ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 910/32462/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Шевченко О.М. Дзюблик О.Я., Хомич Ю.В., Трамбовецький А.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Академічний -9"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 12 квітня 2016 р. Київського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 р.у справі№ 910/32462/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Київоводоканал"дожитлово-будівельного кооперативу "Академічний -9"про стягнення 451767,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані за договором на послуги водопостачання та водовідведення від 19.03.1999 р. № 6463/4-13 в період з 01.12.2012 р. по 30.09.2015 р. послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 238 866,38 грн., а також 153 673,23 грн. інфляційних втрат, 11 454,34 грн. 3% річних, 47 773,28 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.04.2016р. (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 р. (головуючий - Чорна Л.В., судді - Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.), позов задоволено частково. Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу "Академічний-9" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість у розмірі 137 590,63 грн., штраф у розмірі 13 759,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 83 561,42грн., 3% річних у розмірі 5 819,52грн. та судовий збір у розмірі 3 610,96 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 19.03.1999р. між державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал") (постачальник) та ЖБК "Академічний-9" (абонент) було укладено договір №6463/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994р. (а.с. 11, т.1).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно п. 3.4 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншими засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Згідно з п. 3.6 договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Пунктом 3.7 договору визначено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно з п. 4.2. договору за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 % несплаченої суми.

За несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочки (п. 4.3 договору).

Цей договір укладається строком з 19.03.1999р. по 19.03.2009р. і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. (п. 5.1. договору).

Згідно п. 5.2. договору договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Позивачем до стягнення заявлено за кодом 3-381 за період з 01.07.2014р. по 30.09.2015р. - 42 871,25грн.; за кодом 3-50381 за період з 01.12.2012р. по 30.09.2015р. - 195 995,13 грн.

При цьому, нараховані за кодом 3-50381 є вартістю холодної води, яка йде на підігрів.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. № 190 (далі - Правила) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 Правил).

Згідно з вимогами п.п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Згідно з п. 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Таким чином, висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, цілком відповідають вищезгаданим нормативним актам та умовам укладеного між сторонами договору, які передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, адже матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення, а тому надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору і вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (відповідачем).

Встановивши, що заборгованість відповідача з оплати наданих позивачем за договором послуг з водопостачання у період з 01.07.2014р. по 30.09.2015р. становить 42 871,25грн. (код 3-381), а з водовідведення за період з 01.12.2012р. по 30.09.2015р. - 94 719,38 грн. строк оплати яких настав, суд обгрунтовано частково задовольнив позов, стягнувши з відповідача основний борг в сумі 137 590,63 грн.

Доводи касаційної скарги про наявність у відповідача переплати за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 37 637,85 грн. та субсидії у розмірі 7 605,96 грн., які судом мали бути зараховані в погашення спірної заборгованості, були предметом ретельного дослідження в суді апеляційної інстанції та відхилені, оскільки ці суми сплачені поза межами спірного періоду, зміна призначення цих платежів відповідачем не здійснювалася.

Відповідно до п. 5.1. Правил облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Пунктом 5.7. Правил передбачено, що установка засобів обліку здійснюється відповідно до проекту, погодженого виробником.

Відповідно до п. 5.10 Правил засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються, а тому судом обгрунтовано відхилені доводи відповідача щодо застосування для визначення обсягу стоків гарячої води на підставі показників теплолічильників.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За правилами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 4.2. договору за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 % несплаченої суми.

Враховуючи суму заборгованості, до стягнення підлягав штраф у розмірі 27 518,13 грн., але, враховуючи клопотання відповідача, відповідно до вимог ст. 233 Господарського кодексу України, з урахуванням всіх обставин справи, суд обгрунтовано зменшив розмір штрафу до 13 759,06грн та відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, з урахуванням суми основного боргу, стягнув з відповідача інфляційні втрати у розмірі 83 561,42грн. та 3% річних у розмірі 5 819,52грн.

Вказані висновки суду грунтуються на встановлених на підставі зібраних у справі доказів обставин справи та вимогах закону, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, але не спростовують висновків апеляційного суду, якими ці доводи були відхилені.

Враховуючи викладене, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Академічний-9" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року у справі за № 910/32462/15 - без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12 квітня 2016 року.

Головуючий Л.В. Стратієнко

Судді І.В. Вовк

І.Д. Кондратова