ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Справа № 917/1066/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д., (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін:від позивача:Селецького О.В.,від відповідача:Гречка С.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 рокуу справі№917/1066/16 Господарського суду Полтавської областіза позовомУкраїнського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут"про стягнення 508 163,19 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (надалі - Українське ДППЗ "Укрпошта", позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" (надалі - ТОВ "Полтавагаз збут", відповідач), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 355660,75 грн основного боргу за договором щодо надання послуг з приймання платежів від населення за спожитий природний газ №25-700 від 01.07.2015 року та 79858,56 грн пені, посилаючись на те, що відповідач не повністю сплатив вартість наданих позивачем послуг за листопад та грудень 2015 року, які складають 1% від суми перерахованих споживачами платежів.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив у позові відмовити, посилаючись відсутність на у нього заборгованості перед позивачем, оскільки за листопад та грудень 2015 року він повністю сплатив вартість наданих послуг у розмірі 0.3% від суми коштів, які надійшли від населення за спожитий газ, тобто, виходячи з розміру, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 року "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.08.2016 року у справі №917/1066/16 (суддя Іваницький О.Т.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року (колегія суддів: головуючий суддя Барбашова С.В., судді: Білецька А.М., Істоміна О.А.) рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 355660,75 грн заборгованості. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.07.2015 року між Українським ДППЗ "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції, як виконавцем, і ТОВ "Полтавагаз збут", як замовником, укладено договір №25-700 про надання послуг по прийманню платежів від населення за спожитий газ (надалі - договір), згідно з яким виконавець зобов'язався надавити замовнику послуги з приймання об'єктами поштового зв'язку платежів у національній валюті від платників для перерахування їх на користь замовника у строки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язався оплатити послуги виконавця у порядку, визначеному договором.

Відповідно до п. 3.1 плата за послуги становить 1% від суми перерахованих платежів. Такий розмір вартості послуг був встановлений п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 247 від 26.03.2008 року "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ", в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2010 року № 1063.

У п. 3.8 договору сторони погодили, що у разі зміни законодавства в частині зменшення розміру оплати за послуги щодо приймання платежів від населення виконавцем порядок розрахунків та суми винагороди підлягає обов'язковій зміні з моменту внесення таких змін, про що між сторонами укладається додаткова угода. Всі зміни до даного договору вносяться письмово за взаємною згодою сторін (п. 5.2), а всі спірні питання, які виникають за цим договором, вирішуються сторонами шляхом переговорів, а при недосягненні згоди - у встановленому законодавством судовому порядку (п. 5.3).

З листопада 2015 року відповідач припинив здійснювати оплату комісійної винагороди в розмірі 1 % від суми прийнятих платежів у зв'язку з набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 року "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", якою був затверджений новий Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ. За спірний період відповідач сплатив позивачу винагороду у розмірі 0,3 % від сум перерахованих коштів, що становить 79872,56 грн за послуги, надані у листопаді 2015 року (платіжне доручення № 520 від 24.12.2015), та 72643,88 грн за послуги, надані у грудні 2015 року (платіжне доручення № 5 від 28.07.2016).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у листопаді - грудні 2015 року відповідач правомірно сплатив виконавцю винагороду у розмірі 0.3% від суми перерахованих населенням платежів, оскільки у цей період сторони хоча і не дійшли згоди щодо укладення додаткових угод до договору, якими узгоджувалось зменшення розміру оплати за послуги виконавця, однак таке зменшення встановлено постановою Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 року, яка відповідно до ст. 117 Конституції України є нормативно-правовим актом Уряду України і є обов'язковою до виконання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідач зобов'язаний оплатити вартість послуг, виходячи з розміру, який погоджений у договорі, оскільки сторони в порядку визначеному ст. 188 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) не домовились про зміну умов договору у зазначеній частині, і відповідач не звернувся до суду щодо врегулювання цього питання. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що із положень постанови Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 року вбачається, що остання стосується газопостачальних підприємств і оптових продавців природного газу та механізму розрахунку між ними, та не містить жодних посилань на використання її в роботі поштових установ.

З висновками суду апеляційної інстанції Вищий господарський суд України не погоджується з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зокрема, на момент укладення договору у справі граничний розмір вартості послуг щодо приймання платежів від населення банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку на рівні 1 % загальної суми коштів, що надійшли від населення на поточні рахунки, відкриті газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, був встановлений п. 7 Порядку проведення розрахунків за природний газ, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року N 247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ".

10.10.2015 року ця постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність, у зв'язку набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 року "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", якою був затверджений новий Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ. Абзацом другим пункту 9 цього Порядку визначено, що оплата послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку здійснюється газопостачальними підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує 0,3 % загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Отже, з 10.10.2015 року Кабінетом Міністрів України встановлений новий граничний розмір оплати газопостачальними підприємствами вартості послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку. Відтак, доводи суду апеляційної інстанції про те, що зазначена постанова не стосується правовідносин, які виникли між сторонами, є помилковим.

Висновки апеляційного господарського суду про те, що за відсутності внесених змін до договору, норми постанови Кабінету Міністрів України при визначенні вартості послуги не застосовуються, на думку суду касаційної інстанції, також є помилковими, оскільки судом не враховано, що згідно з ч. 4 ст. 4 ЦК України, ст. 117 Конституції України постанови, видані в межах своєї компетенції Кабінетом Міністрів України, є обов'язковими до виконання актами цивільного законодавства. Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, постанова Кабінету Міністрів України, якою встановлено (граничні) розміри вартості послуг, що надаються позивачем, є обов'язковою для сторін, і в договорі сторони не можуть відступити від положень постанови. Тому, у разі внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України, якою встановлюються обов'язкові для сторін ціни, зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов з дня набрання чинності цієї постановою, якщо інше не передбачено безпосередньо у постанові.

У постанові Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 року відсутні перехідні та прикінцеві положення, які встановлюють, що новий граничний розмір вартості послуг застосовуються у правовідносинах господарюючих суб'єктів після приведення договорів у відповідність. Тому новий розмір ціни має застосовуватися з моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України, а положення договору, які встановлюють вартості послуг у більшому розмірі, не можуть застосовуватися сторонами при розрахунках, навіть, якщо формально сторонами не дотримано процедуру внесення змін до договору. Дії позивача щодо нарахування вартості послуг, виходячи з ціни договору, без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 року "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" свідчать про зловживання своїм правом, що згідно з ч. 3 ст. 16 ЦК України є підставою для відмови у позові.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції відповідно до п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, п. 6 ч. 1 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року у справі №917/1066/16 скасувати.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2016 року у справі №917/1066/16 залишити в силі.

Стягнути з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, буд. 2, код ЄДРПОУ 21061678, р/р 26006301100392 у філії ПОУ АТ "Ощадбанк", МФО 331467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" (36020, м. Полтава, вул. Володимира Козака, 2-А, код ЄДРПОУ 39813404, п/р 26001300874776 в філії - Полтавське управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 331467) 9146 (дев'ять тисяч сто сорок шість) грн 94 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. СуддяВовк І.В.СуддяСтратієнко Л.В.