ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Справа № 910/22866/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Залевська Н.С. Патрик Г.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 17 серпня 2016 року Київського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2016 рокуу справі№ 910/22866/15за позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона"доМоторного (транспортного) страхового бюро України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення 194 540,42 грн. ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо порушення порядку, встановленого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Положенням про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, в частині повернення коштів ПАТ "Страхова компанія "Крона" гарантійного внеску з Фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах та зобов'язання відповідача розпочати процедуру повернення внесків ПАТ "Страхова компанія "Крона" у порядку та у терміни, встановлені Положенням про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, затвердженого Протоколом координаційної ради МТСБУ 06.12.2012 року №31/2012.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

При повторному розгляді справи позивач змінив предмет позову та просив також стягнути з відповідача заборгованість з невиплати першого платежу за Положенням про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у ДТП, затвердженим протоколом координаційної ради МТСБУ 06.12.2012 р. № 31/2012, у розмірі 114 926,78 грн., пеню за період з 21.01.2015 р. по 24.07.2015 р. у розмірі 31 991, 90 грн., інфляційні нарахування за період з 21.01.2015 р. по 31.03.2016 р. у розмірі 43 317,46 грн., 3% річних за період з 21.01.2015 р. по 31.03.2016 р. у розмірі 4 304,28 грн., а всього - 194 540,42 грн. (а.с.25-31,т.2).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 р. (суддя Дупляк О.М.), позов задоволено частково. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ПрАТ "Страхова компанія "Крона" суму основного боргу в розмірі 75 703 (сімдесят п'ять тисяч сімсот три) грн. 40 коп., суму інфляційних втрат в розмірі 31 107 (тридцять одна тисяча сто сім) грн. 15 коп., суму 3 % річних в розмірі 2 694 (дві тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн. 21 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 642 (одна тисяча шістсот сорок дві) грн. 57 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 р. (головуючий - Станік С.Р., судді - Власов Ю.Л., Хрипун О.О.) рішення змінено та викладено його резолютивну частину в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; ідентифікаційний код 21647131) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 32-А; ідентифікаційний код 30726778) 106 974 (сто шість тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 17 коп. першої частини гарантійного внеску (10%), 3 807 (три тисячі вісімсот сім) грн. 11 коп. 3% річних та 43 317 грн. (сорок три тисячі триста сімнадцять) грн. 46 коп. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 311 (дві тисячі триста одинадцять) грн. 49 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовити".

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 15.04.2003 між ЗАТ "СК "Київ-Енерго-поліс", правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" (страховик) та Моторним (транспортним) страховим бюро України (бюро) було укладено договір про співпрацю (надалі - договір), предметом якого є співробітництво сторін у сфері організації та провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами страхування.

Договір вступає в силу з дати його підписання та діє протягом одного року, тобто до 14.04.2004 року. Якщо немає заяв, зауважень та заперечень сторін, даний договір вважається автоматично продовженим на такий же строк (п.12.1, 12.2 договору).

Відповідно до ст.39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Положеннями ч.1 ст.49 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який: має ліцензію на здійснення даного виду страхування; є членом МТСБУ.

Члени МТСБУ зобов'язані сплачувати: а) членські внески у розмірі, визначеному загальними зборами членів МТСБУ; б) гарантійні та інші внески до фондів МТСБУ, створених відповідно до цього Закону та положень про порядок і умови формування централізованих страхових фондів, а також компенсацію здійснених МТСБУ витрат за зобов'язаннями страховиків ч.1 ст.59 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Позивачем в лютому 2005 року, травні 2013 року та серпні 2013 року було сплачено гарантійний внесок до фонду захисту потерпілих у ДТП у загальному розмірі 728 300, 52 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

04.11.2013 року позивачем було надіслано на адресу відповідача заяву за №910/1 про добровільний вихід із членів МТСБУ з 05.11.2015 року.

23.01.2014 року відповідач надіслав позивачу повідомлення №7/3-09/2072 про втрату статусу асоційованого члена МТСБУ.

25.06.2014 року позивач листом повернув відповідачу свідоцтво №098 про асоційоване членство в МТСБУ від 10.11.2011 року та просив розпочати процедуру повернення гарантійного внеску.

Листом вих. № 567 від 21.08.2014 позивач повторно просив відповідача процедуру повернення страховику відрахувань та гарантійних внесків до централізованих страхових резервних фондів, з урахуванням інвестиційного доходу, у зв'язку із добровільним виходом із членів бюро.

Проте, відповідач не розпочав процедуру повернення внесків позивача у порядку та в терміни, встановлені Положенням про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, затвердженого Протоколом координаційної ради МТСБУ 06.12.2012 року №31/2012.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд, виходив з того, що за період членства позивача в МТСБУ ним фактично було сплачено гарантійний внесок до фонду захисту потерпілих в загальній сумі 728 300, 52 грн., а тому саме із цієї суми розраховується 10 % залишку гарантійного внеску до Фонду захисту потерпілих у ДТП, які підлягають поверненню протягом 12 місяців з дати виходу страховика із складу МТСБУ, тобто у строк до 23.01.2015 (оскільки членство позивача у МТСБУ було припинено на підставі відповідного рішення саме 23.01.2014) Інвестиційний дохід зарахований до гарантійного внеску склав, як підтверджено матеріалами справи, 28 733, 46 грн. Отже, фактично сплачений до Фонду захисту потерпілих у ДТП гарантій внесок позивача з урахуванням інвестиційного доходу складає 757 033, 98 грн. (728 300, 52 + 28 733, 46 = 757 033, 98), а 10 % від нього становить 75 703, 40 грн. (757 033, 98 * 10 % = 75 703, 40 грн.). Крім того, за прострочення грошового зобов'язання з сплати гарантійного внеску, судом першої інстанції стягнуто інфляційні втрати в розмірі 31 107 грн. 15 коп., 3 % річних в розмірі 2 694 грн. 21 коп. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. При визначенні суми гарантійного внеску, з якої розраховувалися 10% місцевий господарський суд не враховував частину гарантійного внеску у сумі 312 707,78 грн., сформовану за рахунок вільних від зобов'язань коштів відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів". У задоволенні позовних вимог про стягнення 31 991,90 грн. пені за період з 21.01.2015 р. по 24.07.2015 р. було відмовлено оскільки сторонами письмово в укладеному між ними договорі не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань з повернення частини гарантійного внеску.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо порушення порядку, встановленого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Положенням про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у ДТП в частині повернення позивачу гарантійного внеску з Фонду захисту потерпілих у ДТП та зобов'язання відповідача розпочати процедуру повернення внесків позивача у порядку та у терміни, встановлені Положенням про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у ДТП, затвердженого Протоколом координаційної ради МТСБУ 06.12.2012 № 31/2012, що діяло на момент виходу позивача із членів відповідача, тобто станом на 23.01.2014. було відмовлено з тих підстав, що порушене право позивача на отримання грошових коштів внаслідок визнання неправомірними дій відповідача щодо їх невиплати та зобов'язання його розпочати процедуру їх повернення не поновлюється, адже з факту визнання неправомірними дій не випливає безумовний обов'язок відповідача сплатити позивачу певну суму коштів, як і зобов'язання розпочати процедуру повернення внесків не свідчить про зобов'язання її закінчити, тобто ці позовні вимоги не є належним способом захисту в розумінні ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру 10 % від суми гарантійного внеску, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що на час виходу позивача з асоційованого членства у МТСБУ - 23.01.2014 р. питання повернення гарантійних внесків регулювалося Положенням про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, затвердженим протоколом Координаційної ради МТСБУ від 06.12.2012 № 31/2012. Затвердження в подальшому протоколом Президії МТСБУ від 07.08.2014 № 320/2014 нової редакції Положення, яке набрало чинності з дня, наступного за днем погодження Координаційною радою Бюро, тобто з 18.11.2014 р., не впливає на правовідносини сторін, оскільки на той час позивач уже не був членом МТСБУ.

