ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 916/2356/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізокерам"; 2. ОСОБА_4;на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.07.2016та на рішеннягосподарського суду Одеської області від 11.04.2016у справі№ 916/2356/15 господарського суду Одеської області за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізокерам"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кераміт"; 2. ОСОБА_5; 3. Одеське міське управління юстиції;провизнання недійсним рішення в судовому засіданні взяли участь представники:

- ОСОБА_4 повідомлений, але не з'явився,

- ТОВ "Ізокерам" повідомлений, але не з'явився,

- ТОВ "Кераміт" повідомлений, але не з'явився,

- ОСОБА_5 повідомлений, але не з'явився,

- Одеського міського управління юстиції повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.04.2016 у справі №916/2356/15 (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 (судді: Богатир К.В., Жеков В.І., Філінюк І.Г.), задоволений позов ОСОБА_4 (надалі позивач/ ОСОБА_4) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізокерам" (надалі відповідач/ТОВ "Ізокерам"); треті особи у справі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кераміт", ОСОБА_5, Одеське міське управління юстиції; за рішенням, визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Ізокерам" від 18.03.2015, оформлене протоколом №1/03.18.2015.

До Вищого господарського суду України із касаційними скаргами звернулися ОСОБА_4 та ТОВ "Ізокерам".

ОСОБА_4 просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 скасувати повністю, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, проте виключити з мотивувальної частини рішення, починаючи з абзацу 3 сторінки 9 до абзацу 6 сторінки 12, висновки суду першої інстанції, які, як вважає скаржник, не відносяться до предмету спору.

ТОВ "Ізокерам" просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Сторони та учасники судового процесу належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте не скористалися своїми процесуальними правами бути присутніми у судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 18.03.2015 відбулися загальні збори учасників ТОВ "Ізокерам", що були оформлені протоколом № 1/03.18.2015, на яких були присутні - ОСОБА_5, з часткою в статутному капіталі 0,82% та ТОВ "Кераміт" з часткою в статутному капіталі 98,36%, які в сукупності володіють 99,18 % статутного фонду ТОВ "Ізокерам".

Другим питанням порядку денного загальних зборів було питання про виключення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізокерам" ОСОБА_4, у зв'язку із систематичним невиконанням обов'язків та перешкоджанням цілей товариства відповідно до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства". За вказане питання було проголосовано одноголосно присутніми учасниками загальних зборів ТОВ "Ізокерам".

Предметом даного спору (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) є вимога ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ізокерам", які відбулися 18.03.2015, та були оформлені протоколом №1/03.18.2015 від вказаної дати, про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників вказаного товариства на підставі ст. 64 Закону України "Про господарські товариства".

В обґрунтування підстав позову ОСОБА_4 посилається на те, що її не було повідомлено про проведення оспорюваних нею загальних зборів як учасника товариства, та безпідставно виключено зі складу учасників товариства, без належних на те підстав.

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до вимог закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до п. 2.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Пунктом 2.14. вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України унормовано, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію".

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Згідно з приписами ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Відповідно до приписів п. 2.25. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" обов'язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний).

Відсутність у повідомленні про проведення загальних зборів будь-якої з названих складових, як і відсутність самого повідомлення, може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в якості доказу повідомлення ОСОБА_4 про проведення спірних загальних зборів, представлено до суду поштову квитанцію №10/2-15 ф. 47 з реєстром поштових відправлень, проте, як вірно встановили суди, надані докази не можуть бути прийняті як докази повідомлення ОСОБА_4 про проведення спірних загальних зборів 18.03.2015, оскільки, по-перше, застосування такої форми (47) допускається для прийняття платежів за додаткові й інші послуги, що передбачено "Інструкцією про порядок застосування, виготовлення, забезпечення обліку розрахункових книжок оператором поштового зв'язку", затвердженого Міністерством інфраструктури України №6 від 13.01.2014 (п.2.2.) та не є доказом приймання рекомендованого листа; по-друге, як встановили суди та підтверджується матеріалами справи, реєстрові відправлення, що містяться в цій квитанції та в реєстрі, прийняті та відправлені поштовим відділенням тільки 24.07.2015, тобто більше ніж через п'ять місяців після видачі квитанції.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність доказів повідомлення ОСОБА_4 про проведення оспорюваних нею загальних зборів учасників ТОВ "Ізокерам", які відбулися 18.03.2015 і на яких, сама ОСОБА_4 не була присутня, і як встановлено судами та вбачається з протоколу, яким були оформлені рішення, прийняті на цих зборах, ОСОБА_4 було виключено з числа учасників ТОВ "Ізокерам" за систематичне невиконання нею своїх обов'язків (п. 2 порядку денного загальних зборів учасників ТОВ "Ізокерам" від 18.03.2015).

