ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 905/2938/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Стратієнко Л.В. (доповідач) Вовка І.В. Кондратової І.Дза участі представників: позивача: відповідача: Бітяков Д.М., Тудорашку Ю.І. Гусаченко І.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" в особі філії "Металургійний комплекс"на рішення та постановуГосподарського суду Донецької області від 23 грудня 2015 року Донецького апеляційного господарського суду від 26 липня 2016 рокуу справі№ 905/2938/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Дон Стандарт"доприватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" про стягнення 1 039 158,80 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 039 158,80 грн, з яких 495 206,08 грн - основний борг, 20 264,04 грн - 3% річних, 274 165,97 грн - інфляційні втрати, 207 312,71 грн - пеня, 42 210,00 грн - збитки.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.12.2015 (суддя - Бойко І.А.) позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 495 206,08 грн основного боргу, 20 264,04 грн 3% річних, 274 165,97 грн інфляційних втрат та судовий збір.

В решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2016 (головуючий - Марченко О.А., судді - Попков Д.О., Радіонова О.О.) рішення Господарського суду Донецької області від 23.12.2015 в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 5 811,00 грн та 1 017,94 грн інфляційних втрат скасовано.

Абзац 2 резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: "Стягнути з приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Дон Стандарт" 489 395,08 грн основного боргу, 20 264,04 грн 3% річних, 273 148,03 грн інфляційних втрат та судовий збір".

В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 23.12.2015 залишено без змін.

Стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір за апеляційну скаргу.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.10.2012 між ПАТ "Донецьксталь"-металургійний завод" (покупець) та ТОВ "Еко-Дон Стандарт" (постачальник) було укладено договір поставки № 3300005127 (з урахуванням протоколу розбіжностей від 07.11.2012), за умовами якого постачальник зобов'язувався передати, а покупець - прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення на умовах цього договору. Номенклатура, кількість, ціна та умови поставки продукції визначаються сторонами в додатку та/або додатковій угоді, які є невід'ємною частиною зазначеного договору.

За п. 3.1. договору ціна товару, визначена в пропозиції і/або додатковій угоді, відповідає рівню звичайних цін. Сторони обізнані про ціну на товар, що склалася на ринку.

Відповідно до п. 3.3. договору за фактом відвантаження товару постачальник надає покупцеві такі документи:- рахунок; - видаткову накладну (товарно-транспортну накладну) при відвантаженні вантажним автомобільним транспортом (1 екз.); - залізничну квитанцію про приймання вантажу та акт приймання - передачі при відвантаженні залізничним транспортом (1 екз.); - сертифікат якості та/або технічний паспорт (1 екз.); - сертифікат УКРСЕПРО; податкова накладна надається в день виникнення податкових зобов'язань у відповідності до ст. 187 Податкового кодексу України (із зазначеням УКТ ВЕД для підакцизних і/або імпортних товарів).

Пунктом 3 додатку № 1 до договору визначено, що покупець здійснює оплату продукції шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі рахунку в наступному порядку: - 50% від вартості партії товару перераховується авансовим платежем; - 40% від вартості партії товару перераховується протягом 5-ти днів з дати готовності товару до відвантаження; - 10% від вартості товару перераховується протягом 10 днів з дати введення товару в експлуатацію.

Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця.

Відповідно до п. 8.1 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей від 07.11.2012) договір діє до 31.12.2013. Будь-які зміни, доповнення або додатки до договору є дійсними, якщо вони укладені в письмовому вигляді та підписані уповноваженими представниками сторін. Закінчення строку договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього договору.

На виконання умов договору, постачальник виставив покупцю рахунок-фактуру № 19/1 від 17.05.2013 на оплату продукції на загальну суму 4 447 115,88 грн (з перерахуванням вартості продукції, що має бути поставлена з урахуванням зміни курсу євро) та просив здійснити передплату.

За видатковими накладними № 12 від 12.08.2013, № 14 від 21.10.2013 позивач поставив, а відповідачу згідно з довіреностями прийняв продукцію на загальну суму 4 447 115, 88 грн.

Однак, відповідач отриману продукцію оплатив частково.

Листом № 12-09/01 від 09.12.2013 позивач повідомив відповідача про наявність у останнього заборгованості в розмірі 718 405,19 грн за договором № 3300005127 від 26.10.2012.

У відповіді на вказані листи, відповідач визнав заборгованість в розмірі 718 405,19 грн та зобов'язувався її сплатити впродовж лютого-березня 2014 р. (лист № 58/001-1 від 30.01.2014).

