ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 910/1549/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Мачульський Г.М.за участю представників: від позивача:Верес М.М., дов. №01/09 від 01.09.2016р.;від відповідача:Оліфір К.М., дов. б/н від 28.03.2016р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "БМ БУД"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р.у справі господарського суду№910/1549/16 міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ БАУШТОФФЕ"до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ БУД"простягнення 93 646,09грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. у справі №910/1549/16, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 79842,29грн. - основного боргу, 2580,06грн. - збитків від інфляції, 1197,82грн. - 3% річних, 9769,88грн. - пені. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ БУД", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.09.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою від 20.09.2016р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 27.09.2016р. представник відповідача просив скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ БУД".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.04.2014р. між позивачем (субпідрядник) та відповідачем (підрядник) укладений договір підряду №10/4, відповідно до умов якого підрядник доручає та зобов'язується оплатити, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт з використанням власних матеріалів та обладнання/інструментів.

Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 9.1 договору).

До вищезазначеного договору між цими ж сторонами укладались додаткові угоди №1 від 01.09.2014р. та №2 від 05.01.2015р., якими сторони погоджували обсяг, вартість робіт та строк виконання робіт.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до актів приймання виконаних робіт, які підписані відповідачем без зауважень (типова форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-3), позивачем були виконані роботи за вищезазначеним договором на загальну суму 985 152,00грн., проте, відповідачем сплачено частину виконаних робіт у сумі 905 309,71грн., внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 79 842,29грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №17/12 від 17.12.2015р. щодо сплатити наявної заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних та пені, яка залишена без відповіді та реагування.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч. 3 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником виконаних робіт, якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦК України).

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій з огляду на те, що акти виконаних робіт підписані відповідачем без зауважень та те, що останнім здійснена часткова оплата виконаних робіт та відсутністю доказів їх оплати у повному обсязі, дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судами попередніх інстанцій перевірений розрахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат, відсотків річних та пені.

Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, з'ясованих судами з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками останніх про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. у справі №910/1549/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. у справі №910/1549/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ БУД" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Г.М. Мачульський