ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Справа № 911/1221/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився Носко Ю.Ю., Гонтаренко К.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Анко"на рішення та постановуГосподарського суду Київської області від 01 липня 2016 року Київського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2016 рокуу справі№ 911/1221/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Анко"доАсоціації міжнародних автомобільних перевізників Українипро стягнення 213 701,18 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 210 017, 27 грн основної заборгованості, 3 683, 91 грн 3 % річних, 10 000, 00 грн витрат на правову допомогу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2016 (суддя - Бацуца В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 (головуючий -Тищенко А.І., судді - Михальська Ю.Б., Сулім В.В.), позов задоволено частково.

Стягнуто з Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Анко" 40 400,00 грн основної заборгованості, 713,92 грн 3 % річних та судові витрати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "Анко" в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 149,96 грн.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 та передати справу на новий розгляд до господарського суду.

У поясненнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 05.11.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Анко" (замовник) і Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 217.

25.12.2007 між сторонами було укладено договір № 71580 з асоційованим учасником Асоціації (допущеним до роботи в системі МДП), за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, асоціація надає послуги з забезпечення перевізника необхідною інформацією і матеріалами для здійснення перевезень вантажів за процедурою МДП, а перевізник, у тому числі, зобов'язувався виконувати умови "Декларації - зобов'язань транспортної компанії по допуску до митної системи МДП та дозволу на користування звичайними книжками МДП", а також "Посібника для користувача книжки МДП" (п. 3.2. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що перед отриманням першої книжки МДП перевізником надається асоціації фінансова гарантія (гарантія допуску), яка вноситься у гривнях на рахунок асоціації в безготівковій формі по курсу НБУ на день перерахунку в розмірі не менш 8 000 доларів США.

За п. п. 4.2., 4.3. договору гарантія може бути заблокована при наявності фінансової претензії за порушення перевізником митних правил за системою МДП та використана на оплату цієї претензії. Гарантія допуску повертається перевізнику через 27 місяців з дня отримання останньої книжки МДП, використаної для перевезення.

Відповідно до п. 4.6. договору невитребувана перевізником гарантія допуску після закінчення терміну позовної давності переходить у власність асоціації згідно вимогам чинного законодавства України.

Згідно з п. п. 7.1., 7.2. договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2008. Договір вважається пролонгованим на невизначений строк, якщо за місяць до його закінчення жодна із сторін не заявить про його розірвання.

На виконання умов договору, позивачем у грудні 2007 р. було виконано свої зобов'язання щодо надання фінансової гарантії, перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 40 400, 00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 10.12.2007, фіскальним чеком № 9354 від 11.12.2007.

За актом надання послуг № 38045 позивачем 27.05.2013 було отримано від відповідача останню книжку МДП.

У березні 2014 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 28, відповідно до якого повідомив останнього про свій вихід із членів АСМАП з 01.03.2014 та просив повернути фінансову допомогу.

У відповідь на вказаний лист, відповідач листом № 11/11-2/1763 від 08.04.2014 повідомив останнього про виключення його із учасників АСМАП з 28.03.2014 та про повернення фінансової гарантії не раніше 27.08.2015.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1.- 8.6. Розділу 20 Посібника для користувача книжки МДП, затвердженому рішенням Конференції учасників АСМАП України, передбачено, що фінансова гарантія (гарантія допуску), внесена Учасником Асоціації відповідно до п. 4.1. цього розділу, повертається йому через 27 місяців з дня отримання ним останньої книжки МДП.

Кошти, що були внесені в іноземній валюті, повертаються в національній валюті України - гривні за курсом Національного банку України на дату повернення гарантії допуску.

Кошти, що були внесені в національній валюті України - гривні повертаються в національній валюті в тій же сумі, в якій вони були внесені.

При виході з учасників Асоціації, сума гарантії допуску може переуступатися новому Учаснику, при умові взяття ним відповідальності, що виникає в результаті використання книжки МДП.

Дія пункту 8.1. поширюється на всі гарантії допуску, що вносились до Асоціації, незалежно від дати внесення.

Для повернення вказаної у п. 8.1. гарантії допуску перевізник подає до Асоціації письмову заяву за підписами керівника і головного бухгалтера суб'єкта господарювання, скріплених печаткою. У заяві зазначаються банківські реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Заява і лист погодження (додаток 12) розглядає Секретаріат Асоціації, у разі відсутності неврегульованих повідомлень митних органів чи несплачених претензій, членських внесків і штрафів, передбачених п.п. 10.2., 10.3. цього розділу, Президенту Асоціації подається обґрунтування для прийняття остаточного рішення.

За наявності повідомлень чи претензій з боку митних органів, а також порушень, передбачених п. 4.3 цього розділу, гарантія допуску повертається після їх фінансового врегулювання.

При поверненні гарантії допуску перевізнику, Асоціацією утримується заборгованість по членських внесках та штрафах, передбаченими п.п. 10.2., 10.3. цього розділу.

Невитребувана гарантія допуску після закінчення терміну позовної давності переходить у власність Асоціації згідно з вимогами чинного законодавства України.

Господарські суди встановивши, що відповідач у встановлений договором строк і станом на час розгляду справи свій обов'язок щодо повернення фінансової гарантії (гарантії допуску) належним чином не виконав і, що в нього виникла заборгованість у розмірі 40 400, 00 грн, прийшли до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 40 400,00 грн заборгованості по фінансовій гарантії (гарантія допуску) за договором № 71580 від 25.12.2007.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов'язання за договором, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок 3 % річних прийшли до обґрунтованого висновку про часткове задоволення цих вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 713, 92 грн (40 400, 00 грн х 0, 03 % х 215/365 = 713, 92 грн) 3 % річних.

Водночас, помилкове посилання судів на те, що позивач просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн збитків, понесеними позивачем на оплату правової допомоги, а не витрат на правову допомогу (в задоволенні яких було відмовлено) не є підставою для скасування судових актів в цій частині, адже вказані послуги не підлягають задоволеною і розподілу відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, оскільки позивачем не доведено, що вони були надані саме адвокатом, що є важливою умовою для їх задоволення і розподілу.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про зобов'язання повернути перевізнику гарантію допуску через 27 місяців з дня отримання останньої книжки МДП, використаної для перевезення, у сумі внесених коштів, еквівалентній 8 000 доларів США, то вони були предметом апеляційного суду, який правомірно вказав на їх необґрунтованість, адже фінансова гарантія (гарантія допуску) була внесена позивачем на рахунок Асоціації у національній валюті України, а кошти, що були внесені в національній валюті України - гривні повертаються в національній валюті в тій же сумі, в якій вони були внесені.

Щодо доводів позивача проте, що на позивача не розповсюджуються правила Посібника для користувача книжки МДП і в редакції зі змінами 27.05.2015, то вони є неправильними, адже вказані правовідносини між сторонами регулюються цими Правилами, однак зі змінами від 24.05.2013, проте помилкове посилання суду на Правила в редакції від 27.05.2015 не є підставою для скасування законних рішень, оскільки останні містять аналогічні пункти і з ідентичним змістом (п. 8.1.- 8.6. Розділу 20), як і Правила в редакція зі змінами від 24.05.2013.

Отже, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Анко" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 01 липня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2016 року у справі за № 911/1221/16 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова