ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 916/4442/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБакуліної С.В., Данилової М.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Ізуїль-Україна", м. Одесана постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 рокуу справі господарського суду Одеської областіза позовомПриватного підприємства "Ізуїль-Україна", м. Одесадо Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одесапроусунення перешкод у користуванні нерухомим майномта за зустрічним позовомУправління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. ОдесадоПриватного підприємства "Ізуїль-Україна", м. Одесапророзірвання договору оренди нежилого приміщення та виселення з нежилого приміщення

за участю представників

позивача за первісним позовом: не з'явився,

відповідача за первісним позовом: Ягупенко Д.Г.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Ізуїль-Україна" (далі за текстом - ПП "Ізуїль-Україна") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном - нежитловою будівлею, загальною площею 151, 3 кв. м, що розташована за адресою: м. Одеса, узбережжя Чорного моря, біля штольні № 4, між траверсами 14 та 15а, шляхом зобов'язання відповідача розглянути та вирішити питання щодо здійснення капітального ремонту вказаної нежитлової будівлі, яку передано у користування позивача на підставі Договору оренди нежилого приміщення № 101-ор від 27.04.2010 року.

Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до ПП "Ізуїль-Україна" про розірвання укладеного сторонами Договору оренди нежилого приміщення № 101-ор від 27.04.2010 року та виселення відповідача з нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, узбережжя Чорного моря, пляж "Дельфін".

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.05.2016 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року у задоволенні позову ПП "Ізуїль-Україна" до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном - відмовлено; зустрічний позов Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до ПП "Ізуїль-Україна" про розірвання Договору оренди нежилого приміщення та виселення з нежилого приміщення - задоволено: розірвано Договір оренди нежилого приміщення, укладений 27.04.2010 року Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ПП "Ізуїль-Україна"; виселено ПП "Ізуїль-Україна" з нежилого приміщення площею 151, 3 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, узбережжя Чорного моря, біля штольні № 4, між траверсами 14 та 15а.

Вищезазначені судові акти мотивовано недоведеністю порушеного права позивача за первісним позовом за відсутності належних доказів звернення до відповідача з проектно-кошторисною документацією на проведення капітального ремонту об'єкта оренди та обґрунтованістю і правомірністю зустрічних позовних вимог у зв'язку з істотним порушенням орендарем умов Договору оренди.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПП "Ізуїль-Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року і прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити, а у зустрічному позові - відмовити.

Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Позивача за первісним позовом згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача за зустрічним позовом, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.04.2010 року Управлінням інженерного захисту території міст та розвитку узбережжя Одеської міської ради (орендодавець) та ПП "Ізуїль-Україна" (орендар) укладено Договір оренди нежилого приміщення № 101-ор (далі за текстом - Договір оренди), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлову будівлю біля штольні № 4, загальною площею 151, 3 кв. м, розташовану за адресою: м. Одеса, узбережжя Чорного моря, біля штольні № 4, між траверсами 14 та 15а.

Термін дії Договору з 27.04.2010 року до 31.04.2020 року (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору оренди вказані у п. 1.1 приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для використання під розміщення цеху-лабораторії для проведення дослідницьких робіт з вирощування мідій.

Згідно з п. 4.2 Договору оренди на протязі дії цього Договору, крім своєчасного внесення орендної плати, орендар зобов'язаний: а) забезпечувати збереження об'єкта оренди, своєчасно проводити за власний рахунок капітальний і поточний ремонт приміщень, запобігати їх пошкодженню і псуванню; б) утримувати об'єкт оренди у чистоті і технічно справному стані, забезпечувати санітарний, екологічно чистий стан, прибирання та упорядкування прилеглої території; в) окремо сплачувати за власні кошти фактичні витрати за користування водою, каналізацією, газом, електроенергією, центральним опаленням, іншими комунальними послугами, для чого у місячний термін оформити договори з відповідними службами; г) за свій рахунок проводити протипожежні заходи, нести матеріальну відповідальність за збитки, спричинені пожежею, що виникла в об'єкті оренди з вини орендаря; д) виконувати розпорядження і накази місцевих органів влади, що відносяться до здійснення протипожежних заходів, сплачувати витрати на прибирання і очистку прилеглої території, забрудненої його виробничою діяльністю (торгівля овочами, будівельне сміття, харчові відходи і т.п.); своєчасно та доброякісно забезпечувати здійснення заходів з очищення прилеглої території та тротуарів від снігу; е) застрахувати об'єкт оренди на користь орендодавця на весь термін дії Договору оренди у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством, на повну вартість об'єкта оренди, визначеної у п. 1.1. цього Договору, та надати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного зобов'язання, протягом 20 днів з часу укладання цього Договору; з) своєчасно узгоджувати з орендодавцем будь-які зміни профілю використання об'єкта оренди.

За умовами п. 4.3 Договору оренди при проведенні орендарем капітального ремонту чи переобладнанні приміщень останній несе матеріальну відповідальність за якість ремонту та пошкодження, викликані ремонтом у приміщеннях будинку, де знаходиться об'єкт оренди.

В п. 4.4 Договору оренди передбачено, що капітальний ремонт, реставрація, реконструкція, технічне переобладнання об'єкта оренди, викликані особливостями господарської діяльності орендаря, проводяться лише з дозволу-погодження орендодавця, з наданням проектно-кошторисної (кошторисної) документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку. Після проведення перепланування або реконструкції, що потягла за собою зміну конструктивних елементів приміщень, орендар зобов'язаний замовити за власний рахунок в КП "ОМБТІ та РОН" технічний паспорт на ці приміщення і не пізніше 3-х місяців після закінчення ремонтних робіт надати його орендодавцю.

27.04.2010 року сторонами підписано Акт приймання-передачі переданого в оренду майна, відповідно до якого позивачу було фактично передано в термінове платне користування нежитлову будівлю біля штольні № 4, загальною площею 151,3 кв. м, яка розташована за адресою: м. Одеса, узбережжя Чорного моря, біля штольні № 4, між траверсами 14 та 15а, характеристика якої наведена в технічному паспорті, виданому КП "ОМБТІ та РОН" 27.04.2010 року.

Позивач за первісним позовом звертаючись до господарського суду з вимогами про усунення перешкод в користуванні орендованим майном шляхом зобов'язання відповідача розглянути та вирішити питання щодо здійснення капітального ремонту переданої в оренду нежитлової будівлі, яка перебуває у користуванні позивача на підставі вищезазначеного Договору оренди, свої вимоги обґрунтовував тим, що звернувшись до відповідача з листом за № 18/1 від 18.05.2015 року для отримання дозволу-погодження на проведення капітального ремонту приміщення (дозволити проведення будівельних робіт та погодити замовлення проекту капітального ремонту будівлі) не отримав від орендодавця ні відповіді, ні погодження, що є порушенням ст. ст. 18, 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому порушене право орендаря підлягає захисту у обраний ним спосіб.

Відповідач, звертаючись до господарського суду з зустрічними позовними вимогами, просив суд розірвати Договір оренди нежилого приміщення № 101-ор від 27.04.2010 року та виселити орендаря з вказаного нежилого приміщення на підставі ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, оскільки орендарем порушено умови укладеного Договору оренди і, зокрема, щодо збереження об'єкта оренди у належному стані придатному до використання, у чистоті та технічно справному стані шляхом своєчасного проведення за власний рахунок капітального і поточного ремонту приміщень, проведення за свій рахунок протипожежних заходів, страхування об'єкту оренди, що є істотним порушенням умов Договору оренди та підставою для його дострокового розірвання за рішенням суду.

Розглядаючи спір господарські суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що дані правовідносини склалися на підставі договору оренди комунального майна, до яких підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

В ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною 6 цієї статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на лист позивача про надання дозволу на капітальний ремонт об'єкта оренди (за № 18/1 від 18.05.2015 року) відповідачем надано відповідь листом за № 09-972 від 15.09.2015 року, в якому вказано про можливість проведення капітального ремонту орендованого за Договором оренди № 101-ор від 27.04.2010 року приміщення виключно після розробки проектної документації, яка в обов'язковому порядку має бути затверджена орендодавцем. При цьому, відповідач наголосив на тому, що в період курортного сезону проведення будь-яких будівельних робіт в прибережній зоні є недопустимим.

Разом з тим, 25.09.2015 року відповідач листом за № 09-993 повідомив позивача, що 18.05.2015 року співробітниками управління ІЗТМ та РУ ОМР була проведена перевірка об'єкта оренди на предмет виконання ПП "Ізуїль-Україна" своїх обов'язків, передбачених Договором оренди нежилого приміщення № 101-ор від 27.04.2010 року, під час якої встановлено, що санітарний стан самого об'єкта оренди та прилеглої до нього території незадовільний, а технічний стан нежилого приміщення є аварійним. У вказаному листі відповідач звернув увагу позивача на необхідність розроблення проектної документації для проведення капітального ремонту та її погодження з балансоутримувачем, оскільки зазначена вимога передбачена п. 4.4 Договору оренди.

Відповідно до абз. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Зазначені положення кореспондуються з вимогами ч. 1 ст. 778 Цивільного кодексу України в частині надання дозволу наймодавця на поліпшення орендованого майна.

З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що обов'язковою передумовою проведення капітального ремонту та будівельних робіт є надання відповідачу (орендодавцю) проектно-кошторисної документації ремонтних робіт для розгляду та погодження. Разом з тим, позивачем за первісним позовом не надано судам належних доказів звернення до відповідача за первісним позовом з розробленим проектом на виконання будівельних робіт, що вказує на недотримання орендарем умов укладеного сторонами Договору оренди щодо можливості проведення капітального ремонту за умови розроблення та затвердження проектно-кошторисної документації.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що встановивши факт відсутності проектно-кошторисної документації на виконання будівельних робіт, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача розглянути та вирішити питання щодо здійснення капітального ремонту вказаної нежитлової будівлі, що передана позивачу у користування на підставі Договору оренди № 101-ор від 27.04.2010 року, а також враховуючи те, що на вказане питання відповідачем надано відповіді в листах від 15.09.2015 року за № 09-972 та від 25.09.2015 року за № 09-993, судами правомірно відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог.

