ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 906/312/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

за участю представника позивача Поклад Г. О. дов. від 14.09.2016 року №9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 липня 2016 року у справі Господарського суду Житомирської області за позовом ПАТ "Банк "Київська Русь" до ТОВ "Юна-Плюс", третя особа - фізична особа ОСОБА_5, про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ПАТ "Банк "Київська Русь" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Юна-Плюс" (далі - відповідач), третя особа - фізична особа ОСОБА_5, з позовом про стягнення суми простроченого боргу за кредитним договором № 53390-60-14-2 від 28 квітня 2014 року у загальному розмірі 105668 гривень 53 коп., що складається з: боргу за відсотками - 64295 гривень 13 коп., пені за прострочення погашення відсотків - 28015 гривень 14 коп., пені за прострочення погашення кредиту - 7647 гривень 20 коп., 417 гривень 43 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 5293 гривні 63 коп. втрат коштів від інфляції.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач згідно договору № 59010-60 від 16 травня 2014 року є поручителем третьої особи, яка не виконує зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 1 червня 2016 року у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 липня 2016 року рішення Господарського суду Житомирської області від 1 червня 2016 року залишено без змін, апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк "Київська Русь" просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 липня 2016 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 1 червня 2016 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки договором поруки встановлено строк її припинення - після закінчення трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Вважає, що судами порушено норми ст. 526, ч. 2 ст. 554, ст. ст. 610, 625, 629, ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Стверджує, що судами неповно з'ясовано обставини справи та посилається на недоведеність обставин справи.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач та третя особа повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 квітня 2014 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" (кредитор) та фізичною особою ОСОБА_5 (боржник) укладено кредитний договір № 53390-60-14-2, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику споживчий кредит в сумі 455000 гривень 00 коп. однією повною сумою безготівково строком з 28 квітня 2014 року по 26 квітня 2024 року.

Процентна ставка по кредиту встановлюється в розмірі 18 % процентів річних. Тип процентної ставки - фіксована (п.1.3 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно пп. 2.1.1 та 2.1.2 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно з 1-го по 10-те число кожного календарного місяця погашати кредит рівними частинами в сумі 3792 гривень 00 коп., починаючи з травня 2014 року по березень 2024 року включно, та щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, за який вони нараховані, сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом.

У подальшому, 5 травня 2014 року, сторонами укладено договір про внесення змін до вказаних пунктів кредитного договору та викладено їх в наступній редакції: щомісячно не пізніше останнього числа кожного календарного місяця погашати кредит рівними частинами в сумі 3792 гривень 00 коп., починаючи з травня 2014 року по березень 2024 року включно та щомісячно не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем, за який вони нараховані, сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інші умови кредитного договору залишено без змін.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів.

Виконання зобов'язань, згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно п. 1.5 кредитного договору виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується, зокрема, порукою ТОВ "Юна-Плюс".

Судами встановлено, що 28 квітня 2014 року кредитодавець надав позичальнику кредит однією сумою у розмірі 455000 гривень 00 коп. шляхом її перерахування на поточний рахунок останнього № НОМЕР_1, відкритий у кредитодавця.

16 травня 2014 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" (кредитор) та ТОВ "Юна-Плюс" (поручитель) укладено договір поруки № 59010-60, відповідно до п. 2.1 якого поручитель зобов'язується солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником (третя особа) зобов'язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником.

За умовою п. 2.2 договору поруки поручителю добре відомі і зрозумілі всі умови та зобов'язання боржника за кредитним договором, у тому числі:

- повернути кредитору кредит у сумі 455000 гривень 00 коп. в порядку та на умовах, визначених кредитним договором (п. 2.2.1 договору);

- сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 18 % процентів річних та інші платежі в строки, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором (п. 2.2.2 договору);

- у випадку порушення боржником строків (термінів) повернення кредиту або процентів боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з кредитним договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення (п. 2.2.3 договору);

- остаточне погашення кредиту, процентів за його користування та інших платежів, визначених кредитним договором, здійснити не пізніше 26 квітня 2024 року (п. 2.2.4 договору).

Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У п. 3.1.1 договору поруки кредитор та поручитель погодили, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором у встановлені строки, кредитор надсилає поручителю повідомлення з вимогою про виконання забезпеченого порукою зобов'язання боржника за кредитним договором.

Датою пред'явлення кредитором вимоги про виконання зобов'язання боржника є день вручення кредитором вимоги особисто поручителю, або день здачі такої вимоги до установи зв'язку. До вимоги кредитора додається розрахунок суми заборгованості із зазначенням термінів оплати.

Підпунктом 3.2.4 договору поруки сторони погодили, що поручитель не має права без згоди кредитора в односторонньому порядку відмовитися від прийнятих на себе зобов'язань за цим договором або змінити його умови.

Згідно п. 3.2.8 договору поруки у випадку невиконання поручителем своїх зобов'язань, визначених п. 3.2.1 цього договору, поручитель доручає кредитору, а кредитор має право здійснювати договірне списання коштів у сумі, визначеній у вимозі кредитора, з поточного рахунку поручителя № НОМЕР_2, відкритого в Житомирському центральному відділенні ПАТ "Банк "Київська Русь" (м. Житомир).

За п. 3.2.9 договору поруки поручитель має право здійснити погашення заборгованості боржника за кредитним договором в повному обсязі або в частині без дотримання порядку та строків, передбачених п. п. 3.1.1, 3.2.1 цього договору (достроково) у випадку, якщо боржник зробив письмову заяву про свою неспроможність виконати свої зобов'язання належним чином.

У розділі 4 договору поруки кредитор та поручитель погодили наступне:

- цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами ( п. 4.1 договору);

- дія договору припиняється: з моменту погашення в повному обсязі боржником та/або поручителем зобов'язань за кредитним договором (п. 4.2.1 договору) та якщо кредитор протягом 36 місяців з дати, зазначеної в п. п. 2.2.4 цього договору, не пред'явив позову до поручителя.

Згідно п. 5.2 договору поруки солідарні боржники залишаються зобов'язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання за кредитним договором не будуть виконані повністю.

У п. 7.9 договору поруки сторони погодили, що відносини, що виникають при укладенні та виконанні цього договору та не врегульовані ним, регулюються чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 3.1 кредитного договору кредитодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в частині або вцілому, сплати процентів за користування ними та інших платежів, встановлених договором, у разі істотного порушення (невиконання або неналежного виконання) позичальником/поручителем будь-яких зобов'язань за цим договором та/або за договорами забезпечення, в тому числі, але не виключно, у випадку, зокрема, прострочення сплати чергового платежу за кредитом та процентів за користування кредитом впродовж 3 (трьох) місяців.

Таким чином, кредитним договором передбачено право кредитора вимагати дострокового повернення кредитних коштів у разі порушення боржником будь-яких зобов'язань за цим договором.

Судами встановлено, що 24 листопада 2014 року ПАТ "Банк "Київська Русь" на підставі п. 2.4 кредитного договору надіслало ОСОБА_5 повідомлення про дострокове погашення кредиту № 7628/29 від 21 листопада 2014 року з вимогою достроково повернути кредит в сумі 436040 гривень 00 коп., сплатити проценти за користування кредитом в сумі 11145 гривень 57 коп., пеню за прострочення погашення відсотків та кредиту в загальній сумі 201 гривня 01 коп., що розраховані станом на 21 листопада 2014 року, протягом 10-ти днів з дати відправлення цього повідомлення. Одночасно, позивач попередив третю особу про те, що у разі непогашення боргу у встановлений строк, звертатиметься до суду.

Вказане повідомлення третьою особою не отримано та повернуто органом зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

24 листопада 2014 року кредитором направлено повідомлення № 7634/29 від 21 листопада 2014 року поручителю - ТОВ "Юна-Плюс" з вимогою виконання зобов'язання за третю особу, а саме: достроково повернути кредит в сумі 436040 гривень 00 коп., сплатити проценти за користування кредитом в сумі 11145 гривень 57 коп., пеню за прострочення погашення відсотків та кредиту в загальній сумі 201 гривня 01 коп., що розраховані станом на 21 листопада 2014 року, протягом 10-ти днів з дати відправлення цього повідомлення.

Вказане повідомлення поручителем не отримано та повернуто органом зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулось також до майнових поручителів та поручителя боржника з вимогою № 51/60-10 від 5 грудня 2014 року усунути порушення виконання останнім умов кредитного договору шляхом повернення кредиту в сумі 436040 гривень 00 коп., сплатити проценти за користування кредитом в сумі 14197 гривень 34 коп., пеню за прострочення погашення відсотків та кредиту в загальній сумі 316 гривень 19 коп., що розраховані станом на 5 грудня 2014 року, протягом 30-ти днів з дати отримання даної вимоги.

Майнові поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали вказане повідомлення позивача нарочно 8 грудня 2014 року та 5 грудня 2014 року - поручитель ОСОБА_8

Наведені обставини стали підставою звернення ПАТ "Банк "Київська Русь" до суду з даним позовом до поручителя про стягнення боргу ОСОБА_5 за кредитним договором в загальній сумі 105668 гривень 53 коп., з яких: 64295 гривень 13 коп. - борг за відсотками, 28015 гривень 14 коп. - пеня за прострочення погашення відсотків, 7647 гривень 20 коп. - пеня за прострочення погашення кредиту, 417 гривень 43 коп. - 3 % річних від простроченої суми на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, 5293 гривень 63 коп. - втрат коштів від інфляції, на підставі ст. ст. 16, 526, 546, 554, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у зв'язку з невиконанням боржником умов кредитного договору.

