ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 904/8884/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"на ухвалу та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2016за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Юмін"провідстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015у справі№ 904/8884/15Господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Юмін"простягнення заборгованості за кредитним договором від 11.04.2007 № 10-0604/121к-07 в сумі 7458679,32 доларів США та 190800,00 грн; заборгованості за кредитним договором від 13.12.2007 № 79/07В в сумі 5956920,74 доларів США та 152300,44 грнза участю представників:

позивача: Кісілевич О.М., дов. від 07.07.2015;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 у справі №904/8884/15 (суддя - Мельниченко І.Ф.) заяву ТОВ "Юмін" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 у справі №904/8884/15 на строк 24 календарних місяця задоволено частково та надано відстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 у справі №904/8884/15 строком на 12 календарних місяців до 22.02.2017.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М., судді - Величко Н.Л., Березкіна О.В.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 у справі №904/8884/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви відповідача відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.05.2016, у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 904/8884/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.05.2016, у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному, для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді -, Іванова Л.Б., Картере В.І.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 у даній справі позов задоволено. Суд стягнув з відповідача на користь позивача строкову заборгованість по кредиту за кредитним договором від 11.04.2007 №10-0604/121 к-07 в сумі 5870447,75 доларів США, що еквівалентно 129083303,10 грн, строкову заборгованість по сплаті процентів в сумі 804828,25 доларів США, що еквівалентно 17697097,97 грн, прострочену заборгованість по сплаті процентів в сумі 97677,73 доларів США, що еквівалентно 2147802,79 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 7317,32 доларів США, що еквівалентно 160898,09 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 645749,25 доларів США, що еквівалентно 14199163,29 грн, 3% річних за прострочення повернення кредиту 32287,46 доларів США, що еквівалентно 709958,11 грн, 3% річних за прострочення сплати процентів в сумі 371,56 доларів США, що еквівалентно 8170,11 грн, штраф в сумі 190800,00 грн, строкову заборгованість по кредиту за кредитним договором від 13.12.2007 №79/07В в сумі 4687499,99 доларів США, що еквівалентно 103071862,28 грн, строкову заборгованість по сплаті процентів в сумі 643880,20 доларів США, що еквівалентно 14158065,37 грн, прострочену заборгованість по сплаті процентів 77994,79 доларів США, що еквівалентно 1715001,23 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 5842,82 доларів США, що еквівалентно 128475,81 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 515625,00 доларів США, що еквівалентно 11337904,88 грн, 3% річних за прострочення повернення кредиту в сумі 25781,25 доларів США, що еквівалентно 566895,24 грн, 3% річних за прострочення сплати процентів в сумі 296,69 доларів США, що еквівалентно 6523,82 грн, штраф 152300,00 грн.

04.01.2016 на примусове виконання рішення суду видано відповідні накази.

Відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про відстрочку виконання судового рішення у даній справі строком на 24 календарні місяці, в якій послався на важкий фінансовий стан обґрунтовуючи це тим, що держава заборгувала товариству 13677353,00грн невідшкодованого податку на додану вартість; велика кількість контрагентів ТОВ "Юмін" перебувають у процесі значної стагнації, через що спостерігається низький рівень проведення розрахунків за спожиту продукцію та брак наступних замовлень продукції ТОВ "Юмін".

На підтвердження викладених в заяві вимог боржник надав до суду першої інстанції копію довідки щодо заборгованості з відшкодування ПДВ №08/02/2 від 08.02.2016, копії листів про звернення до органів державної податкової інспекції №07/12/2 від 07.12.2015 та №31/12/3 від 31.12.2015, копії квитанцій, копії податкових декларацій з ПДВ з додатками, до яких входять розрахунки сум бюджетного відшкодування, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2015, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2015 року, 6 карток рахунку 311 з оборотно-сальдовими відомостями про грошові рахунки ТОВ "Юмін" в різних банках за період з 01.01.2016 по 18.02.2016, копії довідок про кредиторську заборгованість від 18.02.2016 №18/02/1 та про дебіторську заборгованість від 18.02.2016 №18/02/2.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, беручи до уваги подану відповідачем заяву про відстрочку рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 у даній справі, керуючись положеннями ст. 121 ГПК України, частково задовольнив заяву та відстрочив виконання зазначеного рішення на 12 місяців з метою збереження балансу між інтересами сторін.

Здійснюючи розгляд заяви відповідача, господарські суди попередніх інстанцій, виходили з того, що має місце неможливість виконання останнім своїх зобов'язань в зв'язку зі скрутним матеріальним станом, визнавши наведені заявником обставини винятковими, оскільки всі вони, в сукупності, носять не систематичний характер, а є виключенням у даному виді правовідносин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями), підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача.

Положеннями ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Зазначені докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

З огляду на те, що нормами чинного ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення, тому суд оцінює докази, які підтверджують такі обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Судова колегія касаційної інстанції вважає, що сам по собі важкий фінансовий стан, в розумінні ст. 121 ГПК України, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання (відповідача) і суди не встановили, що ці обставини були утворені з об'єктивних та незалежних від відповідача обставин.

Крім того, як з'ясував апеляційний господарський суд, у відповідача існує значна (понад 7 млн.грн) кредиторська заборгованість перед іншими, окрім позивача, особами, що свідчить про ймовірність загрози невиконання рішення суду у даній справі. Зазначене, в свою чергу, вказує про неврахування судами попередніх інстанцій інтересів та прав позивача при розгляді заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди не врахували міжнародно-правові норми захисту порушених прав та вимоги національного законодавства, що є підставою для скасування судових актів попередніх інстанцій та відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 у справі № 904/8884/15 скасувати.

Відмовити повністю Товариству з обмеженою відповідальністю "Юмін" в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 у справі №904/8884/15 на строк 24 календарних місяця.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" 1378 (тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

В.І. КАРТЕРЕ