ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 908/378/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Дза участі представників: позивача: відповідача: Гиря В.О. Дядько О.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької міської радина рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 06 квітня 2016 року Донецького апеляційного господарського суду від 14 червня 2016 рокуу справі№ 908/378/16за позовомЗапорізької міської радидопублічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"про стягнення 364 340,20 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 р. Запорізька міська рада звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача 364 340,20 грн збитків.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.04.2016 (суддя - Дроздова С.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (головуючий - Геза Т.Д., судді - Дучал Н.М., Склярук О.І.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 24.12.2012 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 77 "Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя".

29.12.2014 за № ЗП 082143590559 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва "Будівництво сушильного комплексу для сушіння деревних пиломатеріалів на території ВАТ "Запоріжсталь", а 18.02.2015 за № ЗП 142150430611 - Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

Замовником будівництва було публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", яке до міського голови щодо укладення договору про пайову участь не звертався.

Обґрунтовуючи позов, Запорізька міська рада посилається на те, що відповідач, в порушення ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не уклав з нею договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста (договір про пайову участь) та не сплатив до бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури міста, а тому спричинив позивачу збитки у розмірі 364 340,20 грн.

Відповідно до ч. 2 і 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 40 Закону).

Частиною 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна як наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини так і ступінь вини у розумінні ст. 1193 ЦК України.

Оскільки між Запорізькою міською радою та відповідачем договір про пайову участь не укладався, відповідні зобов'язальні правовідносини не виникли, то суди прийшли до правильного висновку про відсутність підстав для кваліфікації орієнтовної суми пайового внеску як збитків, а тому правомірно відмовили у задоволенні позову.

Таким чином, доводи касаційної скарги, які зводяться до того, що несплачений відповідачем пайовий внесок при відсутності передбаченого законом договору про пайову участь є збитками, не ґрунтуються на вищевказаних нормах закону і висновків господарських судів не спростовують, в зв'язку з чим підстави для скасування судових рішень відсутні.

Щодо посилань позивача на те, що виконавчий комітет Запорізької міської ради звертався до відповідача з пропозицією укласти договір, то вони були предметом розгляду суду, який правильно вказав, що така пропозиція була отримана відповідачем після того, як об'єкт було прийнято в експлуатацію і на яку відповідач надав обґрунтовану відповідь.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Запорізької міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 06 квітня 2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 червня 2016 року у справі за № 908/378/16 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова