ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Справа № 910/9125/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників:позивача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідача Башинський О.Д. (дов. від 08.12.2016 р. №б/н) Редчиць О.В. (дов. від 30.11.2016 р. №6-2674)розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.11.2016у справі№910/9125/16 господарського суду міста Києва за позовомДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною доКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"продострокове розірвання договору оренди №2611/2015 від 26.11.2015ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 (суддя Трофименко Т.Ю.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що діюче законодавство встановлює порядок дострокового розірвання договору на вимогу однієї із сторін лише в разі істотного порушення умов договору, а оскільки позовні вимоги Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною не містить жодної з підстав для такого розірвання, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 (головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Кропивна Л.В., Чорна Л.В.), рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною задоволені. Розірвано договір оренди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №2611/2015 від 26.11.2015. Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною 1378,00 грн. судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 залишити в силі.

В своїй скарзі Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" посилається на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.12.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 26.12.2016 р. представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 26.11.2015 між Державним підприємством з питань поводження з відходами вторинною сировиною та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" було укладено договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності № 2611/2015.

Відповідно до п. 1.2. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окремо індивідуально визначене рухоме майно - нежитлове приміщення, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 03.08.2015 і становить 2598106 грн. без ПДВ.

Перелік майна, яке передається в оренду зазначається в додатку №1 до даного договору.

28.11.2015 між сторонами був підписаний акт приймання - передачі окремого індивідуального визначеного рухомого майна, що належить до державної власності. Відповідно до даного акту позивач передав відповідачу окреме індивідуально визначене рухоме майна визначене відповідно до умов договору, а саме додатком №1.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не пізніше дати підписання сторонами даного договору та акта прийому - передачі майна.

28.11.2015 між сторонами був підписаний акт приймання - передачі окремого індивідуального визначеного рухомого майна, що належить до державної власності. Відповідно до даного акту позивач передав відповідачу окреме індивідуально визначене рухоме майна визначене відповідно до умов договору, а саме додатком №1.

Пунктом 11.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено на 5 років.

Відповідно п. 6.10. договору оренди відповідач зобов'язаний протягом місяця після укладення договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку на користь позивача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, у порядку визначеному законодавством, і надати позивачу копію страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застраховане.

Відповідно до п. 3.4. договору орендна плата сплачується на умовах попередньої оплати на підставі виставлених рахунків в безготівковому порядку на банківські рахунки позивача не пізніше 10- го числа кожного місяця.

Звертаючись до суду з позовом Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною вказувало про те, що відповідачем було порушено вимоги п. 6.10 договору та п. 3.4; в місячний термін не застраховане орендоване майно, та порушені строки оплати орендних платежів, а тому є правові підстави для розірвання договору оренди.

Приймаючи рішення суд апеляційної інстанції правомірно зауважував про наступне.

Так, статтею 759 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 629 Цивільного Кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і у ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України.

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського Кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

При цьому повинні враховуватися приписи ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Водночас орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: орендна плата з урахуванням її індексації; страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Як вже зазначалось, відповідно п. 6.10. договору оренди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 26.11.2016 № 2611/2015, відповідач зобов'язаний протягом місяця після укладення договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку на користь позивача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, у порядку визначеному законодавством, і надати позивачу копію страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застраховане.

Згідно ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, копія платіжного доручення відповідачем надана не була, а виконання умов договору, а саме п 6.10. договору, щодо страхування орендованого майна відповідачем не було доведено.

Посилання відповідача на договір страхування орендованого майна №ОМ-9208301 від 17.12.2015 не приймається судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 983 Цивільного Кодексу України, договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з п. 2.8 вищеназваного договору, останній набуває чинності з моменту, вказаного як початок строку дії, але не раніше надходження визначеного умовами договору страхового платежу в повному розмірі на поточний рахунок або в касу страховика.

Позивачем не надано суду доказів, які підтверджують надходження від відповідача визначеного умовами договору страхового платежу в повному розмірі на поточний рахунок або в касу страховика, а отже і доказів, що договір страхування набув чинності на момент прийняття рішення судом першої інстанції.

На момент винесення рішення судом першої інстанції, орендоване майно не було застраховано, відповідачем не надано доказів вищезазначених обставин.

Відповідно до ст. 983 Цивільного Кодексу України, договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до п. 3.4. договору орендна плата сплачується на умовах попередньої оплати на підставі виставлених рахунків в безготівковому порядку на банківські рахунки позивача не пізніше 10- го числа кожного місяця.

Згідно інформації, наведеної в банківських виписках (містяться в матеріалах справи), кошти від відповідача, починаючи з січня 2016 року надходили з порушенням строків, визначених договором.

Відповідно до ст.ст.610, 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.п. 10.6, 10.7 договору, при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на письмову вимогу однієї із сторін з оформленням відповідної додаткової угоди до цього договору.

Враховуючи все вищевказане, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем були порушені істотні умови укладеного договору, що є достатньою правовою підставою для його дострокового розірвання.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами, а тому відсутні правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі №910/9125/16 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О. Сибіга

В. Швець