до 07.11.2020 року (пункт 3.1 Договору).

Вказаний договір зареєстровано в Реєстраційній службі Миколаївського міського управління юстиції 15.06.2013 року за № 3188013.

Форма власності земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:05:004:0028) - комунальна, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Крім цього, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що Прокуратурою міста Миколаїв було вивчено законність прийнятого Миколаївською міською радою рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 та встановлено порушення вимог законодавства при затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення ПП "Никольский посад" в оренду строком до 07.11.2020 року земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:05:004:0028) загальною площею 3500 кв. м.

При цьому зазначено, що вказане рішення прийнято з порушенням закону та підлягає скасуванню, оскільки пунктами 5, 5.4 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку без проведення земельного аукціону, що суперечить статтям 124, 134 Земельного кодексу України.

Зазначене порушення стало підставою для звернення прокурора міста Миколаєва до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2015 року по справі № 915/883/15, яке набрало законної сили, задоволено позов прокурора міста Миколаєва в інтересах держави до відповідачів Миколаївської міської ради, ПП "Никольский посад" про скасування пунктів 5, 5.4 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки.

Визнані незаконними та скасовані пункти 5, 5.4 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року, якими затверджено проект землеустрою та передано ПП "Никольский посад" в оренду строком до 07.11.2020 року земельну ділянку (кадастровий номер 4810136300:05:004:0028) загальною площею 3500 кв.м., з них ділянка № 1 площею 995 кв.м. - із земель комунальної власності, та земельна ділянка № 2 площею 2 505 кв.м., за рахунок земель, відведених рішенням міської ради від 24.02.05 № 31/23 ПП "Никольский посад", у тому числі 3 500 кв. м. - відведені під будівництво, зарахувавши її до земель громадської забудови (використовуються для відпочинку та інші відкриті землі), вартістю 1 537 970 грн. для будівництва та обслуговування торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу "Надія". Визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки № 9252 від 30.05.2013 року, укладений між Миколаївською міською радою та ПП "Никольский посад" щодо земельної ділянки загальною площею 3500 кв.м., по вул. Генерала Карпенка, 42-В, в районі спорткомплексу "Надія" у м. Миколаєві (а.с. 19-22).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимоги ПП "Никольский посад" про визнання незаконним та скасувати пунктів 5.1 - 5.3 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради №25/40 від 14.02.2013 року, а саме:

- пунктом 5.1 припинено право користування Приватного підприємства "Никольский посад" земельною ділянкою площею 4020 кв.м. по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу "Надія".

- пунктом 5.2 , пункт 20.1 розділу 1 рішення міської ради від 24.02.2005 № 31/23 « 20.1 Передати Приватному підприємству "Никольский посад" в оренду строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 4020 кв.м., зарахувавши її до земель поточного будівництва на період будівництва торгового комплексу, а після введення об'єкта до експлуатації до земель комерційного використання по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу "Надія" визнано таким, що втратив чинність.

- пунктом 5.3 розірвано договір оренди землі, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Лашиною О.П. та зареєстровано 07.11.2005 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 3642.

По-перше, стосовно позовних вимог в частині скасування пункту 5.1 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради №25/40 від 14.02.2013 року, яким припинено право користування Приватного підприємства "Никольский посад" земельною ділянкою площею 4020 кв.м. по вул. Генерала Карпенка у районі спорткомплексу "Надія", судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За приписами статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (статті 125 Земельного кодексу України).

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено перелік підстав припинення прав користування земельною ділянкою, якими є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 142 Земельного кодексу України передбачено порядок вилучення земельної ділянки у разі добровільної відмова користувача, що згідно з частиною 1 цієї статті здійснюється виключно на підставі його заяви, поданої до власника земельної ділянки.

Як вже було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи Миколаївською міською радою була розглянута заява позивача щодо перенесення границі земельної ділянки, яка надана в оренду останньому за Договором оренди землі зареєстрованим 07.11.2005 за № 3642, з урахуванням вищезазначених норм законодавства та самого звернення, відповідач прийняв пункт 6 розділу 1 рішення міської ради від 19 квітня 2012 року № 16/27, яким «Приватному підприємству «Никольский Посад» для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3500 кв.м, з них 3063 кв.м за рахунок земельної ділянки відведеної рішенням міської ради від 24.02.05 №31/23 ПП «Никольский Посад» та 437 кв.м - за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою передачі її в оренду для будівництва та обслуговування торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу «Надія».

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що в даному випадку не відбувалось вилучення земельної ділянки площею 2 505 кв.м. (землі відведені рішенням міської ради від 24.02.05 № 31/23 ПП "Никольский посад") в розумінні частини 2 статті 123 Земельного кодексу України, оскільки землекористувач земельної ділянки площею 2505 кв.м. не змінився. Земельна ділянка площею 995 м.кв., надана із земель комунальної власності, що також не передбачає її вилучення.

На підставі заяви позивача від 21.03.2012 року про перенесення границь ділянки ближче до спортшколи "Надія" за розробленим позивачем з дозволу міської ради проектом землеустрою та спірним рішенням Миколаївської міської ради №25/40 від 14.02.2013 року прийнято рішення про передачу Приватному підприємству "Никольский посад" новосформованої земельної ділянки, площею 3500 кв.м. яка складається з: ділянки № 1 площею 995 кв.м. - із земель комунальної власності та земельної ділянки № 2 площею 2 505 кв.м., за рахунок земель, відведених рішенням міської ради від 24.02.05 № 31/23 Приватному підприємству "Никольский посад".

30.05.2013 між Приватним підприємством "Никольский посад" та Миколаївською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки № 9252 та акт прийому-передачі земельної ділянки площею 3500 м. кв.

Враховуючи двосторонню згоду сторін, виражену як у документальній та й у дієвій формі, направлену на отримання (передачу) новосформованої земельної ділянки площею 3500 кв.м. замість раніше наданої земельної ділянки площею 4020 кв.м. та на підставі вищевикладеного суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що лист ПП "Никольский посад" від 21.03.2012 року про перенесення границь ділянки свідчать про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою площею 4020 кв.м. з метою отримання нової земельної ділянки загальною площею 3500 кв.м., а тому пункт 5.1 спірного рішення Миколаївської міської ради прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

По-друге, щодо позовних вимог в частині скасування пункту 5.2 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради №25/40 від 14.02.2013 року, яким пункт 20.1 розділу 1 рішення міської ради від 24.02.2005 № 31/23 « 20.1 Передати Приватному підприємству "Никольский посад" в оренду строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 4020 кв.м., зарахувавши її до земель поточного будівництва на період будівництва торгового комплексу, а після введення об'єкта до експлуатації до земель комерційного використання по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу "Надія" визнано таким, що втратив чинність, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 2 Земельного кодексу України, земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Згідно преамбули Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 3 статті 24 цього Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону).

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Частиною першою статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Частино 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону).

Конституційний суд України у рішенні від 16 квітня 2009 р. № 7-рп "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)" зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Проте, суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, залишили поза увагою розгляд позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині скасування пункту 5.3 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради №25/40 від 14.02.2013 року, яким розірвано договір оренди землі від 20.10.2005 року, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 14 вказаного Закону передбачено, що істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); термін договору оренди; орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Крім того, статтею 30 Закону України "Про оренду землі" (в редакції яка була чинною на момент прийнятті оскаржуваних пунктів) встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи пунктом 12.4 договору оренди землі від 20.10.2005 року сторони передбачили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом;

- в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом трьох місяців поспіль), порушення строків завершення будівництва земельної ділянки, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Проте, судами першої та апеляційної інстанції взагалі не були розглянуті позовні вимоги в частині скасування пункту 5.3 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради №25/40 від 14.02.2013 року та не було визначено саме підстави припинення спірного договору оренди землі, виходячи з приписів норм чинного законодавства та умов договору.

Таким чином, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року у справі №915/107/16 та рішення господарського суду Миколаївської області від 31.03.2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування пунктів 5.2 та 5.3 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради №25/40 від 14.02.2013 року, підлягають скасуванню, а справа направленню в цій частині на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судами всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі в частині відмови у задоволенні позовних щодо визнання незаконним та скасування пунктів 5.2 та 5.3 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради №25/40 від 14.02.2013 року підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 1115, 11110, 1111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі №915/107/16 та рішення господарського суду Миколаївської області від 31.03.2016 року скасувати в частині відмови у позові про визнання недійсними пунктів 5.2 та 5.3 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради №25/40 від 14.02.2013 року і в цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Решту рішення та постанови залишити без змін.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Г. Мачульський