ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 904/10009/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Ковтонюк Л.В.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016у справі№ 904/10009/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Білтек Буд"до треті особиКорпорації "Веесві" 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" простягнення 683 729,82 грн

за участю представників сторін

від позивача:не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

третьої особи 1: Менченя К.В.,

третьої особи 2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білтек Буд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Корпорації "Веесві" про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та процентів за користування коштами за договорами поворотної фінансової допомоги в розмірі 683 729,82 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 904/10009/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Саарланд Буд Інвест" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 та рішення місцевого господарського суду від 04.04.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Звертаючись з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, позивач посилався на те, що між ТОВ "Саарланд Буд Інвест, ТОВ "Голд Трейдінг Груп" та Корпорацією "Веесві" було укладено договори про надання поворотної фінансової допомоги № 09/04 від 09.04.2013, № 18/04/1 від 18.04.2013, № 23/08-1 від 23.08.2013, № 05/09/02 від 05.09.2013 та № 30/10 від 30.10.2013. ТОВ "Саарланд Буд Інвест" перерахувало Корпорації "Веесві" 120 000 грн. ТОВ "Голд Трейдінг Груп" перерахувало Корпорації "Веесві" 200 000 грн. У зв'язку із втратою ТОВ "Саарланд Буд Інвест" та ТОВ "Голд Трейдінг Груп" примірників зазначених договорів, останні звернулись до відповідача із листами з проханням підписати аналогічні за змістом примірники договорів, однак, відповідач після отримання листів договори не підписав. В подальшому, між ТОВ "Саарланд Буд Інвест" і Корпорацією "Веесві" та ТОВ "Голд Трейдінг Груп" і Корпорацію "Веесві" було укладено договори про відступлення права вимоги, відповідно яких до позивача в повному обсязі перейшли права вимоги за договорами поворотної фінансової допомоги, в тому числі і право на отримання відсотків за статтею 1048 ЦК України та штрафних санкцій. Як стверджує позивач, відповідач у встановлені договорами строки свої зобов'язання не виконав та не повернув позикодавцям кошти, тому останній просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 320 000 грн., проценти за користування грошовими коштами у розмірі 114 090,39 грн., три відсотки річних у розмірі 17 491,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 232 148,20 грн.

Відповідач, в свою чергу повністю заперечував про укладання зазначених договорів про надання поворотної фінансової допомоги та зазначав, що такі договори між ним та третіми особами ніколи не укладалися, оригінали вказаних договорів також відсутні, тому не має правових підстав для задоволення позову та стягнення з нього 683 729,82 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що оскільки позивачем належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності правової підстави для виникнення у відповідача заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема із договорів та інших правочинів.

У відповідності із статтею 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

В статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За приписами частини 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчинюється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими та речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За приписами частини 2 статті 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

У відповідності із статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи ТОВ "Голд Трейдінг Груп" та ТОВ "Саарланд Буд Інвест" надали свої пояснення , відповідно до яких стверджували, що між ними та відповідачем були укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги та на виконання яких ними були перераховані відповідачеві кошти у розмірі 320 000 грн. Факт перерахування підтверджується наданими виписками по особовим рахункам ТОВ "Голд Трейдінг Груп" та ТОВ "Саарланд Буд Інвест". При цьому оригінали зазначених договорів були Товариствами втрачені, у зв'язку з чим вони звертались до ТОВ "Веесві" з листами від 23.06.2015 № 03/06, № 04/06, від 24.07.2015 № 16-07, № 17-07, № 18-07 із проханням підписати примірники договорів, проте докази підписання відповідачем вищезазначених договорів відсутні. Крім того, між позивачем та третіми особами були укладені договори про відступлення права вимоги , відповідно до яких позивачу були передані всі вимоги за договорами про надання поворотної фінансової допомоги.

Позивач зазначав , що відповідно до Актів прийому-передачі документів за договорами відступлення права вимоги, ТОВ "Саарланд Буд Інвест" та ТОВ "Голд Трейдінг Груп" передали, а ТОВ "Білтек Буд" прийняло оригінали Договорів про надання поворотної фінансової допомоги № 18/04/1 від 18.04.2013, 09/04 від 09.04.2013, № 05/09/02 від 05.09.2013, № 23/08-01 від 23.08.2013 та № 30/10 від 30.10.2013 та виписки по рахунках щодо перерахування Корпорації "Веесві" грошових коштів на загальну суму 320 000,00 грн.

Слід звернути увагу на те, що примірники зазначених вище договорів про надання поворотної фінансової допомоги, які були додані позивачем до позовної заяви, не містять підпису зі сторони Корпорації "Веесві" та укладання вищевказаних договорів заперечується останнім.

Оскільки всупереч вимогам закону, ні позивач, ні треті особи не надали судам оригінали договорів про надання поворотної фінансової допомоги № 18/04/1 від 18.04.2013, 09/04 від 09.04.2013, № 05/09/02 від 05.09.2013, № 23/08-01 від 23.08.2013 та № 30/10 від 30.10.2013, а відповідач в свою чергу заперечував їх укладання, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав вважати, що між відповідачем та третіми особами існували господарські правовідносини та зазначені договори між ними також укладалися.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанції та вважає, що позивачем належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34 ГПК України не доведено наявності правової підстави для стягнення з відповідача заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 904/10009/15 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова Судді: І. Вовк Л. Ковтонюк