На час розгляду справи відповідач не розпочав процедуру повернення внесків позивача у порядку та у терміни встановлені Положенням про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, затвердженого Протоколом координаційної ради МТСБУ 06.12.2012 року №31/2012.

Статтею 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються, централізовані страхові резервні фонди, зокрема, фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених ст. 41 Закону.

Джерелами формування централізованих страхових резервних фондів є: базовий та додаткові гарантійні внески у розмірі, визначеному МТСБУ; відрахування страховиків з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі, визначеному Координаційною радою МТСБУ; повернені МТСБУ в регресному порядку кошти за заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду; добровільні внески та пожертвування.

Порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів встановлюються положенням про порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів, що затверджується президією МТСБУ та погоджується з Координаційною радою МТСБУ.

Кошти централізованих страхових резервних фондів, створених при МТСБУ, розміщуються з урахуванням безпечності, прибутковості та ліквідності і мають бути представлені активами таких категорій: грошові кошти на банківських рахунках, банківські депозити (вклади), цінні папери, що емітуються державою.

Пунктом 51.8. статті 58 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що члени МТСБУ зобов'язані сплачувати:

а) членські внески у розмірі, визначеному загальними зборами членів МТСБУ;

б) гарантійні та інші внески до фондів МТСБУ, створених відповідно до цього Закону та положень про порядок і умови формування централізованих страхових фондів, а також компенсацію здійснених МТСБУ витрат за зобов'язаннями страховиків. Розміри базових гарантійних внесків страховика до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ станом на останній день кожного кварталу не можуть бути меншими за розміри, визначені положеннями про ці фонди;

в) відрахування з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до цього Закону.

Згідно п. 51.9 вказаної норми гарантійні внески, сплачені страховиком до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, з урахуванням інвестиційного доходу, отриманого від розміщення таких внесків, та з вирахуванням коштів, сплачених МТСБУ, підлягають поверненню страховику за умови, що стосовно нього не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства. Строк такого повернення з фонду захисту потерпілих становить три роки з дня припинення асоційованого членства страховика в МТСБУ, з фонду страхових гарантій - п'ять років з дня припинення його повного членства в МТСБУ, але не раніше наступного дня після виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування та перестрахування або передачі зобов'язань іншому страховику - повному члену МТСБУ.

Судом встановлено, що відносно позивача не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства.

Пунктом 2.2. Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, затвердженого протоколом координаційної ради МТСБУ 06.12.2012 №31/2012, встановлено, що джерелами формування фонду захисту потерпілих є: базовий та додаткові гарантійні внески; відрахування страховиків з премій за внутрішніми договорами; повернені Бюро у регресному порядку кошти за заподіяну у результаті ДТП шкоду; добровільні внески та пожертвування.

Мінімальний базовий гарантійний внесок страховика до фонду захисту потерпілих встановлюється у сумі, еквівалентній 500 000 євро та визначається страховиком самостійно, виходячи із залишку коштів такого страховика у фонді (п. 2.3, 2.8. Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах).

Пунктом 2.10 Положення визначено, що розмір додаткового гарантійного внеску до фонду захисту потерпілих, порядок його формування і використання, встановлюється Президією Бюро.

Пунктом 4.4. Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах визначено, що інвестиційний дохід, отриманий внаслідок розміщення коштів гарантійних внесків фонду захисту потерпілих, щомісяця розподіляється між страховиками пропорційно залишкам гарантійних внесків на початок звітного місяця. За рішенням Президії Бюро цей інвестиційний дохід перераховується страховикам. У разі наявності у страховика заборгованості перед Бюро або порушення умов забезпечення платоспроможності, визначених законодавством та/або внутрішніми документами Бюро, інвестиційний дохід за рішенням Президії Бюро може бути спрямований на погашення заборгованості такого страховика або збільшення його гарантійного внеску. До моменту перерахування страховикам, інвестиційний дохід є фінансовим забезпеченням виконання своїх зобов'язань перед Бюро цими страховиками.

