Постанова ВГСУ від 26.10.2016 року у справі №918/574/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 918/574/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2016у справі № 918/574/16 господарського суду Рівненської областіза позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4до1. Державної податкової інспекції у місті Рівне; 2. Пенсійного фонду міста Рівне;прозобов'язання вчинити дії

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ФОП ОСОБА_4 повідомлений, але не з'явився,

- ДПІ у м. Рівне повідомлений, але не з'явився,

- Пенсійного фонду м. Рівне повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2016 у справі № 918/574/16 (судді: Крейбух О.Г., Юрчук М.І., Тимошенко О.М.) повернуто Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 апеляційну скаргу, у зв'язку з пропуском ФОП ОСОБА_4 процесуального строку на подання апеляційної скарги без клопотання про його поновлення.

ФОП ОСОБА_4, не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального просить ухвалу скасувати та направити справу №918/574/16 разом з доданою позовною заявою позивача до Рівненського апеляційного господарського суду.

При прийнятті вказаної касаційної скарги до провадження, касаційним судом було перевірено надходження судового збору, сплаченого скаржником за подання касаційної скарги, до державного бюджету, про що свідчить додана до матеріалів справи довідка Вищого господарського суду України від 13.10.2016 №09.03-02/3802/16.

Усіх учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце розгляду даної справи, проте ані позивач, ані відповідачі не скористалися своїми процесуальними правами бути присутніми у судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2016, якою було повернуто ФОП ОСОБА_4 його апеляційну скаргу, подану на ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.07.2016, обґрунтована пропуском скаржником процесуального строку на її подання без клопотання про його відновлення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Якщо ж скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_4 був пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 13.07.2016, проте, всупереч наведених норм, заявником не було подано клопотання про його відновлення, що є підставою для повернення апеляційної скарги скаржникові.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи вимоги зазначених норм права, беручи до уваги відсутність заяви (клопотання) апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду від 13.07.2016, апеляційний господарський суд обґрунтовано повернув позивачу (апелянту) його апеляційну скаргу з доданими до неї документами на вищезазначений судовий акт без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми чинного законодавства, які б спростовували висновки апеляційного господарського суду, скаржником не наведено, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали, при винесенні якої правильно застосовано норми процесуального права.

Водночас, слід звернути увагу, що після усунення обставин, які були підставою для повернення апеляційної скарги, її може бути подано повторно відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України (п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями).

Крім того, колегія суддів зазначає, що доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції порушено ст.ст. 8, 57, 129 Конституції України, відповідно до яких в Україні визнається і діє верховенство права, і що при здійсненні правосуддя суди мають бути незалежними і підкорятися лише закону, а в діях апеляційного суду вбачається порушення цих норм, оскільки повернуто заявнику апеляційну скаргу чим обмежено право на правосуддя, не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки заявником не дотримано вимог, визначених для форми і змісту апеляційної скарги, встановлених спеціальним законом - Господарським процесуальним кодексом України, норми якого є обов'язковими для неухильного дотримання сторонами господарського процесу.

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України