ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року Справа № 915/237/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача,суддів:Євсікова О.О., Кролевець О.А.,перевірив касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгівельної компанії "Таврія"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 рокута ухвалугосподарського суду Миколаївської області від 28.03.2016 року про повернення зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгівельна компанія "Таврія" про визнання іпотечного договору недійсним з моменту укладенняу справі№ 915/237/16 господарського суду Миколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгівельної компанії "Таврія"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор"прозвернення стягнення на предмет іпотекиза участю представників:

позивача - Пистогова С.В., дов. від 20.02.2017 року № 010-00/686

відповідача - Мінаєв Д.Д., посв. № 2846 від 12.03.2008 року

третьої особи - не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгівельної компанії "Таврія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор", про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 5109Z5 від 17.04.2009 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.03.2016 року вищевказана позовна заява прийнята до розгляду.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгівельна компанія "Таврія" звернулось до господарського суду Миколаївської області із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання іпотечного договору № 5109Z5 від 17.04.2009 року недійсним з моменту укладання.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.03.2016 року (суддя Смородінова О.Г.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року (у складі колегії суддів: головуючого Головея В.М., суддів Гладишевої Т.Я., Колоколова С.І.), зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгівельна компанія "Таврія" повернуто без розгляду на підставі пунктів 4, 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгівельною компанією "Таврія" не надано доказів сплати судового збору та за відсутності доказів надіслання копії зустрічної позовної заяви третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариству з обмеженою відповідальністю "Амстор". При цьому, відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгівельна компанія "Таврія" про відстрочку сплати судового збору.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгівельною компанією "Таврія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 28.03.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року у справі №915/237/16, посилаючись на порушення ними норм процесуального права.

Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, надану господарським судом апеляційної інстанції, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним, подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

В силу пунктів 2, 3 частини 1 статті 57 цього ж Кодексу до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, а також сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Повертаючи на підставі пунктів 4, 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгівельною компанією "Таврія", місцевий господарський суд послався на відсутність документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, та відмовив в задоволенні клопотання скаржника про відстрочку сплати судового збору. Крім того, суд першої інстанції послався на відсутність доказів надсилання третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариству з обмеженою відповідальністю "Амстор" копії зустрічної позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

В абзаці 2 пункту 2.22. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року роз'яснено, що якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав, передбачених ГПК, а саме: статтею 435, пунктом 4 частини першої статті 63, пунктом 3 частини першої статті 97, пунктом 4 частини першої статті 1113, частиною другою і пунктом 1 частини четвертої статті 11120, пунктом 3 частини шостої статті 113, частиною п'ятою статті 1222, частиною п'ятою статті 1228.

Оскаржуючи судові акти попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгівельною компанією "Таврія" послалось на можливість місцевого господарського суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на підставі пункту 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", згідно якого, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Проте, пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Разом з тим, скаржником на надано суду першої інстанції доказів на підтвердження обставин існування скрутного фінансового становища, а також відсутності можливості сплатити судовий збір у належному розмірі, а також доказів надсилання копії зустрічної позовної заяви і доданих до неї документів Товариству з обмеженою відповідальністю "Амстор".

Крім того, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (частина 2 статті 3 Господарського кодексу України).

Згідно статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, а тому, користуючись правом самостійного залучення фінансових ресурсів, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій та самостійно нести комерційні ризики їх несприятливості, що можуть настати в результаті діяльності товариства. Юридична особа самостійно має розрахувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно прийняти рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. Отже, скаржник повинен був при здійсненні своєї господарської діяльності допускати можливість настання несприятливих фінансових наслідків такої діяльності, зокрема, звернення до суду за захистом своїх прав, та, відповідно, сплати судового збору при такому зверненні.

За приписами частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до пунктів 4, 6 частини 1 статті 63 цього Кодексу суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі; доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Доводи касаційної скарги щодо поважності причин для відстрочення сплати судового збору є безпідставними та не спростовують правильних висновків місцевого й апеляційного господарських судів щодо їх права, а не обов'язку застосування положень статті 8 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин, повертаючи без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгівельною компанією "Таврія", господарський суд Миколаївської області діяв в межах наданих йому повноважень, а тому ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгівельної компанії "Таврія" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року у справі №915/237/16 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіО.О. Євсіков О.А. Кролевець