ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 902/178/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Куровського С.В., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Вінниці

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2016

у справі№ 902/178/16 господарського суду Вінницької областіза позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "В.І.С. Плюс" Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач" треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпарі"; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпарі-Кельце-Інвест" 3.Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Вінниціпрозобов'язання повернути майно в судовому засіданні взяли участь представники :

Арбітражного керуючого Василик В.В. Паньковський С.І.ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" ТОВ "В.І.С. Плюс" ПАТ "Укрексімбанк"Кучерява І.П. Назаров К.Є. Харчук В.М.В С Т А Н О В И В :

ТОВ "В.І.С. Плюс" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило зобов'язати ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" виконати зобов'язання передбачені п.2.2, абзацом 8 п.3.1 та п.6.3 Договору складського зберігання №01/16/01 від 16.02.2015, укладеного між ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" та ТОВ "В.І.С. Плюс". В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав про порушення відповідачем умов Договору складського зберігання №01/16/01 від 16.02.2015 щодо повернення майна.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.05.2016 (суддя Міліціанов Р.В.) в задоволенні позову ТОВ "В.І.С. Плюс" про зобов'язання ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" виконати зобов'язання передбачені п.2.2, абзацом 8 п.3.1 та п.6.3 Договору складського зберігання №01/16/01 від 16.02.2015 відмовлено.

Судове рішення обґрунтоване тим, що позивачем не надано суду належним чином оформленого товарно-розпорядчого документа на майно, як підставу для виникнення права власності в розумінні абзацу 2 ч.2 ст.334 ЦК України, не доведено, що майно, що було передано за актом прийому - передач відповідачу, перебуває у володінні відповідача. Крім того, судом зазначено, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх речових прав на майно, оскільки підставою для звернення з зазначеним позовом є порушення відповідачем права власності на майно, а пред'явлені вимоги є способом витребування майна із володіння відповідача.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 (колегія суддів: Коломис В.В., Юрчук М.І., Огороднік К.М.) рішення господарського суду Вінницької області від 11.05.2016 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено, зобов'язано ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" виконати зобов'язання передбачені п.2.2, абзацом 8 п.3.1 та п.6.3 Договору складського зберігання №01/16/01 від 16.02.2015, укладеного між ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" та ТОВ "В.І.С. Плюс".

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що позивачем доведено невиконання відповідачем умов договору щодо повернення майна, переданого на зберігання відповідачеві, а за таких підстав вимоги позивача є обґрунтованими. Спосіб захисту обрано вірно, оскільки між позивачем та відповідачем укладено договір, а вимоги, що заявлені позивачем, пов'язані з невиконанням відповідачем умов договору, тому має місце зобов'язально - правовий спосіб захисту. Посилаючись на ст.10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПАТ "Вінницяплодоовочпостач", в межах окремого позовного провадження, оскільки в даному випадку позовною вимогою є вимога немайнового характеру, яка не підпадає під визначення категорій спорів, які повинні розглядатися у межах справи про банкрутство.

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Вінниці (далі - ПАТ "Укрексімбанк") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2016, провадження у справі припинити.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, зокрема: ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.12 ГПК України. Заявником зазначено, що у провадженні господарського суду Вінницької області перебуває у провадженні №902/1278/15 за заявою ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" про банкрутство, на момент розгляду справи стосовно відповідача - ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" відкрито ліквідаційну процедуру.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2015 між ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" (зберігач/відповідач) та ТОВ "В.І.С.Плюс" (поклажодавець/позивач) укладено договір складського зберігання №01/16/01 (далі - договір), відповідно до 1.1. якого, зберігач зобов'язувався зберігати на умовах визначених цим договором будівельні матеріали, обладнання та супутні товари (надалі за текстом - "майно"), що передаються поклажодавцем і повернути його поклажодавцю у схоронності.

Майно, що передається на зберігання за цим договором, залишається у власності поклажодавця і не переходить до власності зберігача (п.1.4 договору).