Рішеннями Господарських судів у справі № 905/3367/14-908/4818/14 та у справі № 905/3368/14 за позовом ПАТ "Донецьксталь" - металургійний завод" до ТОВ "Еко-Дон Стандарт" про стягнення заборгованості (а.с. 27-35, т. 1) був встановлений факт оплати відповідачем боргу у загальній сумі 3 972 075, 77 грн.

Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до правильного висновку, що залишок несплаченої суми заборгованості у відповідача становив 475 040,11 грн (4 447 115,88 грн - 3 972 075,77 грн).

Згідно зі ст. 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Аналогічні приписи містить і ст. 526 ЦК України.

У додатку № 1 до договору № 3300005127 від 26.10.2012 сторони погодили, що несплачена сума ціни продукції перераховується у разі зміни курсу євро більш ніж на 5% на момент оплати (курс євро в період тендерних торгів складає 9,733 грн за 1 євро).

Відповідно до даних НБУ станом на дати здійснених відповідачем оплат, Національним Банком України було встановлено такі офіційні курси гривні до іноземної валюти євро, а саме станом на 23.07.2015 курс гривні до євро складав 23,9975, 07.08.2015 - 23,3854, 14.08.2015 - 23,7690, 19.08.2015 - 24,4286, тобто курс євро змінився більш ніж на 5 %.

Отже, суд апеляційної інстанції, врахувавши, що згідно з додатком № 1 до договору сплата відповідачем суми основної заборгованості має здійснюватись відповідачем виходячи з курсу євро на дату останнього платежу, тобто в даному випадку станом на 19.08.2015, прийшов до правильного висновку, що сума несплаченої відповідачем заборгованості становила 20 032,22 євро, що складає 489 395,08 грн (20 032,22 євро * 24,4286 (офіційний курс НБУ станом на 19.08.2015 (дата останнього платежу)) та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 489 395,08 грн основного боргу та скасував в цій частині рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі порушення термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочення.

Оскільки позивачем було неправильно визначено період за який підлягає стягненню пеня (з 26.08.2014 по 26.08.2015 замість з 19.02.2014 по 19.08.2014), то суди обґрунтовано відмовили в позові у цій частині.

Також правомірним є висновок господарських судів про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача 42 210,00 грн збитків, адже вказана сума є витратами на юридичні послуги і не є збитками в розумінні приписів ст.ст.22, 623 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та здійснивши перерахунок 3 % річних, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшли до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача їх у розмірі 20 264,04 грн.

Проте, погодитись з висновками судів в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат неможливо, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 524 ЦК зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає, а тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Оскільки відповідно до додатку № 1 до договору № 3300005127 від 26.10.2012 сплата відповідачем суми основної заборгованості мала здійснюватись відповідачем виходячи з курсу євро на дату останнього платежу, а іноземна валюта індексації не підлягає, то господарські суди неправомірно стягнули з відповідача на користь позивача інфляційні втрати.

Таким чином, рішення Господарського суду Донецької області від 23.12.2015 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2016 в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат є незаконними та підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині

Відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судові витрати, що складаються з суми судового збору, сплаченого ним за подачу касаційної скарги у розмірі 9 530, 13 грн, а також підлягає зміні постанова апеляційного господарського суду в частині стягнення з відповідача судового збору на користь позивача за подачу позовної заяви, шляхом зменшення його з 11 742, 10 грн до 7 645,61 грн та в частині стягнення з позивача на користь відповідача судового збору за подання апеляційної скарги, шляхом збільшення його з 112,68 грн до 8 735, 95 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" в особі філії "Металургійний комплекс" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 23 грудня 2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 липня 2016 року у справі за № 905/2938/15 в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Дон Стандарт" інфляційних втрат скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 липня 2016 року в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Дон Стандарт" судового збору за подання позовної заяви змінити, зменшивши суму судового збору, що підлягає стягненню з відповідача з 11 742, 10 грн до 7 645,61 грн та змінити в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Дон Стандарт" на користь відповідача судового збору за подання апеляційної скарги, шляхом збільшення його з 112,68 грн до 8 735, 95 грн.

В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 липня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Дон Стандарт" (83054, м. Донецьк, вул. Економічна, 13, код ЄДРПОУ 32862392) на користь приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" в особі філії "Металургійний комплекс" (83062, м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, буд. 122, код ЄДРПОУ 30939178) 9 530, 13 грн відшкодування судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова