ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 922/4527/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "ОС-Гарант"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2016у справі Господарського суду№ 922/4527/15 Харківської областіза позовомзаступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської митниці ДФСдоприватного підприємства "ОС-Гарант"простягнення 621 913,29 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Збарих С.М., посв. від 05.09.2014 № 028728; позивача: Кравченко С.В., дов. від 06.10.2016 № 3350/7/25-70-10;відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської митниці ДФС (далі - Митниця) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просив стягнути з приватного підприємства "ОС-Гарант" (далі - Підприємство) на користь Митниці витрати за зберігання на складі митного органу транспортних засобів в сумі 621 913,29 грн.

Позовні вимоги заступник прокурора, посилаючись на норми Митного кодексу України (далі - МК України) і наказу Міністерства фінансів України від 15.06.2012 № 731 "Про затвердження Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів", обґрунтовувало тим, що за зберігання на складі митного органу належних Підприємству транспортних засобів (3 сідельні тягачі та 3 напівпричепи до них) Митницею було нараховано спірну суму. Факт порушення прав Митниці та законність її вимог щодо відшкодування витрат на зберігання транспортних засобів Підприємства встановлено постановою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 справі № К/800/47437/13, яка відповідно до приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) має преюдиційне значення та не підлягає повторному доведенню.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2016 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 (колегія суддів: Могилєвкін Ю.О., Білецька А.М., Плужник О.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2016 залишено без змін.

Вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених заступником прокурора у позовній заяві.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 і рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2016 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. ст. 1-4 Господарського кодексу України, ст. 528 МК України, ст. 80 ГПК України, підзаконні нормативно-правові акти та окремі роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій надано невірну правову оцінку доказам у справі, а відтак і дійсним обставинам справи. Наголошує на непідвідомчості спору господарським судам України.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 13.07.2012 в зону митного контролю митного поста "Сеньківка" Чернігівської митниці в напрямку "в'їзд на митну територію України" заїхали шість сідельних тягачів МАN транзитні номери: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_5, НОМЕР_6 з напівпричепами FLIEGL транзитні номери: НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, які слідували з Російської Федерації в Україну під керуванням водіїв Підприємства громадян України ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та громадянина Російської Федерації ОСОБА_9, були зняті з реєстраційного обліку в органах "ГИБДД" Російської Федерації, тобто переміщувалися в якості товару;

- під час проведення митного контролю в документах було встановлено розбіжність щодо відправника, отримувача та вартості транспортних засобів. 19.07.2012 складені протоколи про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України (протоколи № 0392/10205/12, № 0393/10205/12, № 0394/10205/12, № 0395/10205/12, № 0396/10205/12, № 0397/10205/12);

- постановами Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.01.2013 громадян ОСОБА_4 (справа про порушення митних правил № 0392/10205/12), ОСОБА_9 (справа про порушення митних правил № 0395/10205/12), ОСОБА_8 (справа про порушення митних правил № 0397/10205/12) відповідно визнано винними у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накладено стягнення у виді штрафу з конфіскацією транспортних засобів. Апеляційним судом Чернігівської області постановами від 26.02.2013, 27.02.2013, 28.02.2013 частково задоволено апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та скасовано постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.01.2013 про притягнення їх до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України і провадження закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення;

- 19, 22 та 30 травня 2013 року Підприємство звернулось до Митниці із письмовими заявами про повернення належних йому транспортних засобів і документів та про видачу транспортних засобів та здійснення їх митного оформлення;

- листом від 11.06.2013 № 09/100 Митниця повідомила Підприємство про те, що однією з передумов отримання на складі митниці затриманих у справі про порушення митних правил транспортних засобів є сплата витрат за їх зберігання згідно наказу Міністерства фінансів України від 15.06.2012 № 731, оскільки звільнення від сплати за зберігання у відповідності до ч. 3 ст. 243 МК України можливо лише у випадках припинення провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Посадовою особою Митниці було розраховано розмір плати за зберігання транспортних засобів та оформлено відповідні повідомлення від 31.05.2013 на загальну суму 113 351,30 грн.;

- Підприємство 31.05.2013 звернулось до Митниці із заявою про видачу транспортних засобів без сплати витрат на їх зберігання, на який Митницею у листі-відповіді від 11.06.2013 повторно повідомлено про необхідність попередньої сплати коштів за зберігання транспортних засобів для їх повернення;

- постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 у справі № 820/4620/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013, адміністративний позов Підприємства до Митниці про зобов'язання вчинити певні дії задоволено, зобов'язано Митницю здійснити дії по закінченню митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України транспортних засобів та повернути їх без сплати витрат за зберігання на складі митного органу;

- 25.09.2013 Підприємство повторно звернулось до Митниці про повернення транспортних засобів та просило на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 (набрала законної сили 27.08.2013) повернути їх без плати за зберігання. Відповідно до видаткових накладних від 25.09.2013 № 4436, № 4437, № 4440 Митниця повернула Підприємству транспортні засоби без плати за їх зберігання;