Відповідно до п.1.5. договору, майно зберігається на складських приміщеннях, що розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі хутори, вул. Немирівське шосе, 103.

Зберігач зобов'язаний зберігати майно, що передається йому на зберігання протягом строку дії цього договору, визначеного в п.9.1. цього договору. Поклажодавець або інша особа за дорученням поклажодавця вправі в будь-який час зажадати у зберігача майно, яке знаходиться на зберіганні, а зберігач зобов'язаний повернути прийняте на зберігання майно на першу вимогу поклажодавця навіть якщо строк зберігання, встановлений в п.9.1. цього договору не закінчився (п.п. 2.1-2.2 договору зберігання).

Відповідно до договору зберігання, зберігач зобов'язаний повернути прийняте на зберігання майно на першу вимогу поклажодавця.

Приймання на зберігання майна зберігачем та повернення його поклажодавцю оформлюється актами приймання-передачі, підписаних уповноваженими представниками сторін. Після підписання сторонами акта приймання-передачі майна зі зберігання (повернення майна) поклажодавець протягом трьох календарних днів зобов'язаний підписати і повернути зберігачу акт наданих послуг по зберіганню майна за цим договором. Майно має бути повернуто поклажодавцю в тому стані, в якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням зміни його природних властивостей. (п.п. 6.1.-6.3. договору зберігання).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року до 16.02.2016 (п.9.1. договору зберігання).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач передав на відповідальне зберігання відповідачу будівельні матеріали та супутні товарно-матеріальні цінності, вартістю 2153927,50 грн., про що було складено Акт №1 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (т.1, а.с. 19-21), який є невід'ємною частиною договору складського зберігання.

ТОВ "В.І.С. Плюс" звернулося до ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" з вимогою про повернення майна, переданого на зберігання згідно договору №01/16/01 від 16.02.2015 року та з пропозицією узгодити місце, дату та час передачі засобами зв'язку (т.1, а.с.22).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатор ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" арбітражний керуючий Гонта О.А. листом №02-05/03 від 04.01.2016 повідомляла, що в ході виконання повноважень ліквідатора ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" їй стало відомо, що в приміщеннях ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" перебуває майно трьох юридичних осіб, а саме: ТОВ "Альпарі", ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест", ТОВ "В.І. С. Плюс". Вказане майно знаходиться в складських приміщеннях ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" за адресою: Вінницька область, Вінницький район, село Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, 103. Також повідомляла, що з метою належного проведення інвентаризації майнових активів ПАТ "Вінницяплодоовочпостач", а також виокремлення майнових активів, зокрема, TOB "В.І.С. Плюс", є необхідність в ідентифікації майнових активів, що знаходяться в складських приміщеннях ПАТ "Вінницяплодоовочпостач". В зв'язку з чим, ТОВ "В.І.С. Плюс" було запрошено прибути за місцезнаходженням ПАТ "Вінницяплодоовочпостач". Однак, в подальшому позивач отримував від ліквідатора ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" листи про перенесення дати ідентифікації та повернення майна.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що, прибувши 12.02.2016 за місцезнаходженням ПАТ "Вінницяплодоовочпостач", представник TOB "В.І.С. Плюс" не був допущений до майна ТОВ "В.І.С. Плюс", яке знаходиться на зберіганні ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" згідно із договором складського зберігання та зафіксовано неповернення майна позивачу, що підтверджується Актом про неповернення майна, що передане на зберігання від 12.02.2016. Зазначений Акт складено представником ТОВ "В.І.С. Плюс" за участі ліквідатора та виконавчого директора ПАТ "Вінницяплодоовочпостач", представників ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" за довіреністю, представника ПАТ "Укрексімбанк" за довіреністю, ліквідатора ТОВ "Альпарі". У вищевказаному акті, згідно повідомлення відповідача, зазначено, що майно позивача знаходиться за вищевказаною адресою в будівлі складу літ. 21, однак, вказана будівля складу опломбована паперовою стрічкою з нерозбірливим відбитком печатки та металевими пломбами, що унеможливило повернення відповідачем позивачу майна, яке було передано на зберігання. У зв'язку з чим, 12.02.2016 ліквідатором ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" за участю виконавчого директора ПАТ "Вінницяплодоовочпостач", представників ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" за довіреністю, представника ПАТ "Укрексімбанк" за довіреністю, ліквідатора ТОВ "Альпарі" та юриста ТОВ "База сільськогосподарського зберігання" складено Акт про відсутність доступу до майна (т.1, а.с. 29).

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом позовних вимог є зобов'язання відповідача виконати умови договору складського зберігання з повернення позивачу майна, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню ст.509, 936, 938, 942, 949, 953 ЦК України, ст.173 ГК України. Спростовуючи висновки суду першої інстанції про неналежний спосіб захисту, судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку позивачем вірно обрано спосіб захисту, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору зберігання, внаслідок задоволення позовних вимог позивач не набуває право власності на спірне майно, а лише повертає майно, яке належить йому на праві власності. Оскільки позивачем доведено, що майно передано на зберігання відповідачу, а відповідач не повернув передане майно на вимогу позивача, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Предметом спору є вимоги про зобов'язати відповідача вчинити дії -виконати належним чином умови договору складського зберігання та повернути майно власнику - позивачу.

Таким чином, мають місце зобов'язально - правові відносини, у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог щодо передачі переданого для зберігання майна.

Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст.949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Статтею 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

До обставин, які становлять предмет доказування у цій справі є обставини передачі майна поклажодавцем, отримання цього майна на зберігання зберігачем та обставини виконання зберігачем обов'язку повернення переданого йому на зберігання майна.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт передання майна відповідачу, факт отримання товарно-матеріальних цінностей відповідачем, обставини отримання відповідачем вимоги про дострокове повернення майна та невиконання відповідачем зобов'язань щодо повернення майно, то вимоги позивача, з огляду на встановлені обставини, є обґрунтованими. З огляду на те, що в даному випадку спірні правовідносини випливають з невиконання умов договору, то позивачем вірно обрано зобов'язально - правовий спосіб захисту, оскільки відповідно до ст.16 ЦК України примусове виконання обов'язку в натурі є одним із передбачених законом способів захисту.

Відносно доводів заявника касаційної скарги про необхідність припинення провадження у цій справі з посиланням на ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.16 ГПК України, колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Таким чином, ч. 4 ст. 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12, ч. 9 ст. 16 ГПК України, зміни до яких в частині визначення підвідомчості та виключної підсудності справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, були внесені Законом (у редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011, чинній з 19.01.2013). При цьому, положення ч. 4 ст. 10 Закону прямо не встановлюють порядку розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, а визначають підвідомчість спору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1278/15 за заявою ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" про визнання банкрутом. Провадження у справі №902/1278/15 перебуває на стадії ліквідаційної процедури. Постановою господарського суду Вінницької області від 02.11.2015 у справі №902/1278/15 визнано ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" Гонту Ольгу Анатоліївну.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, спірний договір складського зберігання укладений між сторонами ще до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вінницяплодоовочпостач", позов заявлено до господарського суду Вінницької області у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, отже позивачем виконано вимоги ч.4 ст.10 Закону, п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що автоматизованою системою документообігу господарського суду Вінницької області позовну заяву ТОВ "В.І.С. Плюс" зареєстровано та розподілено відповідно до вимог ст.21 ГПК України.

Таким чином, визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, а отже, ні позивач, ні суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, не має права втручання до автоматизованою системою документообігу суду.

Відповідно до ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; 1-1) відсутній предмет спору; 2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; 5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Частиною 2 ст.80 ГПК України передбачено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Враховуючи, що при розгляді зазначено спору судом апеляційної інстанції не встановлено правових підстав припинення провадження у справі, доводи заявника касаційної скарги про необхідність припинення провадження у цій справі є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Вінниці залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі №902/178/16 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді С.В. Куровський

В.Ю. Поліщук