ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 905/2156/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.07.2016у справі№ 905/2156/15 господарського суду Донецької області за позовомПриватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод"доПублічного акціонерного товариства "Банк Форум"провизнання договору недійсним

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПрАТ "Донецьксталь" - металургійний завод" повідомлений, але не з'явився,

- ПАТ "Банк Форум" Головко О.С.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.05.2016 у справі №905/2156/15 (судді: Філімонова О.Ю., Паляниця Ю.О., Шилова О.М.) задоволений позов Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" (надалі позивач/ПАТ "Донецьксталь"-металургійний завод/скаржник) до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (надалі ПАТ "Банк Форум"/відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2016 (судді: Татенко В.М., Скакун О.А., Ломовцева Н.В.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсним укладеного між відповідачем та позивачем в особі ТОВ "Інвестиційний капітал України" договору купівлі-продажу цінних паперів №Д-146/10; 841/2010-А від 01.07.2010 (надалі спірний договір).

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на те, що ТОВ "Інвестиційний капітал України", діючи від імені позивача при укладенні спірного договору, діяв з перевищенням повноважень, визначених у договорі андеррайтингу №430/2010-А від 29.03.2010, укладеного між позивачем та ТОВ "Інвестиційний капітал України", оскільки відповідно до п. 3.2.1.1. договору андеррайтингу, позивач мав би надати додатково ТОВ "Інвестиційний капітал України" довіреність та/або будь-які інші документи необхідні для укладення від імені емітента (позивача) договорів купівлі-продажу за умови відповідного звернення андеррайтера (ТОВ "Інвестиційний капітал України".

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, встановив, що 29.03.2010 між позивачем та ТОВ "Інвестиційний капітал України" був укладений договір андеррайтингу №430/2010-А, відповідно до якого, ТОВ "Інвестиційний капітал України" надає позивачу (емітенту) послуги з відкритого (публічного) розміщення облігацій на первинному ринку за дорученням та від імені емітента.

Згідно з п. 3.1.1.6. договору емітент (позивач) зобов'язаний видавати ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" у встановленому чинним законодавством України порядку довіреності для здійснення ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" від імені емітента дій (правочинів), необхідних для виконання ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" послуг за цим договором.

Відповідно до п. 3.5. договору емітент має право отримувати від Інвестиційний капітал Україна документи, звіти та інформацію стосовно виконання обов'язків ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" за цим договором.

Емітент цим надає ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" всі права та повноваження, необхідні для здійснення ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" всіх покладених на нього цим договором дій та зобов`язань. Сторони погодились, що ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" на підставі цієї домовленості вважається таким, що отримав від емітента і має усі необхідні та належні повноваження для здійснення всіх таких дій, визначених цим договором, включаючи укладення від імені емітента договорів купівлі-продажу облігацій у період розміщення, але не обмежуючись цим (п.3.6. договору).

Пунктом 3.2.1. договору передбачено, що емітент зобов'язується згідно з п. 3.2.1.1.1. в строк не пізніше 5 робочих днів до дати початку періоду розміщення облігацій або 2 робочих днів з моменту відповідного звернення ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" (в залежності від випадку), надати ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" довіреності та/або будь-які інші документи, які вимагатимуться ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" для укладення від імені емітента договорів купівлі-продажу облігацій у період розміщення, у випадку, якщо повноважень, наданих цим договором, виявиться з будь-яких підстав недостатньо для цих цілей.

Крім того, місцевий господарський суд встановив, що між позивачем, від імені якого на підставі договору андеррайтингу від 29.03.2010 діяло ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" та відповідачем (ПАТ "Банк Форум") був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-146/10; 841/2010-А, відповідно до п.1.1. якого, продавець зобов'язується продати (передати у власність) покупцю зазначені в цьому пункті цінні папери, а покупець зобов'язується купити (прийняти у власність) цінні папери та оплатити їх на умовах, що викладені нижче: вид ЦП, форма випуску ЦП і серія ЦП: облігації відсоткові, іменні, серія "D"; форма існування: бездокументарна; найменування емітента ЦП: Закрите акціонерне товариство "Донецьксталь"-металургійний завод"; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ емітента: 30939178; міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (ISIN) UA4000067417; курсова вартість одного цінного паперу: 1000, 00 (одна тисяча гривень 00 копійок); номінальна вартість одного (1) ЦП: 1000,00 (одна тисяча гривень 00 копійок); загальна кількість ЦП: 30000 шт. (тридцять тисяч штук). Загальна сума договору становить 30 000 000,00грн.(тридцять мільйонів гривень 00 копійок) (п.1.2. договору).

