ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 910/3250/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Кролевець О.А., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 19.04.2016 Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі№ 910/3250/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"простягнення 14 862 639,53 грн.,за участю представників: від позивача Димова Ю.Б.від відповідачаГромніцький Ю.П.ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (далі - ПАТ "Маріупольгаз") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") про стягнення боргу у розмірі 14 862 639,53 грн. за договором на розподіл природного газу № 14-141-ТН від 10.04.2014 та додаткової угоди № 1 до нього від 03.12.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі № 910/3250/16 (суддя Карабань Я.А.) позов ПАТ "Маріупольгаз" задоволено частково. Припинено провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості у розмірі 10 207 14,36 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість у сумі 4 655 625,17 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (колегія суддів у складі: Буравльова С.І. - головуючого, Андрієнка В.В., Шапрана В.В.) рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі № 910/3250/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 910/3250/16 в частині стягнення з відповідача 4 638 600,86 грн., ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти в частині стягнення з відповідача 4 638 600,86 грн. прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.09.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Кролевець О.А., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 27.09.2016 о 10 год. 50 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України", який надійшов до Вищого господарського суду України 14.09.2016, ПАТ "Маріупольгаз" проти скарги заперечує і просить суд відмовити у її задоволенні, а оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.04.2014 між ПАТ "Маріупольгаз" (Газорозподільне підприємство) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Замовник) укладено договір на розподіл природного газу № 14-141-ТН (далі - Договір).

03.12.2014 між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода).

Згідно з п. 2.1 Договору, у редакції Додаткової угоди, Газорозподільне підприємство зобов'язалось у 2014 та 2015 роках надати Замовнику послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідно до п. 2.2 Договору Замовник зобов'язався сплатити Газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами (далі - ГРМ) у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Як передбачено п. 3.1 Договору, договірні обсяги транспортування природного газу Замовника ГРМ визначаються в додатку № 1 до Договору.

Обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ (далі - акт наданих послуг), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку (п. 3.6 Договору).

Згідно з п. 3.10 Договору акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Газорозподільним підприємством.

Відповідно до умов п. 5.5 Договору у випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 11.1 Договору, в редакції п. 3 Додаткової угоди, Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01.01.2014, і діє в частині надання послуг до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за надані Газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору протягом січня-грудня 2014 року було надано послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами на загальну суму 31 810 814,16 грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами.

Також, на виконання умов Договору протягом січня-грудня 2015 року було надано послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами на загальну суму 59 114 913,52 грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами.

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідачем були зроблені заяви від 30.11.2015 № 26-8248/1.2-15 та від 22.12.2015 № 26-9789/1.2-15 про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем за Договором на загальну суму 24 574 470,74 грн., а також позивачем було здійснено зарахування на підставі його заяви від 23.11.2015 № 04-2379 на суму 1 080 504,96 грн.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У зв'язку з викладеним, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що грошові зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 25 654 975,70 грн. припинились на підставі ст. 601 ЦК України.

Крім того, як встановлено господарськими судами, відповідач оплатив послуги за Договором на суму 50 408 112,25 грн., що підтверджується випискою із поточного рахунку позивача щодо надходження від відповідача грошових коштів у рахунок оплати послуг, наданих на підставі Договору.

Також, судами встановлено, що після порушення провадження у даній справі відповідачем було здійснено перерахування грошових коштів у сумі 10 207 014,36 грн. на користь позивача у рахунок оплати послуг, наданих на підставі Договору, що підтверджується платіжним дорученням від 05.04.2016 № 4002715.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 10 207 014,36 грн. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Щодо заяви ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з якою відповідач просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 4 638 600,86 грн., слід зазначити таке.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, відповідно до заяви ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 24.03.2016 № 26-1614/1.2-16 останнє повідомило ПАТ "Маріупольгаз" про часткове припинення грошового зобов'язання перед позивачем за Договором у розмірі 4 638 600,86 грн.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що сума у розмірі 4 638 600,86 грн., на яку відповідачем заявлено припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог у вищевказаній заяві, є предметом спору у справі № 905/541/16 про стягнення 430 562,20 грн. та у справі № 905/1252/16 про стягнення, зокрема, 4 208 038,66 грн. за позовами ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Маріупольгаз".

За таких обставин, встановивши, що станом на момент ухвалення судом рішення у даній справі (№ 910/3250/16) господарським судом Донецької області у справах № 905/541/16 та № 905/1252/16 досліджуються позовні вимоги на предмет їх правомірності, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що сума, на яку відповідачем заявлено припинення грошового зобов'язання зарахуванням, не є безспірною.

Разом з тим, припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору (така ж правова позиція викладена у п. 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати зобов'язання відповідача перед позивачем за Договором на суму 4 638 600,86 грн. припиненим шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до вищевказаної заяви від 24.03.2016 № 26-1614/1.2-16.

За встановлених обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав стягнення з відповідача боргу у розмірі 4 655 625,17 грн.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі № 910/3250/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді О.А. Кролевець

С.Р. Шевчук