Облік коштів фонду захисту потерпілих здійснюються із забезпеченням персоніфікації надходжень та використання таких коштів в порядку, встановленому Президією Бюро (п. 5.1. Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах).

При цьому, пунктом 6.3 Положення також зазначено, що станом на 05.11.2012 наявний залишок вільних від зобов'язань коштів, що сплачені страховиком до фонду захисту потерпілих, зараховуються до базового гарантійного внеску такого страховика у фонді захисту потерпілих.

За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про те, що Положенням (п. 2.3, 2.8, 2.10) передбачено два види внесків: базовий (який вноситься страховиком до фонду захисту потерпілих) та додатковий (порядок його формування і використання, встановлюється Президією Бюро), які є джерелами формування фонду захисту потерпілих і які у сукупності складають суму гарантійного внеску, до якого також в процесі діяльності може бути зараховано інвестиційний дохід (внаслідок його включення в суму гарантійного внеску), що передбачено п.4.4 Положення, а також шляхом включення наявного залишку вільних від зобов'язань коштів, що визначено п. 6.3 Положення. Отже, наведені показники в сукупності і складають суму гарантійного внеску, який фактично формується шляхом внесення первісно визначеної суми коштів та подальшого зарахування до вказаної суми інвестиційного прибутку та наявного залишку вільних від зобов'язань коштів.

Тобто, правова природа суми інвестиційного прибутку та суми наявного залишку вільних від зобов'язань коштів перетворюється у гарантійний внесок, і в наданих відповідачем відомостях здійснено розбивку суми гарантійного внеску за сумами його формування.

Відповідно до ст.51 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" гарантійні внески, сплачені страховиком до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, з урахуванням інвестиційного доходу, отриманого від розміщення таких внесків, та з вирахуванням коштів, сплачених МТСБУ, підлягають поверненню страховику за умови, що стосовно нього не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства. Строк такого повернення з фонду захисту потерпілих становить три роки з дня припинення асоційованого членства страховика в МТСБУ, з фонду страхових гарантій - п'ять років з дня припинення його повного членства в МТСБУ, але не раніше наступного дня після виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування та перестрахування або передачі зобов'язань іншому страховику - повному члену МТСБУ.

Згідно з п. 3.12.2. Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, при виході страховика із складу Бюро у зв'язку із виключенням з членів Бюро, втратою статусу асоційованого члена або позбавленням членства в Бюро гарантійні внески повертаються Дирекцією Бюро частинами: 10% його залишку - протягом 12 місяців з дати виходу страховика із складу Бюро, 30% залишку - протягом 12 місяців з дати виплати першої частини і решта залишку не пізніше закінчення трирічного строку з дати виходу страховика зі складу Бюро, з урахуванням встановленим положенням особливостей.

З врахуванням положень п. 3.12.2. Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах та дати втрати позивачем членства у відповідача 10 % залишку гарантійного внеску відповідач був зобов'язаний повернути позивачу у строк до 23.01.2015 р.

Не погоджуючись з визначеною судом першої інстанції сумою 10% від гарантійного внеску, суд апеляційної інстанції зазначив, що при застосуванні положень ст. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" необхідно враховувати п. 4.4 та п. 6.3 Положення передбачено включення відповідних внесків (інвестиційного прибутку, наявний залишок вільних від зобов'язань коштів) до обсягів гарантійного внеску, який відповідно збільшується. І хоча він не сплачується в розумінні банківського законодавства (шляхом оформлення платіжних доручень), він нараховується (включається до існуючого гарантійного внеску, що призводить до його збільшення за рахунок інших коштів за своєю правовою природою) в межах установи і відповідні кошти включаються до його складу із зміною їх правової природи саме на кошти гарантійного внеску.

Згідно довідки відповідача від 11.08.2016 за вих. № 5 - 41/21515 залишок коштів у фонді захисту потерпілих (ФЗП) позивача станом на 01.01.2015 р. - 1 149 267, 88 грн., в тому числі:

- фактично сплачений гарантований внесок - 728 300, 52 грн.;

- сформований гарантійний внесок за рахунок вільних від зобов'язань коштів відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - 312 707, 78 грн.;

- інвестиційний дохід зарахований до ГВ - 28 733,46 грн.;

- щомісячні відрахування до ФЗП 3 % - 79 526, 12 грн. (а.с.2,т.3).

Позивачем було заявлено вимогу про стягнення заборгованості за невиплату першого платежу (10%) гарантійного внеску у розмірі 114 926,78 грн., які розраховані позивачем, виходячи з пропорції 10% від загального залишку коштів позивача у Фонді захисту потерпілих станом на 01.01.2015 в загальному розмірі 1 149 267,88 грн. (728 300,52 грн. (фактично сплачений гарантійний внесок) + 312 707,78 грн. (сформований гарантійний внесок за рахунок вільних від зобов'язань коштів відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") + 28 733,46 грн. (інвестиційний дохід зарахований до ГВ) + 79 526,12 грн. (щомісячні відрахування до ФЗП 3%), проте судом апеляційної інстанції правильно відхилені доводи позивача щодо включення до суми гарантійного внеску щомісячних відрахувань до фонду захисту потерпілих, оскільки за рахунок таких відрахувань до вказаного фонду МТСБУ відшкодовується шкода, на умовах, встановлених Законом, порядок використання таких коштів обумовлено розділом 3 наведеного Положення, яким не передбачено можливості зарахування відповідних щомісячних відрахувань до фонду захисту потерпілих до складу гарантійного внеску, у зв'язку з чим підстави для включення 79 526,12 грн. щомісячних відрахувань до фонду захисту потерпілих до суми розрахунку 10% гарантійного внеску , належного до виплати, відсутні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10% від суми гарантійного внеску у розмірі 106 974,17 грн., які розраховані, виходячи з пропорції 10% від загального залишку коштів позивача у Фонді захисту потерпілих (що в сукупності є коштами гарантійного внеску) станом на 01.01.2015 р. в загальному розмірі 1 069 741,73 грн., виходячи з сум гарантійного внеску, як сплаченого, так і сформованого за рахунок таких показників: 728 300,52 грн. (фактично сплачений гарантійний внесок) + 312 707,78 грн. (сформований гарантійний внесок за рахунок вільних від зобов'язань коштів відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") + 28 733,46 грн. (інвестиційний дохід зарахований до ГВ).

Доводи відповідача щодо здійснення ним часткової сплати гарантійного внеску в сумі 191 530, 91 грн. на відшкодування шкоди відповідно до пп. г п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (54 258, 81 грн.) та на створення резерву знецінення фінансових інвестицій, що були розміщені в АТ "Брокбізнесбанк" відповідно до п. 43.4. ст. 43 вищезазначеного закону (137 272, 10 грн.), внаслідок чого залишок сплаченого гарантійного внеску до ФЗП становить 536 769, 61 грн., правомірно відхилені судами, оскільки відповідачем не було додано жодних первинних документів, на підставі яких можливо встановити факт сплати відповідачем 191 530, 91 грн. з гарантійного внеску позивача та дати такої сплати, а також належні та допустимі відповідно до ст. ст. 32-34 ГПК України докази наявності у страховика неврегульованих подій, що мають ознаки страхових випадків.

У зв'язку зі зміною апеляційним судом суми 10 % від суми гарантійного внеску, судом відповідно до правил ст. 625 ЦК України було визначено інфляційні втрати у розмірі 43 317,46 грн. та 3% річних у розмірі 3 807,11 грн. за період з 24.01.2015 р. по 31.03.2016 р.

При цьому суд обгрунтовано погодився з висновками місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні пені, виходячи з вимог ст. ст. 546, 547, 549 ЦК України та у визнанні протиправними дій відповідача.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення відповідачем нормативних актів, на підставі яких вирішено спір, але правильності висновків апеляційного господарського суду не спростовують, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, зміст якої відповідає вимогам ст. 105 ГПК України та грунтується на зібраних у справі доказах, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2016 року у справі за № 910/22866/15 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова