ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Справа № 916/677/16

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді суддів Корсака В.А., Швеця В.О., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.11.2016у справі № 916/677/16 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" " в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доДержавного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна фінансова інспекція в Одеській областіпровизнання недійсною умови договору та стягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачаСидоренко Д.О.- відповідача Ільченко К.Р.третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Державне підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" щодо визнання недійсною умови договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013 в частині визначення щомісячної плати відшкодування земельного податку разом з ПДВ у сумі 65 393,03 грн. та стягнення 450 669,26 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.07.2016, яка прийнята та розглянута судом).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Мостепаненка Ю.І., суддів Смелянець Г.Є., Малярчук І.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Яроша А.І., суддів Гладишевої Т.Я., Лисенко В.А.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу скаржник послався на те, що умова, яка міститься у додатку № 1 до договору від 18.10.2013 № 137-В-ІЛФ-13/681-0 (десята колонка у таблиці), якою встановлено щомісячну плату відшкодування земельного податку разом з ПДВ в сумі 65 393,03 грн. суперечить положенням ст. ст. 185, 188 Податкового кодексу України та підлягає визнанню недійсною на підставі ст.215 ЦК України, враховуючи лист № 10319/6/99-99-19-04-02-15 від 11.06.2014 Міністерства доходів і зборів. На думку скаржника, грошові кошти в сумі 450 669, 26 грн., які сплачені відповідачу на підставі недійсної умови договору, підлягають стягненню з останнього в порядку ст. 1212 ЦК України. Скаржник також вважає, що податкова консультація СДПІ з ОВА у м. Одесі МГУ Міндоходів № 1029/10/11-017 від 08.10.2013 стосується операцій з компенсації земельного податку орендодавцю, а спірний договір не стосується орендних відносин.

У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" не погоджується з доводами касатора і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, що переглядається господарськими судами встановлено, що 11.09.2013 ДП "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів) з листом № 802/196-15, в якому просило надати податкову консультацію (в порядку ст. 52 ПК України) стосовно того, чи є грошова компенсація земельного податку постачанням послуг та чи підлягає оподаткуванню ПДВ зазначена грошова компенсація.

08.10.2013 СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів надало роз'яснення № 1029/10/11-017, відповідно до якого операції з компенсації земельного податку орендодавцю включаються до бази оподаткування та є об'єктом оподаткування ПДВ (т.1 а.с.201-203).

18.10.2013 між ДП "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Іллічівська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту), та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" (Порт) було укладено договір № 137-В-ІЛФ-13/681-0 про відшкодування витрат на сплату земельного податку (т.1 а.с.16-19).

В п.п. 1.2., 1.3., 1.4. цього договору сторони узгодили, що об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка передана у постійне користування ДП "Іллічівський морський торговельний порт". Загальна площа усіх ділянок, за які передбачено відшкодування, складає: 639,4775 га. Сума та розрахунок щомісячної плати відшкодування земельного податку наведено у Додатку № 1 до договору - "Розрахунок відшкодування витрат на сплату земельного податку", яким встановлено щомісячну плату відшкодування земельного податку в розмірі 326 965,13 грн. та ПДВ в розмірі 65 393,03 грн., що всього становить 392 358,16 грн. (т.1 а.с.20-21).

Пунктами 2.4., 2.5. договору передбачено, що загальна вартість відшкодування дорівнює сумі земельного податку, що сплачена Портом за земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти Адміністрації. У договорі сторони узгодили, що до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, вони підписують акт про відшкодування витрат відповідно до затвердженої у додатку № 3 до цього договору форми, який готується Портом.

Договір набирає чинності з дня його укладання, але регулює взаємовідносини між сторонами, починаючи з 13.06.2013 та діє до 31.12.2013. У разі відсутності письмового повідомлення будь-якої зі сторін про відмову від продовження строку дії договору за 30 календарних днів до спливу строку дії цього договору, даний договір вважається автоматично продовженим на тих самих умовах до 01.06.2014 (п.п. 5.1., 5.2. договору).

На підставі рахунків та актів про відшкодування витрат позивачем сплачено ДП "Іллічівський морський торговельний порт" кошти у вигляді відшкодування витрат на сплату земельного податку в загальній сумі 3 212 218,59 грн. (в тому числі ПДВ - 456 173,05 грн.), з яких: у 2013 році - 1 881 713,85 грн. (в т.ч. ПДВ - 313 619,00 грн.), у 2014 році - 1 330 504,74 грн. (в т.ч. ПДВ - 142 554,11 грн.)

Таким чином, судами встановлено, що сторони договору погодили та підписали акти про відшкодування витрат, у тому числі, відкориговані акти, згідно яких до складу відшкодування витрат на сплату земельного податку за період з червня 2013 по травень 2014 включено ПДВ.

Судами також встановлено, ДП "Іллічівський морський торговельний порт" повторно зверталось до СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів з листом № 311/19.6-15 від 17.04.2014 стосовно того ж питання, чи є об'єктом оподаткування ПДВ операції з компенсації земельного податку та отримало відповідь № 2658/10/28-08-48/12 від 13.05.2014 про те, що попереднє роз'яснення № 1029/10/11-017 від 08.10.2013 залишається без змін (т.1 а.с. 206).

В червні 2014 року внаслідок проведення звірки розрахунків між сторонами та з урахуванням Угоди про врегулювання питань, пов'язаних з відшкодуванням витрат на оплату земельного податку від 30.05.2014 № 136-П-ІЛФ-14 ДП "Іллічівський морський торговельний порт" були перевиставлені рахунки за червень, липень, серпень та вересень 2013 року та ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) проведені виправні проводки.

Після коригування розрахунків, ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на підставі договору № 137-В-ІЛФ-13-681-0 від 18.10.2013 та з урахуванням Угоди про врегулювання питань, пов'язаних з відшкодуванням витрат на оплату земельного податку від 30.05.2014, виставило позивачу рахунки за 2013-2014 рр. на загальну суму 3 274 231,70 грн., у т.ч. ПДВ - 545 705,32 грн., з якої ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) було сплачено 3 179 195,64 грн., з якої ПДВ - 450 669,26 грн.

Листом № 10319/6/99-99-19-04-02-15 від 11.06.2014 Міністерство доходів і зборів України повідомило ДП "Іллічівський морський торговельний порт" (відповідно до його листа № 426/19.6-15 від 21.05.2014), що кошти які надійшли у вигляді компенсації з оплати земельного податку, - до бази оподаткування не включаються та податком на додану вартість не оподатковуються (т.1 а.с.207-208).

Судами встановлено, що зазначена податкова консультація Міністерство доходів і зборів України, надійшла на адресу ДП ""Іллічівський морський торговельний порт" лише 17.06.2014, тобто після закінчення строку дії договору від 18.10.2013 № 137-В-ІЛФ-13/681-0. Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що при укладенні та виконанні цього договору сторони керувались чинною податковою консультацією від 08.10.2013 № 1029/10/11-017.

15.11.2016 представником відповідача заявлено клопотання про заміну його найменування з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", на підтвердження чого надано копію наказу Міністерства інфраструктури України №319 від 16.09.2016 "Про державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт", копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.09.2016.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що в межах іншого судового провадження Господарським судом Одеської області розглядався спір за позовом ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України" до до ДП "Іллічівський морський торговельний порт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної фінансової інспекції України про стягнення 423 671,20 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.11.2015 по справі № 916/4112/15, яке набрало законної сили, в задоволенні позову відмовлено. Підставою для такого рішення став висновок суду про те, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності не є належним доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором та спричинення збитків позивачу. В діях ДП "Іллічівський морський торговельний порт" відсутній склад протиправної поведінки та порушення договірного зобов'язання, що спричинило шкідливий результат для зобов'язаного контрагента, відтак не може вважатися доведеним факт заподіяння збитків. Крім того, суд послався на те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт внесення сторонами змін до договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013 стосовно виключення ПДВ зі складу щомісячної плати відшкодування витрат або доказів щодо визнання договору недійсним в зазначеній частині, а тому договірні зобов'язання, за висновком суду, повинні виконуватись сторонами належним чином з дотриманням умов договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013.

В своєму позові позивач послався на те, що умова, яка міститься у додатку № 1 до договору від 18.10.2013 № 137-В-ІЛФ-13/681-0, якою встановлено щомісячну плату відшкодування земельного податку разом з ПДВ в сумі 65 393,03 грн. не відповідає вимогам діючого законодавства та підлягає визнанню недійсною, а ПДВ, що нарахований на суму відшкодування витрат по сплаті земельного податку в загальній сумі 450 669, 26 грн., позивач вважає безпідставно сплаченим.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що на момент укладення договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013 та, відповідно, узгодження умови щодо відшкодування земельного податку разом з ПДВ, сторони керувались чинними роз'ясненнями контролюючих органів (податковою консультацією СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів № 1029/10/11-017 від 08.10.2013), що свідчить про відсутність допущення порушення вимог закону при укладенні договору щодо умови про визначення щомісячної плати відшкодування земельного податку разом з ПДВ, яка міститься у додатку № 1 до договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013 - „Розрахунок відшкодування витрат на сплату земельного податку" та про відсутність підстав для повернення позивачу грошових коштів у розмірі 450 69,26 грн.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій колегія вважає достатньо обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно п.п.14.1.147. п. 14.1 ст. 147 ПК України (в редакції кодексу, чинній на момент укладення договору) встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п.14.1.72., 14.1 ст. 147 ПК України).

Відповідно до п.п. „б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав щодо таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185, 14.1 ст. 14 ПК).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку) (п. 188.1 ст. 188 ПК).

Судами встановлено, що при укладенні додатку № 1 до договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013 - „Розрахунок відшкодування витрат на сплату земельного податку", сторони узгодили щомісячну плату відшкодування земельного податку в розмірі 326 965,13грн. та ПДВ в розмірі 65 393,03грн., - всього - 392 358,16грн.

При цьому, укладаючи договір сторони керувались податковою консультацією СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів № 1029/10/11-017 від 08.10.2013, щодо якої, операції з компенсації земельного податку орендодавцю включаються до бази оподаткування та є об'єктом оподаткування ПДВ за виключенням операцій з компенсації таких витрат орендодавцю - бюджетній установі. Про що вдруге було повідомлено сторін листом № 2658/10/28-08-48/12 від 13.05.2014.

Згідно ст. 52 ПК України (в редакцій, чинній на момент укладення договору), за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Статтею 53 ПК України встановлено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, при укладенні договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013 та додатку № 1 до договору - „Розрахунок відшкодування витрат на сплату земельного податку", сторони погодилися з усіма його умовами, у тому числі з включення суми ПДВ, у відповідності із діючим на той момент законодавством, підписали та скріпили печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень.

За приписами статей 627, 628 та 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсною умови договору № 1 до договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013 „Розрахунок відшкодування витрат на сплату земельного податку".

Отже, обставини викладені у позовній заяві, не були доведені у встановленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування, що стало підставою для відмови у визнанні частково недійсним договору.

Враховуючи, що позовна вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 450 669,26 грн., в даному випадку, є похідною вимогою від позовної вимоги про визнання недійсною умови договору, висновки судів в цій частині, є обґрунтованими.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Доводам касатора судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка. Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують наведених висновків судів та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі № 916/677/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і В. О.Швець

О. М. Сибіга