- в подальшому, постановою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 у справі № К/800/47437/13 за позовом Підприємства до Митниці про визнання незаконними дій Митниці щодо відмови повернути транспортні засоби, зобов'язання Митниці здійснити дії щодо закінчення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України вказаних транспортних засобів, визнання незаконними дій Митниці щодо зобов'язання Підприємства оплатити відшкодування витрат митних органів за зберігання транспортних засобів на складах митних органів в сумі 113 351,30 грн. та зобов'язання Митниці повернути транспортні засоби, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 у справі № 820/4620/13-а та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Підприємства відмовлено в повному обсязі;

- на момент розгляду справи постанова Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 у справі № К/800/47437/13 є чинною.

Згідно з частиною шостою статті 239 МК України витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої та у частині п'ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п'ятої статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини третьої статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг.

Відповідно до ст. 242 МК України товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2013, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013, Митниця повернула Підприємству транспортні засоби без плати за їх зберігання за видатковими накладними від 25.09.2013 № 4436, № 4437, № 4440. Однак в подальшому, постановою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 у справі № К/800/47437/13 вказані судові рішення було скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

За приписами статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обставини, встановлені постановою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 у справі № К/800/47437/13 мають преюдиційне значення у даній справі, відтак не підлягають повторному доведенню.

Зазначеною постановою Вищого адміністративного суду України відмовлено у визнанні дій Митниці неправомірними, а також у зобов'язанні Митниці здійснити певні дії, у тому числі щодо видачі транспортних засобів без сплати витрат за їх зберігання на складі митного органу. Встановлено, що однією із передумов повернення майна є відшкодування витрат митних органів за його зберігання, а вимоги Митниці про відшкодування витрат за зберігання транспортних засобів (3 сідельні тягачі та 3 напівпричепи до них) на складі митного органу визнано законними.

Механізм обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування, розміри відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів визначено наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 № 731 "Про затвердження Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів".

Судами попередніх інстанцій було з'ясовано, що відповідно до Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування Митницею зроблено розрахунок витрат за зберігання транспортних засобів Підприємства на складі, а саме:

- протокол про порушення митних правил № 0392/10205/12 відносно ОСОБА_4, постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 26.02.2013 (сідельний тягач МАN TGA 18.480 4x2 ВLS та напівпричіп FLIEGL SDS) 200 діб (з 09.03.2013 по 24.09.2013 включно) х 44 євро = 8 800 євро;

- протокол про порушення митних правил № 0395/10205/12 відносно ОСОБА_9, постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 27.02.2013 (сідельний тягач МАN TGA 18.480 4x2 ВLS та напівпричіп FLIEGL SDS) 199 діб (з 10.03.2013 по 24.09.2013 включно) х 44 євро = 8 756 євро;

- протокол про порушення митних правил № 0397/10205/12 відносно ОСОБА_8, постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 28.02.2013 (сідельний тягач МАN TGA 18.480 4x2 ВLS та напівпричіп FLIEGL SDS) 198 діб (з 11.03.2013 по 24.09.2013 включно) х 44 євро = 8712 євро.

Також, судами було встановлено, що Митницею на адресу Підприємства направлявся лист від 15.09.2014 № 01-2/2927 про необхідність оплатити витрати за зберігання на складі митного органу транспортних засобів в загальній сумі 26 268,00 євро, однак Підприємством такої оплати проведено не було, що і слугувало підставою для звернення заступника прокурора до суду з даним позовом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розрахунок витрат за зберігання транспортних засобів Підприємства проведений Митницею відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.06.2012 № 731, він є арифметично вірним, та за офіційним курсом НБУ (станом на 31.07.2015 100 Євро = 2 367,57 грн.) в грошовій одиниці України він становить 621 913,29 грн.

За таких обставин справи, враховуючи доведеність підстав заявлення позовних вимог у даній справі, а також відповідність проведеного розрахунку витрат за зберігання транспортних засобів, місцевий та апеляційний господарські суди цілком правомірно та обґрунтовано задовольнили позов заступника прокурора у даній справі.

Доводи касаційної скарги Підприємства наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

Посилання Підприємства на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, у тому числі вимог щодо оцінки доказів та підстав звільнення від доказування, не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в порядку касації, тому відхиляються колегією суддів як необгрунтовані

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне окремо відзначити, що викладені у касаційній скарзі доводи Підприємства про період нарахування за зберігання транспортних засобів Митницею, з посиланням на листування між сторонами, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи з предмету та підстав позову у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо підвідомчості даного спору господарським судам України, вважає їх належним чином мотивованими та такими, що прийняті із правильним застосуванням законодавства України.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства зводяться до переоцінки доказів у справі, не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції та не впливають на них, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "ОС-Гарант" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 у справі № 922/4527/15 Господарського суду Харківської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя Г.П. Коробенко