ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 904/6001/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого, Карабаня В.Я., Чернова Є.В.,Розглянувши касаційну скаргу на постановуТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплогазстрой" Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2016у справі№ 904/6001/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Горького"ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплогазстрой"Простягнення 200000,00 грн.,

За участю представників:

від позивача -Борисенко А.О.від відповідача -Не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 у справі № 904/6001/15 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплогазстрой" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Горького" 200000,00 грн. грошових коштів та 4000, 00 грн. витрат з оплати судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі № 904/6001/15 Господарського суду Дніпропетровської області (у складі колегії суддів: Коваль Л.А. -головуючого, Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 у справі № 904/6001/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплогазстрой" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі № 904/6001/15 Господарського суду Дніпропетровської області, і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що платіжними дорученнями від 29.04.2014 № 238 на суму 100000, 00 грн., від 03.09.2014 № 409 на суму 50000, 00 грн. та від 02.10.2014 № 638 на суму 50000, 00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Горького" перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Теплогазстрой" грошові кошти у загальній сумі 200000, 00 грн. з призначенням платежу "за роботи на підставі договору № 2904/1 від 28.04.2014 року" (Т.1, а.с. 10-11).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами частини першої статті 181 Господарського кодексу України (в редакції станом на 28.04.2014) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2 ст. 181 ГК України).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Суди дійшли до передчасного висновку про задоволення позову на підставі ст.1212 ЦК України, виходячи з наступного.

Судами не досліджено: 1) чи направлялась замовнику пропозиція укласти вказаний договір?

Судами не надано належну правову оцінку:

- листуванню електронною поштою між сторонами (Т.1, а.с.161-164) щодо направлення замовнику проекту вказаного договору;

- акта приймання-передачі виконаних робіт між сторонами за грудень 2014 року на суму 217774,80 грн. (Т.1, а.с.119-121), довідки про вартість виконаних відповідачем робіт (Т.1, а.с.113-114) щодо направлення замовнику для підписання;

- акта звірки взаємних розрахунків між сторонами (Т.1, а.с.88) щодо складання акта на підставі первинних документів, визнання боргу на суму 200000 грн. за виконані роботи 29.04.2014, 03.10.2014, 30.12.2014 та підписання акта замовником та підрядником.

Відповідно до ст. 41 ГПК України місцевий господарський суд має право призначити у справі судову експертизу, на вирішення якої поставити питання що потребують спеціальних знань.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги наведене, враховуючи, що оскаржувані рішення прийняті судами за неповновстановленими обставинами, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі № 904/6001/15 Господарського суду Дніпропетровської області підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу частково задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі№ 904/6001/15 Господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Справу № 904/6001/15 Господарського суду Дніпропетровської області передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Карабань В.Я. Чернов Є.В.