ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року № 52/382

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Шевченко О.М. Ковальова О.О., Бекірова Ф.Е.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 18 травня 2016 р. Київського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2016 р. у справі№ 52/382за позовомвідкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"дожитлово-будівельного кооперативу "Промбудівельник -4"про стягнення 59201,28 грн.ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 р. ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду з позовом до ЖБК "Промбудівельник-4" про стягнення 46 519,34 грн. основного боргу за надані відповідачу за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 00667/4-03 від 28.05.2002 р. в період з 01.05.2006р. по 01.05.2009р. послуги та 12681,94 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.05.2016р. (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 р. (головуючий - Алданова С.О., судді - Буравльов С.І., Шапран В.В.), позов задоволено частково. Стягнуто з ЖБК "Промбудівельник-4" на користь ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" 4727,69 грн. основного боргу, 911,60 грн. інфляційних втрат, 62,16 грн. державного мита та 32,87 грн. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови відмови у стягненні з ЖБК "Промбудівельник-4" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 41791,65 грн. основного боргу, 11770,34 грн. інфляційних витрат та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 28.05.2002р. між ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник), правонаступником якого є ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" та ЖБК "Промбудівельник-4" (абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 00667/4-03, за умовами якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезгадані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65.

Відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", визнано такими, що втратили чинність, наказ Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994р. №65 "Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.07.1994р. за №165/374, та наказ Держжитлокомунгоспу від 02.12.1992р. №67 "Про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до систем господарсько-питного водопостачання і каналізації".

Пунктами 3.4, 3.5 вищевказаного договору встановлено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Вказаних повідомлень відповідач не подавав, повноважного представника до позивача не направляв.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з відповідача 46 519,34 грн. боргу, який складається з 4603,62 грн. заборгованості, яка виникла до 01.05.2006 року, 9727,69 грн. боргу за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 3-598 для потреб холодного водопостачання, 32188,03 грн. боргу за послуги з водопостачання за кодом 3-50598 для потреб гарячого водопостачання за період з 01.05.2006р. по 01.05.2009р., інфляційних втрат у розмірі 12681,99 грн.

На підставі договору №00667/4-03 від 28.05.2002р. відповідачу відкрито особовий рахунок та присвоєно код 3-598, за яким здійснюється розрахунок оплати послуг з водопостачання та водовідведення. Також позивач відкрив відповідачу другий додатковий рахунок та присвоїв код 3-50598, за яким здійснюється розрахунок оплати послуг з постачання питної води, що йде на підігрів.

Підставою для стягнення з відповідача заборгованості за послуги з водопостачання за кодом 3-50598 для потреб гарячого водопостачання у сумі 32188,03 грн., позивач зазначав додаткову угоду до договору №00667/4-03 від 28.05.2002р. "Про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої", укладену між ВАТ "АК "Київводоканал" та ЖБК "Промбудівельник - 4" 06.02.2007р.(а. с. 14, том 1), проте суд апеляційної інстанції , проаналізувавши ці доводи позивача обгрунтовано відхилив їх, оскільки додаткова угода укладена 06.02.2007р., і її положення взагалі не можуть застосовуватися до спірного позовного періоду з 01.05.2006р. до 06.02.2007р., а відповідно і нараховування оплати за холодну воду, що використовується для підігріву за кодом 3-50598 є безпідставним.

Крім того, відповідно до п. 5.5 додаткової угоди, порядок визначення обсягів поставленої питної води, використаної для приготування гарячої, та відповідної кількості стічних вод визначається відповідно до показань приладу обліку, встановленому в центральному тепловому пункті (ЦТП), що фіксується представниками абонента та ВАТ "АК "Київводоканал" і розподіляються між споживачами послуг, які приєднані до ЦТП, в процентному співвідношенні, залежно від кількості мешканців кожного будинку. Вищевказаний процентний розподіл закріплено додатком до даної угоди, який є її невід'ємною частиною.

Наданий позивачем Перелік теплових пунктів та особових рахунків ЖБК "Промбудівельник - 4", за якими проводився облік питної води для приготування гарячої (а.с. 80, том 3) суд відповідно до вимог ст. 34 ГПК України визнав неналежним доказом, оскільки він не підписаний сторонами додаткової угоди та містить інформацію про наявність серед абонентів ТОВ "Водоканал-Сервіс", яке створене 05.09.2011р., а відтак свідчить про те, що цей документ не міг існувати на час спірного періоду (з 01.05.2006р. по 01.05.2009р.).

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 27.06.2008р. №190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Встановивши, що центральний тепловий пункт, який забезпечує будинки №24 та № 28 по пр-ту. Маяковського у м. Києві гарячою водою, не перебуває на балансі у відповідача, суд прийшов до правильного висновку, що останній не є платником за обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, а позивачем необґрунтовано проведено нарахування за послуги з водопостачання щодо води, яка використовується для підігріву на підставі договору №00667/4-03 від 28.05.2002р. і доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом вказаної норми є безпідставними, оскільки відсутність договору на водопостачання між ним і визначеними п.3.13 Правил суб'єктами господарювання не є підставою для покладення обов'язку зі сплати вартості холодної води, що використовується для підігріву на відповідача.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що в період з 01.05.2006 р. по 18.10.2006 р. обов'язок зі сплати відповідачем вартості холодної води, що йшла на гаряче водопостачання випливав зі змісту п.12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994р. №65, а судом, відповідно, також неправильно застосований вказаний нормативний акт, адже вказаною нормою Правил регулюються порядок і строки розрахунків за спожиту воду, але не покладається обов'язок зі сплати вартості холодної води, що йшла на гаряче водопостачання, на відповідача.

Таким чином, висновок господарських судів про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за водопостачання в сумі 32188,03 грн.( за кодом 3-50598) та інфляційних втрат з цієї суми у розмірі 11542,78 грн., є правильним.

Також судом встановлено, що заборгованість у сумі 4603,62 грн. виникла до 01.05.2006р., а до суду з вказаним позовом відповідач звернувся 04.06.2009 р., а тому судом правильно відмовлено у стягненні цієї частини боргу у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності.

Що стосується стягнення боргу у розмірі 9727,69 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 3-598 для потреб холодного водопостачання, то судом було встановлено, що позивачем протягом спірного періоду надавались відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення по коду 3-598 та на момент подання позовної заяви заборгованість за надані послуги становить 4727,69 грн., оскільки позивачем безпідставно сплачені відповідачем за платіжним дорученням №31 від 29.02.2008р. 5000 грн. були зараховані в оплату з водопостачання за кодом 3 - 50598, адже з копії платіжного доручення №31 від 29.02.2008р. (а. с. 10, том 3) призначенням платежу зазначено: "За ХВП за лютий 2008 Дог 00667/4-03 від 28.05.02 ПДВ 833,33"., а тому доводи касаційної про неправомірну зміну судом призначення цього платежу не грунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до ст. 625 ЦК України судом правильно стягнуто з відповідача також інфляційні втрати у розмірі 911,60 грн., нараховані на заборгованість у сумі 4727,69 грн.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують, а також повторюють доводи апеляційної скарги, які були досліджені та спростовані судом апеляційної інстанції, а тому підстав для скасування постановлених у справі відповідно до вимог закону, що регулює спірні правовідносини, та на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18 травня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2016 року у справі за № 52/382 - без змін.

Головуючий Л.В. Стратієнко

Судді І.В. Вовк

І.Д. Кондратова