ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 910/4731/15-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю., Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДИНГ КОМПАНІ", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016

зі справи № 910/4731/15-г

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (далі - ПАТ "НАСК "ОРАНТА"), м. Київ,

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДИНГ КОМПАНІ" (далі - ТОВ "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДИНГ КОМПАНІ"), м. Київ,

2. Державної служби інтелектуальної власності України (далі - Служба), м. Київ,

про визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити дії.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача Чорний В.С. предст. (дов. від 24.05.2016)

відповідачів 1. Манєвський В.В. предст. (дов. від 29.11.2013), Ващенко О.В. предст. (дов. від 15.02.2016), Гольберг Д.В. предст. (дов. від 12.03.2015)

2. Запорожець Л.Г. предст. (дов. від 21.11.2014)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "НАСК "ОРАНТА" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДИНГ КОМПАНІ" та Служби про: визнання недійсним договору від 25.07.2008 про передання виключних прав на знаки в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами від 21.01.2003 № 46385, від 21.01.2003 № 46386, від 15.04.2002 № 36592, від 15.04.2002 № 36591, від 29.03.1993 № 6562, від 29.03.1993 № 6561, від 02.06.2006 № 82725, від 02.06.2006 № 86304; скасування реєстрації договору від 25.07.2008 про передання виключних прав на знаки в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами від 21.01.2003 № 46385, від 21.01.2003 № 46386, від 15.04.2002 № 36592, від 15.04.2002 № 36591, від 29.03.1993 № 6562, від 29.03.1993 № 6561, від 02.06.2006 № 82725, від 02.06.2006 № 86304, яка була здійснена 10.09.2008 у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг за номером 7222; зобов'язання Служби поновити записи у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг щодо власника на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами від 21.01.2003 № 46385, від 21.01.2003 № 46386, від 15.04.2002 № 36592, від 15.04.2002 № 36591, від 29.03.1993 № 6562, від 29.03.1993 № 6561, від 02.06.2006 № 82725, від 02.06.2006 № 86304 за ПАТ "НАСК "ОРАНТА"; визнання недійсними договорів від 03.09.2008 № 1 та № 2 про передання прав на отримання охоронного документа за заявкою; визнання недійсними свідоцтв України від 28.08.2007 № 98009 та від 18.09.2007 № 98010 на знаки для товарів і послуг.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДИНГ КОМПАНІ" подано заяву про застосування позовної давності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2015 зі справи № 910/4731/15-г (суддя Сташків Р.Б.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 (судді Разіна Т.І. -головуючий, Остапенко О.М., Сотніков С.В.) позовні вимоги задоволено з посиланням на їх обґрунтованість. Щодо заяви про застосування позовної давності, то суди виходили з того, що позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає з порушення особистих немайнових прав.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2016 судові акти попередніх інстанцій зі справи № 910/4731/15-г скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У новому розгляді справи рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2016 (суддя Маринченко Я.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 (судді Доманська М.Л. -головуючий, Шипко В.В., Пантелієнко В.О.) позов задоволено частково: визнано недійсним договір від 25.07.2008 про передання виключних прав на знаки в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами від 21.01.2003 № 46385, від 21.01.2003 № 46386, від 15.04.2002 № 36592, від 15.04.2002 № 36591, від 29.03.1993 № 6562, від 29.03.1993 № 6561, від 02.06.2006 № 82725, від 02.06.2006 № 86304; скасовано реєстрацію договору від 25.07.2008 про передання виключних прав на знаки в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами від 21.01.2003 № 46385, від 21.01.2003 № 46386, від 15.04.2002 № 36592, від 15.04.2002 № 36591, від 29.03.1993 № 6562, від 29.03.1993 № 6561, від 02.06.2006 № 82725, від 02.06.2006 № 86304, яка була здійснена 10.09.2008 у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг за номером 7222; зобов'язано Службу поновити записи у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг щодо власника на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами від 21.01.2003 № 46385, від 21.01.2003 № 46386, від 15.04.2002 № 36592, від 15.04.2002 № 36591, від 29.03.1993 № 6562, від 29.03.1993 № 6561, від 02.06.2006 № 82725, від 02.06.2006 № 86304 за ПАТ "НАСК "ОРАНТА"; визнано недійсними свідоцтва України на знаки для товарів і послуг від 28.08.2007 № 98009 та від 18.09.2007 № 98010; в іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог у відповідній частині та наявністю підстав вважати поважними причини пропуску позовної давності, у зв'язку з чим порушене право позивача підлягає судовому захисту.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДИНГ КОМПАНІ" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