Відповідно до п. 4.24. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" у рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого учасника. Під час вирішення питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою. Господарські суди повинні перевірити фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника товариства, а також дослідити питання щодо дотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення відповідних загальних зборів.

Одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними. Неповідомлення учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів, на яких його виключено з учасників товариства, є безумовним порушенням прав, передбачених ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 02.09.2014 у справі №3-39гс14). Крім того, згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною у вказаній постанові, якою було скасовано постанову Вищого господарського суду України "Оскільки матеріали справи не містять доказів неналежного виконання, а тим більше систематичного невиконання ОСОБА_6 обов'язків учасника товариства або перешкоджання діяльності товариства, висновок суду касаційної інстанції про наявність підставі для його виключення з товариства не відповідає наведеним нормам права".

Тобто, із наведеного слідує, що мають бути представлені до суду прямі докази порушення чи систематичне невиконання учасником товариства обов'язків учасника товариства, що мають наслідком виключення такого учасника зі складу учасників; крім того, про такі порушення чи невиконання учасником своїх обов'язків має бути зазначено у протоколі, яким оформлено рішення про виключення цього учасника зі складу учасників товариства.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, у протоколі від 18.03.2015, яким оформлені рішення, прийняті загальними зборами учасників ТОВ "Ізокерам", не зазначено, а судам попередніх інстанцій відповідачем не представлено, які саме обов'язки як учасника товариства були покладені на ОСОБА_4 та не виконувалися нею, що перешкоджало досягненню цілей ТОВ "Ізокерам", що є порушенням вищенаведених норм, а в сукупності з тим, що ОСОБА_4 не було належним чином повідомлено про скликання загальних зборів, на яких її було виключено зі складу учасників ТОВ "Ізокерам", є правомірним висновок судів попередніх інстанцій про визнання недійсним оспорюваних ОСОБА_4 рішень загальних зборів від 18.03.2015.

Стосовно доводів ТОВ "Ізокерам", викладених в касаційній скарзі про те, що присутність чи неприсутність ОСОБА_4 з часткою в статутному капіталі у розмірі 0,82% не могло вплинути на прийняття на спірних загальних зборах рішень, відхиляються судового колегією, оскільки згідно з п. 2.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Також відхиляються судовою колегією доводи ТОВ "Ізокерам" про те, що ОСОБА_4 вчиняла дії та сприяла розтраті коштів ТОВ "Ізокерам", оскільки всі ці доводи не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, про них не вказано в протоколі, яким оформлені рішення загальних зборів від 18.03.2015, не доведені в належному порядку, а в силу повноважень суду касаційної інстанції, він не наділений правами на дослідження нових доказів, переоцінку доказів, а лише перевіряє дотримання судами норм матеріального та процесуального права за вже встановленими ними обставинами справи.

Відносно доводів ТОВ "Ізокерам" про надання неправильної оцінки судами попередніх інстанцій наявним в матеріалах справи доказам направлення ОСОБА_4 повідомлення про проведення спірних загальних зборів, колегія суддів зазначає, що у суду касаційної інстанції відсутні повноваження в силу ст. 1117 ГПК України здійснювати переоцінку доказів, досліджених судами попередніх інстанцій.

Стосовно доводів касаційної скарги ОСОБА_4 про необхідність виключення із мотивувальної частини певної частини рішення, яка, як стверджує скаржник стосується визначення судом чинної редакції статуту та не відноситься до даного спору, і такі вимоги позивачем не заявлялися, колегія суддів зазначає, що для вирішення даного спору, для встановлення обставин справи, зокрема, відносно того хто був учасником товариства та з якою часткою у статутному фонді товариства на дату проведення загальних зборів, хто мав право скликати ці збори, тощо, судом першої інстанції правомірно було досліджено статутні документи товариства, а відтак, висновки суду першої інстанції зроблені за матеріалами дослідження даної справи, з урахуванням судових рішень, які стосуються скасування рішень загальних зборів учасників товариства, правомірно були враховані судом першої інстанції при розгляді даної справи. Доводи ж скаржниці про вихід за межі позовних вимог не є такими, що відповідають дійсності.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст.ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, що покладені в основу прийнятих у даній справі судових актів, а тому не є підставою для їх скасування. При цьому, в частині встановлення нових обставин та переоцінки доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізокерам" та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 11.04.2016 у справі № 916/2356/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере