ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 916/4100/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівДроботової Т.Б., Сибіги О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського судувід07.04.2016у справі№916/4100/14Господарського судуОдеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комбинат"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гласспак"третя особаОСОБА_4провизнання недійсними договорів поставки

за участю

- позивача:Варчук Т.М. (довіреність від 10.02.2016)- третьої особи:ОСОБА_6 (договір від 17.07.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд за даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбинат" (далі - позивач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати недійсними договори поставки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гласспак" (далі - відповідач) та позивачем, а саме: договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000388 від 20.09.2010 на суму 45 165,12 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000390 від 23.09.2010 на суму 48 639,36 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000392 від 23.09.2010 на суму 45 165,12 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000394 від 23.09.2010 на суму 45 165,12 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000396 від 23.09.2010 на суму 45 165,12 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000402 від 23.09.2010 на суму 92 164,80 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000398 від 30.09.2010 на суму 45 165,12 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000405 від 01.10.2010 на суму 45 165,12 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000407 від 01.10.2010 на суму 48 639,36 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000409 від 01.10.2010 на суму 52 113,60 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000411 від 02.10.2010 на суму 52 113,60 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000413 від 02.10.2010 на суму 45 165,12 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000415 від 02.10.2010 на суму 45 165,12 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000417 від 02.10.2010 на суму 45 165,12 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000419 від 03.10.2010 на суму 45 165,12 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000421 від 03.10.2010 на суму 45 165,12 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000423 від 03.10.2010 на суму 55 525,60 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000425 від 05.10.2010 на суму 57 501,60 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000427 від 05.10.2010 на суму 57 896,80 грн., договір поставки оформлений видатковою накладною № РН-000429 від 05.10.2010 на суму 64 577,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не отримував товар за наведеними договорами, а менеджер позивача в особі ОСОБА_7, який підписав видаткові накладні без приймання товару, діяв без відповідних повноважень, тому оспорювані договори є недійсними.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2015 задоволено заяву ОСОБА_4 (далі - третя особа), обґрунтовану тим, що до нього перейшло право вимоги за спірними договорами поставки, залучено його до участі у справі у якості третьої особи.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.07.2015 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено.

Останньою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Головей В.М., судді Колоколов С.І., Разюк Г.П.) вказане рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі третя особа просить скасувати вищевказану постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідач відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлявся про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використав наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом позову є визнання недійсними договорів поставки оформлених видатковими накладними: № РН-000388 від 20.09.2010 на суму 45 165,12 грн.; № РН-000390 від 23.09.2010 на суму 48 639,36 грн.; № РН-000392 від 23.09.2010 на суму 45 165,12 грн.; № РН-000394 від 23.09.2010 на суму 45 165,12 грн.; № РН-000396 від 23.09.2010 на суму 45 165,12 грн.; № РН-000402 від 23.09.2010 на суму 92 164,80 грн.; № РН-000398 від 30.09.2010 на суму 45 165,12 грн.; № РН-000405 від 01.10.2010 на суму 45 165,12 грн.; № РН-000407 від 01.10.2010 на суму 48 639,36 грн.; № РН-000409 від 01.10.2010 на суму 52 113,60 грн.; № РН-000411 від 02.10.2010 на суму 52 113,60 грн.; № РН-000413 від 02.10.2010 на суму 45 165,12 грн.; № РН-000415 від 02.10.2010 на суму 45 165,12 грн.; № РН-000417 від 02.10.2010 на суму 45 165,12 грн.; № РН-000419 від 03.10.2010 на суму 45 165,12 грн.; № РН-000421 від 03.10.2010 на суму 45 165,12 грн.; № РН-000423 від 03.10.2010 на суму 55 525,60 грн.; № РН-000425 від 05.10.2010 на суму 57 501,60 грн.; № РН-000427 від 05.10.2010 на суму 57 896,80 грн.; № РН-000429 від 05.10.2010 на суму 64 577,20 грн., згідно яких постачальником є відповідач, а одержувачем та платником позивач, замовлення - без замовлення, умови продажу - передоплата.

Також встановлено, що у вказаних накладних відсутні такі обов'язкові реквізити, як посада і прізвища осіб, відповідальних за здійснення поставки і правильність її оформлення, ні з боку постачальника, ні з боку покупця. В рядках "Отгрузил(а)" та "Получил(а)" є тільки підпис, тобто ідентифікувати осіб які поставили підписи в первинному документі і були відповідальні за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, неможливо.

У видаткових накладних у відведеному місці, де вказують номер та дату довіреності, записи відсутні, та в матеріалах справи відсутні виписані позивачем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від відповідача та журнал реєстрації довіреностей позивача.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив із безтоварності операцій за спірними правочинами.

Скасовуючи це рішення та відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції виходив із того, що ідентифікувати осіб, які підписали вказані правочини, неможливо, а також із безтоварності операцій за спірними правочинами, та дійшов висновку, що спірні правочини є неукладеними.

Крім того, здійснивши аналіз наданих суду банківських виписок суд апеляційної інстанції встановив, що сплата коштів за ними проводилась за попередні періоди, а розрахунки за товар по вказаним правочинам не здійснювалися.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи із наступного.

Як вже зазначалось, дана справа розглядалася судами неодноразово.

Судами обох інстанцій встановлено, що товарних поставок між сторонами за вказаними правочинами, здійснено не було, судом апеляційної інстанції також встановлено, що розрахунків за товар по вказаним правочинам не здійснювалось.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у редакції, яка була чинною на час складання вказаних видаткових накладних, передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704ёу тій же редакції, первинні документи повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити, як посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до приписів статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1). Згідно частини 3-ї цієї статті договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Положеннями статті 638 вказаного кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1).

Згідно із приписами статті 207 цього кодексу, у редакції, яка була чинною на час складання вказаних видаткових накладних, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2).

За приписами статті 202 частини 4-ї наведеного кодексу двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Отже для укладення двостороннього правочину необхідна наявність волевиявлення обох сторін, здійснена в належній формі, при чому під сторонами, у даному випадку, розуміються уповноважені на те відповідно до приписів статті 207 частини 2-ї Цивільного кодексу України, особи.

Таким чином належність підпису уповноваженій особі, є обов'язковою умовою при констатації волевиявлення сторони щодо визначеного договором кола істотних умов. Печатка лише слугує доказом дійсності підпису проте не волевиявлення, та її наявність не визначає таких обов'язкових реквізитів, як посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, і не замінює відповідного підпису.

Крім того, щодо доводів особи, яка звернулась із касаційною скаргою, про можливе підписання вказаних видаткових накладних як правочинів колишнім менеджером позивача ОСОБА_7, які за твердженням заявника не були перевірені судами належним чином, то виходячи із наведених вище норм права встановлення приналежності такого підпису колишньому менеджеру позивача ОСОБА_7, але за відсутності передбачених чинним законодавством, наведеним вище, повноважень на підписання, а відтак і на укладення правочинів від імені вказаної особи, яку заявник касаційної скарги вважає стороною правочинів, та виходячи із відсутності фактичного виконання цих правочинів його сторонами, належність підпису ОСОБА_7, у правочинах не може змінити правову природу спірних відносин сторін, оскільки ця обставина не встановлює, що у ОСОБА_7 були відповідні повноваження на укладення, а відтак і підписання правочинів.

Із доводів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається, що є підстави вважати, що у спірних правовідносинах мало місце волевиявлення обох сторін на укладення правочинів, при цьому відсутність волевиявлення лише однієї із сторін згідно наведених норм права вже дає правові підстави вважати, що вказані двосторонні правочини є неукладеними.

Також із доводів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається, що за наданими з письмовим клопотанням без підпису висновком експертного економічного дослідження, листом Міністерства юстиції України, та постановою слідчого про закриття кримінального провадження, є правові підстави вважати наявним волевиявлення сторін на укладення спірних правочинів, вказані документи не можуть підміняти собою наведені норми права щодо обов'язковості належного волевиявлення на укладенні правочинів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень судом апеляційної інстанції не вчинено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 у справі Господарського суду Одеської області №916/4100/14, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Т.Б. Дроботова

О.М. Сибіга