В той же час, задовольняючи зустрічні позовні вимоги Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про розірвання Договору оренди та виселення з вказаного нежилого приміщення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що 18.05.2015 року співробітниками управління ІЗТМ та РУ ОМР проведено перевірку об'єкта оренди на предмет виконання ПП "Ізуїль-Україна" своїх обов'язків, передбачених Договором оренди нежилого приміщення № 101-ор від 27.04.2010 року, за результатами якої встановлено незадовільний санітарний стан об'єкта оренди та прилеглої до нього території, аварійний технічний стан орендованого нежилого приміщення, що сталося внаслідок не проведення орендарем - ПП "Ізуїль-Україна" протягом 5 років ні поточного ремонту, ні капітального ремонту об'єкту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

За приписами п. 7.6 Договору оренди він може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним Договором оренди.

Згідно з п. 5.3 Договору оренди орендодавець має право відмовитись від Договору оренди у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим Договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від Договору оренди, Договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від Договору.

Також, в п. 5.5 Договору оренди встановлено, що за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків, передбачених п. п. 4.1, 4.2 абз. "а", "г", "е", "м", "л", п. п. 4.3, 4.8, 4.9, 4.11 цього Договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання Договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Враховуючи положення закону та умови укладеного сторонами Договору оренди, підставою для дострокового розірвання Договору оренди за рішенням суду на вимогу відповідача як орендодавця є істотне порушення відповідачем умов Договору оренди, а саме: за невиконання або неналежне виконання орендарем визначених в Договорі обов'язків.

Господарськими судами встановлено, що орендарем не виконано вимоги п. 4.2 Договору оренди, а саме: пп. "а" (забезпечення збереження об'єкта оренди шляхом своєчасного проведення за власний рахунок поточного ремонту, запобігання пошкодженню і псуванню), "б" (утримання об'єкту оренди у чистоті і технічно справному стані, забезпечення санітарного, екологічно чистого стану, прибирання та упорядкування прилеглої території), "г" (проведення за свій рахунок протипожежних заходів), "е" (страхування об'єкту оренди на користь орендодавця на весь термін дії Договору оренди у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством, на повну вартість об'єкта оренди, визначеної у п. 1.1. цього Договору оренди, протягом 20 днів з дати укладення Договору оренди), а також вимоги п. 4.1 Договору оренди щодо цільового використання об'єкту оренди.

Зазначені обставини підтверджуються складеним відповідачем Актом перевірки від 22.05.2015 року та не спростовано відповідачем за зустрічним позовом.

За приписами ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 181 цього Закону).

Відповідно до абз. 11, 12 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" страхування орендарем взятого ним в оренду державного чи комунального майна та забезпечення пожежної безпеки орендованого майна відноситься до істотних умов договору оренди.

З огляду на встановлені обставини, які свідчать про порушення позивачем як орендарем істотних умов спірного Договору оренди, та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків щодо обґрунтованості зустрічних позовних вимог про розірвання Договору оренди нежилого приміщення № 101-ор від 27.04.2010 року, укладеного сторонами.

В свою чергу, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п. 4.7 Договору оренди після закінчення строку дії Договору чи у випадку його дострокового розірвання орендар зобов'язаний у 15-ти денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Враховуючи наявність правових підстав для розірвання Договору оренди, господарські суди дійшли вірних висновків щодо відсутності правових підстав для використання позивачем спірного нежилого приміщення, яке ним орендується за вказаним Договором оренди, з огляду на що судами правомірно задоволено вимоги за зустрічним позовом про виселення позивача з орендованого ним нежилого приміщення загальною площею 151, 3 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, узбережжя Чорного моря, біля штольні № 4, між траверсами 14 та 15а.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про необґрунтованість та недоведеність первісних позовних вимог за відсутності належних доказів звернення до відповідача з проектно-кошторисною документацією на проведення капітального ремонту нежитлової будівлі, а також про правомірність задоволення зустрічних позовних вимог та розірвання Договору оренди нерухомого майна з виселенням орендаря зі спірного нежитлового приміщення з огляду на те, що відповідачем основні умови Договору оренди не виконані, оскільки за п'ять років оренди не вжито жодних заходів щодо збереження та утримання в належному стані об'єкту оренди і, зокрема, підтримання його у чистоті та технічно справному стані шляхом забезпечення санітарного, екологічно чистого стану, прибирання та упорядкування прилеглої території і не вчинено протипожежних заходів та дій щодо страхування об'єкту оренди, що свідчить про істотне порушення відповідачем умов Договору оренди.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ПП "Ізуїль-Україна", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені та не спростовують законних висновків судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року у справі № 916/4442/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіС.В. Бакуліна М.В. Данилова