ПАТ "НАСК "ОРАНТА" у відзиві проти доводів касаційної скарги заперечило, просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Судовий процес у суді касаційної інстанції фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу за заявою скаржника.

У відповідності до зміни складу колегії суддів від 21.09.2016 у зв'язку з перебуванням судді Прокопанич Г.К. у відпустці визначено такий склад колегії суддів для розгляду справи № 910/4731/15-г: Палій В.В. - головуючий (доповідач), Львов Б.Ю. і Селіваненко В.П.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- на ім'я ПАТ "НАСК "ОРАНТА" зареєстровані знаки для товарів і послуг за свідоцтвами: від 21.01.2003 № 46385 для товарів і послуг 16, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42 класів МКТП, від 21.01.2003 № 46386 для товарів і послуг 16, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42 класів МКТП, від 15.04.2002 № 36592 для товарів і послуг 16, 35, 36 класів МКТП, від 15.04.2002 № 36591 для товарів і послуг 16, 35, 36 класів МКТП, від 29.03.1993 № 6562 для товарів і послуг 35, 36 класів МКТП, від 29.03.1993 № 6561 для товарів і послуг 35, 36 класів МКТП, від 02.06.2006 № 82725 для товарів і послуг 16, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42 класів МКТП, від 02.06.2006 № 86304 для товарів і послуг 16, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42 класів МКТП. Також ПАТ "НАСК "ОРАНТА" подані заявки № m 2007 14272 від 28.08.2007 та № m 2007 15530 від 18.09.2007 на реєстрацію знаків для товарів і послуг. Усі вказані знаки для товарів і послуг містять спільний визначальний розпізнавальний елемент "Оранта";

- ПАТ "НАСК "ОРАНТА" належить добре відоме в Україні комерційне (фірмове) найменування "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", про що свідчить участь позивача в різних загальнодержавних об'єднаннях ("Ядерний страховий пул", МТСБУ, Український союз промисловців і підприємців) та участь і перемога у загальнодержавних рейтингах (наприклад, 2006 рік конкурс "Вибір року в Україні" в номінаціях "Страхова компанія по страхуванню автотранспорту" та "Страхова компанія по страхуванню майна");

- 25.07.2008 позивачем та відповідачем-1 підписано договір про передання виключних майнових прав на десять знаків для товарів і послуг, у тому числі і на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами: від 21.01.2003 № 46385, від 21.01.2003 № 46386, від 15.04.2002 № 36592, від 15.04.2002 № 36591, від 29.03.1993 № 6562, від 29.03.1993 № 6561, від 02.06.2006 № 82725, від 02.06.2006 № 86304, відповідно до умов якого позивач як володілець передав відповідачу-1 як правонаступнику майнові права на знаки для товарів і послуг. Внаслідок такої передачі володільцем виключних майнових прав на знаки став правонаступник (відповідач-1), про що внесено відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг та здійснено публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність";

- 03.09.2008 позивачем та відповідачем-1 підписані договори № 1 та № 2 про передання прав на отримання охоронного документу за заявкою, відповідно до яких відповідач-1 набув право отримати на своє ім'я свідоцтва України на знаки для товарів і послуг за заявками № m 2007 14272 від 28.08.2007 та № m 2007 15530 від 18.09.2007. За вказаними заявками відповідач-1 отримав свідоцтва від 10.10.2008 № 98009 та від 10.10.2008 № 98010 на знаки для товарів і послуг (для товарів і послуг 16, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42 класів МКТП);

- згідно з висновком судового експерта від 28.09.2015 № 1030, який складений за результатами проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 910/4731/15-г, знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 46385, № 46386, № 36592, № 36591, № 6562, № 6561, № 82725, № 86304, № 98009, № 98010 є схожими з комерційним (фірмовим) найменуванням Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" настільки, що їх можна сплутати; знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 46385, № 46386, № 36592, № 36591, № 6562, № 6561, № 82725, № 86304, № 98009, № 98010 є такими, що можуть ввести в оману споживачів щодо послуг, які надаються Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА".

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними Договору від 25.07.2008 про передання виключних прав на знаки в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами від 21.01.2003 № 46385, від 21.01.2003 № 46386, від 15.04.2002 № 36592, від 15.04.2002 № 36591, від 29.03.1993 № 6562, від 29.03.1993 № 6561, від 02.06.2006 № 82725, від 02.06.2006 № 86304 та скасування реєстрації такого договору про передання виключних прав на знаки в частині передачі прав на знаки за відповідними свідоцтвами; визнання недійсними договорів від 03.09.2008 № 1 та № 2 про передання прав на отримання охоронного документа за заявкою; визнання недійсними свідоцтв України від 10.10.2008 № 98009 та від 10.10.2008 № 98010 на знаки для товарів і послуг.

У відповідності до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (аналогічна позиція викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Як вбачається з пункту третього статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (в редакції, чинній станом на час укладення спірних договорів, далі - Закон № 3689) не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.

Згідно з приписами пункту "а" частини першої статті 19 Закону № 3689 встановлено, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю абр частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

У відповідності до пункту сьомого статті 16 Закону № 3689 власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

Відповідно до пункту 73 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", якщо господарським судом встановлено, що згідно із свідоцтвом на знак для товарів і послуг зареєстроване позначення тотожне або схоже настільки, що його можна сплутати з відомим в Україні охоронюваним законом комерційним (фірмовим) найменуванням іншої особи, право на яке виникло до дати подання заявки на відповідний знак, то таке свідоцтво підлягає визнанню недійсним з огляду на невідповідність знака визначеним законом умовам надання правової охорони; відповідний знак є неохороноздатним.

У розгляді справи, з урахуванням висновку експертизи, судами встановлено, що знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 46385, № 46386, № 36592, № 36591, № 6562, № 6561, № 82725, № 86304, № 98009, № 98010 є схожими з комерційним (фірмовим) найменуванням позивача настільки, що їх можна сплутати; знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 46385, № 46386, № 36592, № 36591, № 6562, № 6561, № 82725, № 86304, № 98009, № 98010 є такими, що можуть ввести в оману споживачів щодо послуг, які надаються позивачем.

У зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про невідповідність приписам Закону № 3689, а саме статті 16 даного Закону, договору від 25.07.2008 про передання виключних прав на знаки в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами від 21.01.2003 № 46385, від 21.01.2003 № 46386, від 15.04.2002 № 36592, від 15.04.2002 № 36591, від 29.03.1993 № 6562, від 29.03.1993 № 6561, від 02.06.2006 № 82725, від 02.06.2006 № 86304 та наявність правових підстав для визнання даного правочину недійсним.

Також, з урахуванням приписів пункту третього статті 6 Закону № 3689 та висновку експертизи, відповідно до якого знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 98009, № 98010 є схожими з комерційним (фірмовим) найменуванням Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" настільки, що їх можна сплутати та є такими, що можуть ввести в оману споживачів щодо послуг, які надаються Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", суди попередніх інстанцій дійшли до заснованого на законі висновку про невідповідність зареєстрованих знаків для товарів і послуг за свідоцтвами від 10.10.2008 № 98009 та від 10.10.2008 № 98010 умовам надання правової охорони та наявність правових підстав для визнання вказаних свідоцтв на знаки для товарів і послуг недійсними.

У той же час, врахувавши, що договори від 03.09.2008 № 1 та № 2 укладені щодо передання прав на отримання охоронного документа за заявкою, тобто до видачі відповідного охоронного документа; при цьому, позивачем не доведено невідповідності вказаних договорів вимогам чинного на момент їх вчинення законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині вимог про визнання недійсними договорів від 03.09.2008 № 1 та № 2, у зв'язку з чим правомірно відмовили у задоволенні позову у зазначеній частині.

ТОВ "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДИНГ КОМПАНІ" подано заяву про застосування позовної давності.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся з даним позовом до суду 27.02.2015.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, до вимог про визнання недійсними правочинів та охоронних документів (свідоцтв на знаки для товарів і послуг) застосовується загальна позовна давність, незалежно від того, на захист яких саме прав пред'явлений позов про визнання правочину недійсним.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Позивачем було подано заяву про визнання поважними причин пропуску позовної давності, в якій позивач посилався на неможливість подання вказаного позову у межах строку позовної давності, оскільки Головою та Секретарем (членами) Наглядової ради "НАСК "ОРАНТА" з часу підписання спірних договорів та до 04.12.2014 були ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які одночасно є учасниками відповідача-1 (також ОСОБА_13 був Президентом відповідача-1) та вказані особи були членами Наглядової ради відповідача-1, відповідно не мали зацікавленості в судовому порядку визнавати спірні договори та свідоцтва такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

У вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав визнавати причини пропуску позовної давності поважними, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Відповідно до статуту ВАТ "НАСК "ОРАНТА", який затверджений рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2008 № 7, органами управління "НАСК "ОРАНТА" є Загальні бори акціонерів, Наглядова Рада, Правління та Ревізійна комісія (пункт 9.1 статті 9 Статуту).

Наглядова Рада є органом, який представляє інтереси акціонерів у перервах між загальними зборами, здійснюючи контроль за діяльністю Правління Компанії та захист прав акціонерів (пункт 12.1 статті 12 Статуту).

До компетенції Наглядової ради належить, зокрема погодження питань порядку денного, що затверджуються Правлінням і вносяться на розгляд Загальних зборів акціонерів, схвалення проектів документів і рішень, що вносяться Правлінням і Ревізійною комісією на розгляд загальних зборів акціонерів, погодження операцій, пов'язаних з придбанням, відчуженням та управління активами компанії, в тому числі нерухомістю на суму, що перевищує встановлені Наглядовою радою ліміти. Керівництво Наглядовою радою здійснює Голова Наглядової ради, який обирається з числа членів Наглядової ради Загальними зборами акціонерів (пункти 12.8, 12.12 статті 12 Статуту).

Крім того, Наглядовій раді підзвітний і підконтрольний Президент Компанії та Правління Компанії, яке забезпечує виконання рішень, в тому числі Наглядової ради (пункт 11.4 статті 11 та пункт 13.9 статті 13 Статуту).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Наглядова рада була органом управління "НАСК "ОРАНТА", який в перервах між Загальними зборами представляв інтереси акціонерів Компанії та контролював інші органи управління Компанією, шляхом погодження їх рішень та прийняття власних рішень, які виконувались зокрема Правлінням. При цьому Голова Наглядової ради мав право вирішального голосу при розподілі голосів порівну (пункт 12.18 статті 12 Статуту).

Також, у період з 18.07.2008 по 04.12.2014 Головою Наглядової ради "НАСК "ОРАНТА" був ОСОБА_13, членом наглядової ради у вказаний період був ОСОБА_14 У період з 18.07.2008 по 30.10.2009 до складу Наглядової ради позивача входив відповідач-1 - ТОВ "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДИНГ КОМПАНІ", інтереси якої представляв ОСОБА_13

Разом з тим, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 є також учасниками ТОВ "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДИНГ КОМПАНІ", а ОСОБА_13 - також і керівником вказаного товариства.

Встановивши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що перебуваючи одночасно в складі Наглядової ради позивача та, будучи учасниками відповідача-1 (ОСОБА_13 - також і керівником), ОСОБА_13 та ОСОБА_14 фактично здійснювали контроль над ВАТ "НАСК "ОРАНТА", контролюючи та погоджуючи всі рішення Правління позивача до 04.12.2014, не маючи зацікавленості у визнанні недійсними спірних договорів та свідоцтв. Таким чином, існували підстави, які унеможливлювали чи суттєво ускладнювали подання позову про визнання недійсними спірних договорів та свідоцтв під час перебування згаданих осіб у складі Наглядової ради "НАСК "ОРАНТА".

Зміни редакції статуту позивача у жовтні 2009 року, відповідно до яких змінено кількість членів Наглядової ради та кворум не впливають на вказаний висновок, оскільки згідно нової редакції статуту позивача залишено повноваження та статус Наглядової ради як органу управління Компанією в обсязі, встановленому попередньою редакцією статуту. Також, на розгляд Загальних зборів 17.04.2009 питання щодо укладення спірних договорів не виносилося, як і не було предметом дослідження відповідність укладених договорів вимогам чинного законодавства під час проведення фінансово-господарської діяльності компанії у 2008 році. Обставини підписання вказаних договорів є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014100000000228 (частина п'ята статті 191 КК України, здійснюється Слідчим управлінням ГУМВС України в м. Києві).

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій визнали поважними причини пропуску позивачем позовної давності у зверненні з даним позовом до суду, у зв'язку з чим задовольнили позов частково, а саме в частині: визнання недійсним договору від 25.07.2008 про передання виключних прав на знаки в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами від 21.01.2003 № 46385, від 21.01.2003 № 46386, від 15.04.2002 № 36592, від 15.04.2002 № 36591, від 29.03.1993 № 6562, від 29.03.1993 № 6561, від 02.06.2006 № 82725, від 02.06.2006 № 86304; скасування реєстрації договору від 25.07.2008 про передання виключних прав на знаки в частині передачі прав на знаки за свідоцтвами від 21.01.2003 № 46385, від 21.01.2003 № 46386, від 15.04.2002 № 36592, від 15.04.2002 № 36591, від 29.03.1993 № 6562, від 29.03.1993 № 6561, від 02.06.2006 № 82725, від 02.06.2006 № 86304, яка була здійснена 10.09.2008 у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг за номером 7222; спонукання Служби поновити записи у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг щодо власника на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами від 21.01.2003 № 46385, від 21.01.2003 № 46386, від 15.04.2002 № 36592, від 15.04.2002 № 36591, від 29.03.1993 № 6562, від 29.03.1993 № 6561, від 02.06.2006 № 82725, від 02.06.2006 № 86304 за ПАТ "НАСК "ОРАНТА"; визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 28.08.2007 № 98009 та від 18.09.2007 № 98010.

В частині вимог про визнання недійсними договорів від 03.09.2008 № 1 та № 2 - у задоволенні позову відмовлено, у зв'язку з необґрунтованістю заявлених позовних вимог у відповідній частині.

Вказані висновки судів попередніх інстанцій узгоджують з матеріалами справи та не суперечать приписам чинного законодавства. Попередніми судовими інстанціями у новому розгляді цієї справи (№ 910/4731/15-г) виконано вказівки, що містилися у постанові суду касаційної інстанції від 23.02.2016 з цієї ж справи.

Доводи ТОВ "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДИНГ КОМПАНІ" не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій.

З'ясування причин пропуску позовної давності пов'язано із встановленням обставин, які призвели до пропуску строку, а висновок судів попередніх інстанцій щодо поважності цих причин є результатом оцінки вказаних обставин. Таким чином, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 зі справи № 910/4731/15-г залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДИНГ КОМПАНІ" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко