Постанова ВГСУ від 27.09.2016 року у справі №910/20652/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 910/20652/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Дроботової Т.Б., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 07.07.2016у справі№ 910/20652/15господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Вуглегірська"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія"простягнення 13 886 363,71 грн

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Козаченко І.В. (довіреність від 10.05.2016); Сєргєєва Л.О. (довіреність від 15.02.2016) Кириленко О.М. (довіреність № ДВ/03-107 від 09.03.2016)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (головуючий суддя - Карабань Я.А. судді - Домнічева І.О., Стасюк С.В.) від 21.04.2016 у справі №910/20652/15 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 7 055 080,93 грн, пеню в сумі 1 860 182,07 грн, 3% річних в сумі 159 903,00 грн, інфляційні втрати в сумі 2 581 347,89 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 153 362,33 грн; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з позивача в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру в сумі 109 620,00 грн та заяви про забезпечення позову в сумі 609,00 грн; стягнуто з позивача на користь відповідача витрати, пов'язані з оплатою судової експертизи в сумі 2 492,69 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі № 910/20652/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

09.06.2016, 21.06.2016 та 06.07.2016 від позивача до апеляційного господарського суду надійшли заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, у межах ціни позову, а саме в сумі 13 886 363,71 грн, які знаходяться на всіх рахунках товариства, інформація про які буде знайдена під час виконавчого провадження. Вказані заяви позивача мотивовані наступним:

- відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань по сплаті заборгованості, яка виникла перед позивачем, а також ведення переговорів щодо реструктуризації боргу;

- відповідач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору №01/06 від 01.06.2014 на поставку вугілля кам'яного, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду у справі №910/20652/15. Однак рішенням Господарського суду Донецької області від 19.04.2016 у справі №905/1160/16 в задоволенні вказаного позову було відмовлено;

- відповідач неодноразово звертався до суду з різними клопотаннями, метою яких є затягування судового процесу;

- під час розгляду справи №910/20652/15 Київським апеляційним господарським судом відповідач просив суд оголосити в судовому засіданні перерву, посилаючись на можливість укладення мирової угоди між сторонами, що на думку позивача свідчить про визнання заборгованості відповідачем. Водночас, позивач зазначає про те, що відповідач ввів суд в оману, оскільки переговори щодо мирової угоди між сторонами не ведуться;

- відносно відповідача прийнято низку рішень про стягнення з нього заборгованості. Тобто, відповідач є боржником не одного кредитора на значні суми та відносно відповідача відкрито кілька виконавчих проваджень про виконання судових рішень в примусовому порядку;

- невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість задоволення вимог позивача та реального виконання судового рішення у даній справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді - Алданова С.О., Мартюк А.І.) від 07.07.2016 в задоволенні апеляційної скарги відповідача було відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі №910/20652/15 залишено без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді - Алданова С.О., Мартюк А.І.) від 07.07.2016 частково задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Вуглегірська" про забезпечення позову від 06.07.2016; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" у межах задоволених позовних вимог у сумі 11 656 513,89 грн, які знаходяться на всіх рахунках товариства, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до протоколу судового засідання від 07.07.2016, вступна та резолютивна частини постанови від 07.07.2016 та ухвала про задоволення заяви позивача від 06.07.2016 про вжиття заходів до забезпеченню позову, були оголошені судом по виходу з нарадчої кімнати (а.с.257 т.4).

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм процесуального права, а саме: ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову вказаний в ст.67 ГПК України, відповідно до абзацу 1 частини 1 якої позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду, адже інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення (аналогічне висловлене в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Оцінивши наведені позивачем в заяві про вжиття заходів забезпечення позову доводи та подані на їх обґрунтування докази, врахувавши зазначені вище приписи законодавства, нормативно визначені принципи справедливості, добросовісності та розумності, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що в даному випадку має місце співрозмірність та адекватність заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу із заявленими позивачем вимогами, оскільки невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому, судом враховано, що заходи забезпечення, які просить вжити позивач, не блокують господарську діяльність відповідача, не порушують права осіб, що не є учасниками судового процесу, а також не застосовують обмежень, не пов'язаних з предметом спору.

Згідно зі ст.ст.32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення поданої відповідачем заяви та накладення арешту на кошти відповідача в межах задоволених судом позовних вимог, тобто у сумі 11 656 513,89 грн, ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги про недоведеність відповідних обставин позивачем, фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи скаржника про те, що застосування заходів забезпечення позову після прийняття судового рішення є порушенням приписів процесуального законодавства, колегією суддів відхиляються, з огляду на таке.

Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку (аналогічне викладене в п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

При цьому, апеляційне провадження закінчується складанням повного тексту постанови, яка є мотивованим результатом розгляду апеляційним господарським судом скарги, що вбачається зі змісту ст.ст.84, 85 ГПК України, та узгоджується і з визначеними положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року принципами належного відправлення правосуддя та юридичної визначеності, які відображені, зокрема, у рішеннях Європейський суд з прав людини у справі "Дія-97" проти України" (заява № 1499 від 21.10.2010), у справі "Салов проти України" (Заява №65518/01) від 06.09.2005, у справі "Бендерський проти України" (Заява №22750/02) від 15.11.2007.

Колегія суддів також зазначає, що в контексті здійсненої апеляційним господарським судом оцінки доводів та доказів сторін відносно поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову, позитивне вирішення такого клопотання в нарадчій кімнаті одночасно з прийняттям постанови про залишення без змін рішення місцевого господарського суду, яким позов частково задоволено, може лише додатково засвідчувати обґрунтованість та доцільність застосування спірних заходів, що, в свою чергу, з огляду на мету інституту забезпечення позову, також підтверджує законність судового акта, прийнятого апеляційним судом.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.ст. 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-