Також позивач зазначив, що умови кредитного договору в частині сплати боргу за відсотками не виконуються боржником з серпня 2014 року, а визначений у повідомленні № 7634/29 борг останнього в сумі 447386 гривень 58 коп. відповідач мав погасити у строк до 4 грудня 2014 року.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, закінчення цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Настання строку припиняє права кредитора та обов'язок поручителя за договором.

Визначення строку дії поруки як такого, що припиняє зобов'язання, тягне певні юридичні наслідки, зокрема, його закінчення є підставою для припинення поруки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

На підставі ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України містить загальне правило, згідно з яким, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас абз. 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України містить норму, якою встановлено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Встановлено, що пп. 4.2.2 договору поруки визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом 36 місяців з дати, зазначеної в пп. 2.2.4 цього договору, не пред'явив позову до поручителя.

Згідно пп. 2.2.4 договору поруки остаточне погашення кредиту, процентів за його користування та інших платежів, визначених кредитним договором, мало відбутись не пізніше 26 квітня 2024 року.

Тобто, договором поруки встановлено строк її припинення - після закінчення трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до п. 3.2.1 договору поруки у разі невиконання боржником (третя особа) зобов'язань за кредитним договором, зазначених в п. 2.2 цього договору у відповідні строки, поручитель зобов'язується сплатити заборгованість боржника (третя особа) впродовж 10 (десяти) календарних днів з дати пред'явлення кредитором (позивач) вимоги, зазначеної у п. 3.1.1 цього Договору.

Згідно п. 3.1 кредитного договору кредитодавець (кредитор, позивач) має право вимагати від позичальника (третя особа) дострокового повернення кредиту в цілому, сплати процентів за користування ними та інших платежів, встановлених Договором, у випадку, зокрема, прострочення сплати чергового платежу за кредитом та процентів за користування кредитом впродовж 3 (трьох) місяців.

Таким чином, кредитним договором передбачено порядок зміни строку виконання основного зобов'язання та, як встановлено судами, зміна строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором у передбаченому ним порядку відбулася у 2014 році у зв'язку з надісланням повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів.

З огляду на викладене, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих кредитних коштів має обчислюватися з моменту порушення позичальником строку виконання зобов'язання згідно умов цього договору або, у зв'язку із застосуванням банком права на вимогу про повернення кредиту достроково, з моменту порушення встановленого банком строку дострокового повернення позичальником кредиту.

Разом з тим, вимогою кредитора до поручителя, виходячи з положень ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, може бути лише позов, заявлений кредитором до поручителя в судовому порядку, оскільки пред'явлення іншої вимоги суперечить правовій природі поруки як строкового зобов'язання.

Судами вірно встановлено, що, пред'явивши третій особі 24 листопада 2014 року вимогу про дострокове повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним та пені, ПАТ "Банк "Київська Русь" змінило строк виконання основного зобов'язання з "не пізніше 26 квітня 2024 року" на "4 грудня 2014 року", тому мало право пред'явити позов до відповідача як поручителя протягом шести місяців, починаючи від дати порушення третьою особою встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Встановлено, що позивач звернувся з позовом до поручителя 30 березня 2016 року, тобто, після закінчення встановленого шестимісячного строку.

З огляду на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли юридично мотивованого висновку про те, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання припиняє поруку за умови, що кредитор не звернувся з відповідним позовом до поручителя протягом строку дії поруки, а отже, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припинила дію в силу наведеної норми, що є підставою для відмови у позові до поручителя. При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки припиненою на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України не є необхідним.

Крім того, судами встановлено, що борг за кредитом в загальній сумі 455000 гривень 00 коп. станом на 26 серпня 2015 року погашено ОСОБА_5

Доводи заявника касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 526, ст. ст. 610, 629, ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду прийнятих у справі судових рішень та спростовуються встановленими судами обставинами.

Посилання заявника касаційної скарги на порушення місцевим та апеляційним господарським судами норм ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 2 ст. 554, ст. 625 Цивільного кодексу України відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вказані норми регулюють наслідки невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у зв'язку з тим, що порука є припиненою у відповідності до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Доводи заявника касаційної скарги про недоведеність обставин справи не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції, оскільки їх перевірка виходить за межі повноважень суду, встановлених ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, рішення та постанова місцевого та апеляційного господарських судів прийняті за повного встановлення усіх обставин справи, надання їм належної правової оцінки та вірного застосування норм ч. ч. 1, 3 ст. 251, ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 253, ч. 2 ст. 509, ч. ч. 1, 2 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554, ч. 4 ст. 559, ст. ст. 626, 629, ч. 2 ст. 1050, ч. 1, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин прийняті у справі рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 липня 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова