ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Справа № 924/883/16 ВВищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),суддів:Коваленка В.М., Погребняка В.Я.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кін-Так"на постанову та ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2016 рокуу справі Господарського суду№ 924/883/16 Хмельницької областіза заявою Державної податкової інспекції у Хмельницькому районі ГУ ДФС у Хмельницькій областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Кін-Так"пробанкрутство,В судовому засіданні взяли участь представники:

ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області- Цимбал Н.П.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17 жовтня 2016 року у справі № 924/883/16 (суддя - Вибодовський О.Д.), зокрема, було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Кін-Так", визнано вимоги кредитора - ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області в сумі 2 226 681,44 грн. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ТОВ "КІН-ТАК" і процедуру розпорядження майном на строк 115 календарних днів.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2016 року у справі № 924/883/16 (судді: Дужич С.П. - головуючий, Мамченко Ю.А., Саврій В.А.) ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17 жовтня 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судами процесуальними актами, скаржник товариство з обмеженою відповідальністю "Кін-Так" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17 жовтня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2016 року у справі № 924/883/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у порушенні справи про банкрутство ТОВ "Кін-Так".

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон про банкрутство), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Так, безспірні вимоги кредиторів - це грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Також, п. 3 ч. 7 ст. 11 Закону про банкрутство передбачено, що до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, безспірність вимог ініціюючого кредитора до боржника становить 1 438 199,00 грн. (ПДВ в сумі 534 158,00 грн. основного платежу та податку на прибуток в сумі 904 041,00 грн.), без врахування фінансових санкцій, що перевищує суму в 300 мінімальних заробітних плат (1 378,00 грн. х 300 = 413 400 грн.).

Суди встановили, що дана заборгованість підтверджується постановами Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 822/470013-а від 20 січня 2014 року (набрала законної сили 25 лютого 2014 року) та № 822/3529/14 від 02 вересня 2014 року (набрала законної сили 21 жовтня 2014 року).

На виконання судових рішень ДПІ у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів України у Хмельницькій області виставлялись платіжні вимоги (інкасові доручення), №№ 254-262 від 19 березня 2014 року, №№ 1085-1092 від 07 жовтня 2014 року, №№ 189-198 від 02 лютого 2016 року до банків обслуговуючих боржника. Однак, вищевказані платіжні вимоги були повернуті без виконання.

Згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст.ст. 95- 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачено главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, що передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до п. 12.4 зазначеної Інструкції судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

За змістом абзаців 2 та 3 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Отже, згідно з положеннями ст. 95 Податкового кодексу України, ч. 3 ст. 10 та ч. 7 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» доказами на підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів у дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.

Таким чином, при вирішенні питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, слід враховувати, що стягнення з рахунків боржника - юридичної особи коштів у рахунок погашення податкового боргу здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження".

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною абз. 3 п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)" від 28 березня 2013 року.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 29.04.2015р. в межах справи № 920/629/14.

21 травня 2014 року постановою Кабінету Міністрів України № 160 "Про утворення Державної фіскальної служби" була створена Державна фіскальна служба.

Відповідно до абзаців 5, 12, 14 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 236 "Про Державну фіскальну службу України" від 21 травня 2014 року, на дану службу та її територіальні органи на місцях покладено, зокрема, обов'язок з контролю своєчасності подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів (абз. 5), здійснення погашення податкового боргу платників податків, а також стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску з платників єдиного внеску (абз. 12), а також ініціювання застосування до платників податків та платників єдиного внеску судових процедур банкрутства (абз. 12).

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до покладених обов'язків ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області, на виконання судових рішень (постанов Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі № 822/470013-а та від 02 вересня 2014 року № 822/3529/14) направляла платіжні вимоги (інкасові доручення) з метою примусового погашення заборгованості, в тому числі, по сплаті ПДВ в сумі 534 158,00 грн. - основного платежу та податку на прибуток в сумі 904 041,00 грн. - основного платежу. Однак, зазначені інкасові доручення були повернуті без виконання.

Дана заборгованість по сплаті ПДВ та податку на прибуток не була сплачена ТОВ "Кін-Так" в Державний бюджет і на момент звернення ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області до Господарського суду Хмельницької області із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "КІН-ТАК".

Посилання скаржника на те, що ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області є неповноважним органом на звернення до суду з заявою про визнання товариства банкрутом, дана інспекція не є правонаступником ДПІ у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів у Хмельницькій області, колегія суддів оцінює критично і відхиляє як безпідставні, оскільки постановами Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 822/470013-а від 20 січня 2014 року та №822/3529/14 від 02 вересня 2014 року стягувались з ТОВ "Новолуння" та з ЗАТ "Хмельницьклегпром", правонаступником яких стало ТОВ "Кін-Так", кошти в рахунок податкового боргу в дохід Державного боргу України, а не в прибуток ДПІ у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів у Хмельницькій області. При цьому, розмір боргу не заперечується боржником, а з 21 травня 2014 року на Державну фіскальну службу України та її територіальні органи покладено обов'язок з контролю своєчасності подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів, здійснення погашення податкового боргу платників податків, а також стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску з платників єдиного внеску, а також ініціювання застосування до платників податків та платників єдиного внеску судових процедур банкрутства.

У силу приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, що визначають повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція не має процесуальних повноважень самостійно встановлювати обставини справи, а на підставі обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені вище обставини, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17 жовтня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2016 року у справі № 924/883/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кін-Так" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17 жовтня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2016 року у справі № 924/883/16 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.М. Коваленко

В.Я. Погребняк