Згідно з п. 2.2. договору, загальна сума сплачується покупцем після отримання покупцем загальної кількості цінних паперів, вказаної в п.1.1. статті 1 договору і в порядку, передбаченому в п. 2.1. статті 2 договору, і в банківський день отримання загальної кількості цінних паперів одним єдиним платежем у сумі 30 000 000,00 грн.

Покупець зобов'язується оплатити цінні папери, згідно з умовами цього договору (п.4.2.договору). Продавець зобов'язаний вчинити усі необхідні дії для передачі покупцю права власності на цінні папери (п.4.3. договору).

Відповідно до п.5.4. договору, сторони заявляють, що вони одержали всі необхідні корпоративні дозволи й погодження, а також усі необхідні дозволи й ліцензії, необхідні для підписання даного договору і виконання своїх зобов'язань за ним. Сторони також заявляють і гарантують, що підписання і виконання даного договору не тягне за собою порушення будь-якого закону, іншого нормативного акта або судового рішення, що набрало законної сили на момент підписання даного договору. Згідно з п.9.1., договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, і діє до моменту виконання сторонами взятих на себе згідно з договором зобов'язань. Підтвердженням належного та реального виконання договору є акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу №Д-146/10; 841/2010-А від 01 липня 2010 року (підтверджуючий виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу Д-146/10; 841/2010-А від 01 липня 2010 року) та відсутність у сторін взаємних матеріальних претензій.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції задовольнив позов та визнав недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 01.07.2010, оскільки як зазначив суд, статтею 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Відповідно до ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. В той же час, як вказав місцевий господарський суд, в порушення п. 3.2.1.1.1. договору андеррайтингу від 29.03.2010, ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" не отримувало від позивача довіреності на право представляти емітента та укладати від його імені будь-які договори, в тому числі, і спірний договір купівлі-продажу, а тому, такий договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 203, 215 ЦК України. Відхиляючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем пропущений строк позовної давності з поважних причин.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи вказане рішення місцевого господарського суду, встановив, що договір андеррайтингу містив достатньо положень та умов, які надавали право ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" без додаткових довіреностей та доручень укладати від імені позивача такого роду договори. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив про те, що в будь-якому випадку, спірний договір купівлі-продажу було схвалено позивачем в порядку ст. 241 ЦК України, про що свідчить як отримання від відповідача грошових коштів за цим договором, так і укладення в той же день з ПАТ "Банк Форум" договору купівлі-продажу тих же самих облігацій, згідно з яким, позивач викупив у ПАТ "Банк Форум" облігації.

Вищий господарський суд України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, предметом договору андеррайтингу, укладеного між позивачем та ТОВ "Інвестиційний капітал України", є надання ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" емітенту (позивачу) послуг з відкритого (публічного) розміщення облігацій на первинному ринку за дорученням та від імені емітента відповідно до Положення про порядок випуску облігацій підприємств, затвердженог рішенням ДКЦППФР від 17.07.2003 №322.

Вказаний договір має наступні положення: - п. 3.2.1.1.1. Емітент зобов'язується в строк не пізніше 5 робочих днів до дати початку Періоду розміщення Облігацій або 2 робочих днів з моменту відповідного звернення ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" (в залежності від випадку), надати ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" довіреності та/або будь-які інші документи, які вимагатимуться Інвестиційний капітал Україна для укладення від імені емітента договорів купівлі-продажу облігацій у період розміщення, у випадку, якщо повноважень, наданих цим договором, виявиться з будь-яких підстав недостатньо для цих цілей. В той же час, пунктом 3.6. договору андеррайтингу сторони узгодили, що емітент цим надає ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" всі права та повноваження, необхідні для здійснення ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" всіх покладених на нього цим договором дій та зобов'язань. Сторони погодились, що ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" на підставі цієї домовленості вважається таким, що отримав від емітента і має усі необхідні та належні повноваження для здійснення всіх таких дій, визначених цим договором, включаючи укладення від імені емітента договорів купівлі-продажу облігацій у період розміщення, але не обмежуючись цим.

Отже, як вбачається із узгоджених та чинних умов договору андеррайтингу, які слід читати у сукупності, андеррайтер (ТОВ "Інвестиційний капітал Україна") є таким, відповідно до цього договору, що отримав від емітента (позивача) і має усі необхідні та належні повноваження для продажу від імені емітента облігацій, а додаткове надання емітентом довіреності на ім'я андеррайтера відбувається лише на вимогу останнього, у разі недостатності у нього повноважень для цілей цього договору; в той же час, як вказувалося вище, сторони узгодили, що для продажу цінних паперів від імені емітента таких повноважень у андеррайтера достатньо (п. 3.6. договору).

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Отже, із вказаної норми вбачається, що представництво може ґрунтуватися як на договорі, так і, зокрема, на довіреності.

Як встановив суд апеляційної інстанції і вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Інвестиційний капітал Україна", укладаючи від імені позивача договір купівлі-продажу цінних паперів з відповідачем, діяв в межах повноважень, визначених договором андеррайтингу, про що зазначено в преамбулі договору купівлі-продажу, чим спростовуються доводи позивача про необхідність видання ним довіреності на ім'я андеррайтера для вчинення такого правочину, оскільки, як вже зазначалося, договором андеррайтингу сторони погодили, що цим договором (договором андеррайтингу) підтверджується наявність у андеррайтера усіх повноважень для вчинення від імені позивача (емітента) договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 19.08.2014 у справі №5013/492/12, від 06.04.2016 у справі №922/796/15).

Крім того, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, позивач схвалив вчинений андеррайтером спірний договір купівлі-продажу цінних паперів, прийнявши від відповідача (покупця за цим договором) грошові кошти, сплачені відповідачем позивачу згідно з меморіальним ордером №9302 від 01.07.2010 на суму 30 000 000,00 грн. (призначення платежу: оплата вартості іменних ЦП, знерух-их у депозитарії, під час первин. розмі-ня зг. дог. купівлі-продажу ЦП №Д-146/10; 841/2010 від 01.07.2010 Без ПДВ).

Тобто, як вірно встановив суд апеляційної інстанції, позивач своїми діями (отриманням грошових коштів за оспорюваним ним договором купівлі-продажу) схвалив, у будь-якому випадку, укладений від його імені андеррайтером та відповідачем договір купівлі-продажу.

До того ж, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.07.2010 позивач та відповідач уклали договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-147/10, предметом якого є зворотній викуп цінних паперів, тобто, позивач купив у відповідача цінні папери, придбані останнім за оспорюваним позивачем в 2016 році спірним договором купівлі-продажу. Такі дії позивача також правомірно розцінені судом апеляційної інстанції як схвалення в порядку ст. 241 ЦК України договору купівлі-продажу цінних паперів №Д-146/10; 841/2010/А від 01.07.2010.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції невірно встановлені обставини справи саме в частині дослідження умов договору андеррайтингу (п. 3.2.1.1.1), який (пункт), як стверджує скаржник, свідчить про те, що у андеррайтера без виданої позивачем довіреності не було повноважень на укладення спірного договору.

Проте, як вказувалося вище, пункт 3.2.1.1.1 договору дійсно міститься в договорі, але передбачає обов'язок емітента (позивача) видати андеррайтеру довіреність на вимогу останнього, якщо у нього не вистачає повноважень для цілей цього договору. В той же час, договір андеррайтингу містить п. 3.6., яким сторони узгодили, що цим договором вони встановлюють та погоджують, що у андеррайтера є усі необхідні права та повноваження від імені емітента укладати договори купівлі-продажу цінних паперів, позаяк, доводи позивача про протилежне є безпідставними. Крім того, в спростування недійсності спірного договору купівлі-продажу, судом апеляційної інстанції встановлено схвалення позивачем спірного правочину шляхом отримання в 2010 році від покупця за цим договором грошових коштів у розмірі 30 000 000,00 грн.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст.ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції, що покладені в основу прийнятої ним постанови, а тому не є підставою для її скасування. При цьому, в частині встановлення нових обставин та переоцінки доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у справі № 905/2156/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере