ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Справа № 910/7197/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Євсікова О.О.,

Кролевець О.А.

за участю представників:

ТОВ "Експрес-2" - Климова О.Б.,

ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "ГІОЦ ПАТ "Українська залізниця" - Смирнова М.В.,

Державної адміністрації залізничного транспорту України - не з'явився,

ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" - Кацедан Л.В.,

Державного підприємства "Донецька залізниця" - не з'явився,

ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" - Пантюшевої Н.М.,

ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" - не з'явився,

ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" - Огієнка О.С.,

ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" - не з'явився,

прокуратури міста Києва - Збариха С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-2"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016

та на рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2015

у справі № 910/7197/14 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-2"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Державної адміністрації залізничного транспорту України; 2. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"; 3. Державного підприємства "Донецька залізниця"; 4. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"; 5. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"; 6. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"; 7. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";

за участю прокуратури міста Києва

про стягнення 4 487 136,00 грн. упущеної вигоди та зобов'язання відновити становище, яке існувало до порушення

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-2" (надалі - ТОВ "Експрес-2") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - "Гловний інформаційно-обчислювальний центр" ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення з останнього (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 4 487 136 грн. упущеної вигоди та зобов'язання відповідача відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом поновлення взаємодії АСК ПП УЗ та АСС "е-Квиток" згідно з договором № ГІОЦ-15-2/10 від 29.10.2010 про надання інформаційних послуг.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.09.2015 (суддя Ломака В.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 (головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Експрес-2" задовольнити повністю, посилаючись при порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзивах на касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "ГІОЦ ПАТ "Українська залізниця" та ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" просять рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. На думку вказаних осіб, вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди ґрунтуються лише на його припущеннях, а в частині вимог про зобов'язання відповідача відновити становище, яке існувало до порушення шляхом поновлення взаємодії АСК ПП УЗ та АСС "е-Квиток", то у даному випадку позивачем не доведено суду технічної можливості відновлення такої взаємодії з урахуванням впровадження іншої автоматизованої системи продажу проїзних (перевізних) документів у пасажирських перевезеннях через електронні канали обслуговування.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили таке:

- 24.09.2007 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та позивачем було укладено Договір № 1122/07-ЦЮ від 24.09.2007 "Про співробітництво та організацію взаємовідносин по реалізації проекту "Розробка та впровадження технологій оформлення електронних залізничних проїзних документів".

- 17.07.2008 Державною адміністрацією залізничного транспорту України (надалі - Укрзалізниця) з метою впровадження технологій оформлення проїзних документів через Інтернет та забезпечення виконання робіт, передбачених Договором від 24.09.2007 № 1122/07-ЦЮ, було видано Наказ щодо впровадження технологій оформлення проїзних документів через мережу Інтернет № 329-Ц, яким, зокрема, відповідача було зобов'язано до 24.07.2008 укласти з позивачем необхідні договори.

- позивачем було укладено договори про організацію надання послуг населенню з оформлення проїзних (перевізних) документів через віддалені канали обслуговування з ДТГО "Львівська залізниця" - № 1 від 29.10.2008, з ДП "Донецька залізниця" - № 9-499/08 від 07.11.2008, з ДТГО "Одеська залізниця" - № ОД/П-08-8118-НЮ від 26.11.2008, з ДП "Південна залізниця" - № П/Л-082016/НЮ від 28.11.2008, з ДП "Придніпровська залізниця" - № ПР/Л-0868/НЮ від 09.12.2008, з ДТГО "Південно-Західна Залізниця" - № ПЗ/Л-088097/НЮ від 29.12.2008.

- 29.10.2010 ТОВ "Експрес-2" (позивач, замовник) та ДП "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України" (відповідач, виконавець) укладено договір № ГІОЦ-15-2/10 на надання інформаційних послуг, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги з організації та забезпечення інформаційної взаємодії автоматизованої системи самообслуговування з оформлення електронних залізничних проїзних (перевізних) документів (надалі - АСС "е-Квиток") та Єдиної автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями Укрзалізниці (надалі - АСК ПП УЗ);

- відповідно до п. 1.2. договору замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги і оплатити їх згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток 1 до договору);

- п. 2.5. договору передбачено, що на підставі акта наданих послуг замовник щомісячно здійснює оплату послуг протягом 5-ти банківських днів після підписання акта сторонами, у розмірі зазначеному у акті наданих послуг;

- згідно з п. 3.2.1. договору виконавець зобов'язаний надавати послуги якісно, відповідно до умов договору;

- відповідно до п. 3.2.2. договору виконавець зобов'язаний усувати відзначені недоліки в 3-денний строк з моменту отримання повідомлення, або інший найкоротший технічно можливий строк, узгоджений обома сторонами цього договору, про що складається акт;

- згідно з п. 3.2.3. договору виконавець зобов'язаний у випадку припинення інформаційної взаємодії АСК ПП УЗ та АСС "е-Квиток" в цілому, або її окремих компонентів (збоїв або зупинок в роботі системи), надавати необхідні рекомендації замовнику засобами телефонного зв'язку, або іншим способом (факс, електронна пошта), вживати заходів щодо усунення проблеми та, в разі необхідності, з повідомленням відповідальних представників замовника (додаток 3 до договору) забезпечувати участь фахівців у їх ліквідації в оперативному режимі;

- відповідно до п. 3.2.4. договору виконавець зобов'язаний забезпечувати замовнику надання консультацій кваліфікованих фахівців;

- згідно з п. 8.1. договору договір діє з дня його підписання сторонами до 31.12.2010, а в частині фінансових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором;

- відповідно до п. 8.2. договору договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік за домовленістю сторін, якщо за один місяць (30 календарних днів) до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить письмово про його припинення;

- згідно з п. 8.3. договору дострокове розірвання договору може мати місце за згодою замовника та виконавця, або на підставах, передбачених діючим на території України цивільним законодавством. При цьому, замовник та виконавець зобов'язуються повідомити в письмовому вигляді про свій намір із вказівкою причин розірвання договору, таке повідомлення повинно бути надіслано іншій стороні не пізніше ніж за один місяць до дати розірвання договору;

- 10.04.2012 з метою розширення сфери послуг у пасажирських перевезеннях до Євро 2012 та на виконання заходів Комплексної програми розроблення та впровадження автоматизованої системи застосування електронних проїзних (перевізних) документів у пасажирських перевезеннях, Укрзалізницею було видано Наказ № 129-Ц "Про впровадження автоматизованої системи продажу проїзних (перевізних) документів у пасажирських перевезеннях через електронні канали обслуговування", відповідно до якого відповідача було визначено організацією, відповідальною за впровадження Автоматизованої системи продажу електронних проїзних (перевізних) документів у пасажирських перевезеннях через електронні канали обслуговування;

- як вказував відповідач, нова технологія продажу електронних проїзних (перевізних) документів у пасажирських перевезеннях через електронні канали обслуговування передбачала підключення всіх агентів з продажу проїзних (перевізних) документів до системи АС ЕПД ПП на підставі типових агентських договорів, з огляду на що 17.09.2012 він звернувся до позивача з листом № ГІОЦ-36/835 про укладення агентської угоди типового зразка, яким звертав увагу на те, що Укрзалізницею запроваджено нову технологію оформлення проїзних/перевізних документів через електронні канали обслуговування й повідомляв про умови співпраці. Проте, дана пропозиція була відхилена позивачем;

- 05.04.2014 телеграмою № Ц-2/11 Укрзалізниця доручила здійснити відключення взаємодії АСС "е-Квиток" та АСК ПП УЗ у зв'язку з тим, що діяльність позивача на умовах, які були передбачені Договором з відповідачем, стала неможливою через новий порядок підключення агентів, що принципово відрізняється від попереднього;

- з 06.04.2014 відповідач в односторонньому порядку відключив взаємодію між АСК ПП УЗ та АСС "е-Квиток";

- 07.04.2014 листом позивач звернувся до відповідача з вимогою про надання пояснення з факту припинення взаємодії АСК ПП УЗ та АСС "е-Квиток" та з вимогою про поновлення підключення АСК ПП УЗ та АСС "е-Квиток", однак відповіді на цей лист позивач не отримав;

- відповідач листом за № ГІОЦ-36/313 від 07.04.2014 "Щодо розірвання договору" повідомив позивача, що в силу п. 8.3. Договору № ГІОЦ-15-2/10 його слід вважати розірваним з 06.04.2014, одночасно позивачу надіслано проект Додаткової угоди № 2 від 05.04.2014 до Договору про припинення його дії.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідачем порушено умови договору в частині забезпечення інформаційної взаємодії, доступу до АСК ПП УЗ з 06.04.2014, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості отримати прибуток з продажу залізничних квитків, що призвело до збитків позивача у вигляді упущеної вигоди в розмірі 4 487 136 грн. за період з 06.04.2014 по 19.08.2014, розрахованої як відсоткова частка позивача у загальній кількості продажу квитків/бронювань на ринку, яка існувала в період 06.04.2013 - 19.08.2013, вирахуваної від кількості продажу квитків/бронювань відповідачем за період 06.04.2014 - 19.08.2014, коли позивач був відключений від системи.

Водночас, відповідач, заперечуючи проти заявленого позову, вказував, що в його діях відсутня вина, встановлення якої є необхідним при доведенні вимог про стягнення збитків, адже він діяв на виконання розпорядження Укрзалізниці. Крім цього, відключення позивача від АСК ПП УЗ було вимушеним, оскільки після впровадження нової технології продажу електронних проїзних (перевізних) документів у пасажирських перевезеннях через електронні канали обслуговування, наявність окремої технології підключення позивача до системи призвела до зростання обсягів інформації, що обробляється, кількості одночасно працюючих програм, ускладнення їх алгоритмів і як наслідок значного збільшення використання ресурсів центрального комплексу АСК ПП УЗ, а тому в результаті збільшення часу обробки повідомлень і навантаження системи могло статись виведення з ладу всієї системи на невизначений час та зупинка продажу квитків на території всієї України.

Відповідач також стверджував, що на даний час позивач позбавлений права продавати квитки, оскільки договірні відносини між ним та третіми особами є припиненими, що, у свою чергу, заперечувалося ТОВ "Експрес-2", яке вважало, що таке припинення є незаконним з огляду на його односторонній характер.

Господарський суд міста Києва, з яким погодився і Київський апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що розрахунки позивача ґрунтувалися лише на його припущеннях, а в частині вимог про зобов'язання відповідача відновити становище, яке існувало до порушення шляхом поновлення взаємодії АСК ПП УЗ та АСС "е-Квиток", суд вказав, що позивачем не доведено суду технічної можливості відновлення такої взаємодії з урахуванням впровадження іншої автоматизованої системи продажу проїзних (перевізних) документів у пасажирських перевезеннях через електронні канали обслуговування.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів правомірними та обґрунтованими, беручи до уваги таке.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 2 ст. 224 ГК України унормовано, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 3)вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 51/250.

Суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що позивачем не було надано суду реальних даних, скільки користувачів мережі Інтернет у спірний період відвідувало сайт, за допомогою якого позивач здійснював прийняття замовлень на придбання квитків та обробку відповідних запитів, в тому числі інформаційних, а також скільки з них намагалось здійснити замовлення квитків (їх бронювання), тобто мало реальний намір скористатись саме послугами позивача, проте не змогли реалізувати такі наміри через відключення позивача від системи АСК ПП УЗ, а тому твердження позивача про те, що якби він не був відключений від системи продажу квитків, то його б дохід мав би дорівнювати доходу за минулий період, є лише припущенням.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та вірно відзначено судами, вираховуючи розмір упущеної вигоди, позивач взяв за основу розмір доходу, отриманого ним в попередньому році та обрахував такий відсоток від загального доходу відповідача за спірний період, тобто фактично висловив припущення, що він міг би отримати аналогічний дохід і в спірний період, за умови, що саме в цей спірний період покупці квитків придбали б їх саме у позивача, якби той був підключений до системи.

Також, місцевий та апеляційний господарські суди, відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про зобов'язання відповідача відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом поновлення взаємодії АСК ПП УЗ та АСС "е-Квиток" згідно з договором № ГІОЦ-15-2/10 від 29.10.2010 про надання інформаційних послуг, правомірно виходили з того, що позивачем не доведено технічної можливості відновлення взаємодії АСК ПП УЗ та АСС "е-Квиток" з урахуванням впровадження іншої автоматизованої системи продажу проїзних (перевізних) документів у пасажирських перевезеннях через електронні канали обслуговування, як і не спростовано доводів відповідача про те, що наявність окремої технології підключення позивача до системи призвела до зростання обсягів інформації, що обробляється, кількості одночасно працюючих програм, ускладнення їх алгоритмів і як наслідок значного збільшення використання ресурсів центрального комплексу АСК ПП УЗ, а тому в результаті збільшення часу обробки повідомлень і навантаження системи могло статись виведення з ладу всієї системи на невизначений час та зупинка продажу квитків на території всієї України.

Отже, зважаючи на вищевикладене та враховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до їх повноважень, передбачених ГПК України, не встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які необхідні для застосування такого виду відповідальності як збитки, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ "Експрес-2" про стягнення з відповідача 4 487 136 грн. упущеної вигоди та зобов'язання відповідача відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом поновлення взаємодії АСК ПП УЗ та АСС "е-Квиток" згідно з договором № ГІОЦ-15-2/10 від 29.10.2010 про надання інформаційних послуг.

Що стосується доводів, викладених в поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі, в цілому повторюють доводи позовної заяви, апеляційної скарги та додаткових пояснень ТОВ "Експрес-2", і не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, що покладені в основу прийнятих у даній справі судових актів, а тому не є підставою для їх скасування. При цьому, в частині встановлення нових обставин та переоцінки доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно з ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстави для зміни або скасування прийнятої у справі постанови апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-2" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі № 910/7197/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: О. Євсіков О. Кролевець