ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Справа № 910/1104/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді суддів Корсака В.А., Данилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.11.2016у справі № 910/1104/14 Господарського суду м. Києваза позовом1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-агро-інвест", 2. Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекціїдоПриватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"простягнення коштів в судовому засіданні взяли участь представники :- позивача - 1Скроботов Є.А.позивача - 2Грищенко Д.С., Костюк К.О.- відповідача Лисенко Д.В.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-агро-інвест" (надалі ТОВ "Бета-агро-інвест", позивач 1) та Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції (надалі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", позивач -2) звернулися до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (надалі - ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія") про стягнення з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" страхової виплати в розмірі 821 598,00 грн. на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", як вигодонабувача, та на користь ТОВ "Бета-агро-інвест" 36 555,48 грн. збитків та неустойки в розмірі 32 773,88 грн., у зв'язку з настанням страхової події - самозаймання застрахованого відповідачем комбайну John Deere 9780.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2016 (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Тищенко О.В.), позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" страхової виплати у розмірі 821 598, 00 грн., а на користь ТОВ "Бета-агро-інвест" - 32 773,88 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покласти на позивачів.

Касаційна карга мотивована порушенням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: абз. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", ст. 627 ЦК України, п.п. 16, 22.9, 23.1 договору страхування № КК 033/022/13 0000795, ст. 43 ГПК України, абз. 4 ст. 42 ГПК України.

Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу скаржник послався на те, що виходячи з п.23.1 договору страхування, Товариство "Українська пожежно-страхова компанія" не мало юридичних підстав для визнання події (пожежі застрахованого майна) страховим випадком і виплати страхового відшкодування за пошкоджений застрахований транспортний засіб, оскільки причиною виникнення пожежі було первинне коротке замкнення електропровідників, що було встановлено відповідно до висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 2-19/2-23 від 29.07.2013.

За посиланням скаржника, комбайн Джон Дір (John Deere) 9780 експлуатувався у несправному технічному стані, в зв'язку з чим, подія не є страховим випадком в силу абз. 10 п. 23.1 договору страхування.

Крім того, скаржник зазначив, що господарські суди попередніх інстанцій при визначенні розміру стягнення допустили порушення вимог п.п. 16, 22.9 договору страхування, щодо здійснення розрахунку страхового відшкодування, не врахувавши вартості працездатних залишків у розмірі 431 806,24 грн., визначених у звіті про оцінку розміру матеріального збитку № 785.

У відзиві на касаційну скаргу користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ТОВ "Бета-агро-інвест" не скористалося правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало свій відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами, 15.04.2013 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (в тексті договору - кредитор) та ТОВ "Бета-агро-інвест" (в тексті договору - позичальник) було укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 012/01-03-3/0363.

В забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із вищевказаного договору, 26.04.2013 сторонами укладено договір застави транспортного засобу №12/01-03-3/0425, згідно п. 1.1. якого, в заставу було передано рухоме майно, а саме: зерновий комбайн марки Джон Дір (John Deere) 9780, 2005 року випуску, заводський №Z09780A077909, двигун № RG6081H26594, державний реєстраційний №05205ТМ, що належить заставодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію машини серії № 086316, виданого та зареєстрованого 17.02.2005 Донецькою ОІДТН в Ясинуватському районі.

Зазначений зерновий комбайн було застраховано ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (вигодонабувач) (п. 5 договору страхування № КК 033/022/13 0000795 від 26.04.2013) (т.1, а.с. 61). Строк дії цього договору визначений з 26.04.2013 по 25.04.2014.

Відповідно до довідки ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" № 50/01/1112 від 11.12.2013, 29.04.2013 страхова компанія отримала від ТОВ "Бета-агро-інвест" страховий платіж в розмірі 21 468, 96 грн. за вказаним договором страхування.

Згідно Додатку № 1 до договору страхування, страхова сума за зернозбиральний комбайн марки John Deere 9780, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер 05205ТМ, складає 864 840,00 грн.; франшиза при конструктивній загибелі застрахованого зернозбирального комбайну марки John Deere 9780 складає 5 %.

09.07.2013 у Добропольському районі Донецької області на території Новоторецької сільської ради під час виконання польових робіт сталося самозаймання застрахованого відповідачем комбайну.

11.07.2013 ТОВ "Бета-агро-інвест" звернулось до Південно-Східного регіонального управління ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" із заявою-повідомленням про настання страхового випадку, в якій зазначило про обставини його настання.

Пунктами 21.1.3, 21.1.4 договору страхування визначено, що при настанні події, що має ознаки страхового випадку, після отримання всіх необхідних документів страховик зобов'язаний протягом 10 робочих днів прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування страхувальнику. Страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

Судами встановлено, що документи страхова компанія отримала 18.09.2013.

10.09.2013 ТОВ "Бета-агро-інвест" направило на адресу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", як вигодонабувача за договором страхування, листа щодо зарахування суми страхової компенсації в рахунок зменшення заборгованості за генеральним кредитним договором № 012/01-03-3/0363.

В листі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 16.12.2013 зазначено, що згідно рішення кредитного комітету банку № 210 від 11.09.2013 надано згоду банка на зарахування отриманої суми страхової компенсації в рахунок зменшення заборгованості за генеральним кредитним договором № 012/01-03-3/0363.

01.10.2013 ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" надала ТОВ "Бета-агро-інвест" письмову відповідь за вих. № 3735, якою повідомила страхувальника про відсутність юридичних підстав для визнання самозаймання комбайну Джон-Дір (John Deere 9780) страховим випадком і виплати страхового відшкодування. Така відмова була мотивована тим, що згідно п. 23.1 договору страхування, до страхових випадків не відносяться пожежа або вибух, які виникли внаслідок короткого замикання електроустаткування та електромережі транспортного засобу. Те, що ймовірною причиною самозаймання комбайну було саме коротке замикання електроустаткування, відповідач послався на висновок спеціаліста Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № 2-19/2-23 від 29.07.2013, в якому зазначено, що причиною виникнення пожежі в комбайні John Deere 9780, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер 05205ТМ було потрапляння розжарених часток від аварійних режимів роботи електромережі комбайну (первинне коротке замикання) на спалимі елементи у задній його частині за відсіком двигуна (т.1 а.с.189-194).

ТОВ "Бета-агро-інвест" не погоджуючись з відмовою відповідача у здійсненні страхового відшкодування, послався на лист ТОВ "Агротек" (офіційний дилер компанії Джон-Дір) щодо наявності на комбайнах компанії John Deere комплексу пристроїв, які забезпечують захист електричної мережі комбайна у випадку аварійних (позаштатних) режимів роботи, у тому числі у вигляді короткого замикання та повністю виключають можливість короткого замикання в електромережі комбайна. Також, ТОВ "Бета-агро-інвест" послалось на те, що застрахований комбайн John Deere 9780 перебував у справному технічному стані, що підтверджується протоколом перевірки технічного стану № АН 218002 від 14.07.2012 (т.1 а.с. 97-98).

До матеріалів справи залучено висновок експертного дослідження № 5620/22 від 06.12.2013, здійсненого Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, відповідно якого, найбільш імовірною причиною займання комбайну Джон-Дір 9780, є займання хладогену внаслідок його витоку із системи кондиціонування, та його контакту з вихлопним колектором двигуна (т.1 а.с.215-226).

До матеріалів справи також залучено висновок експертного дослідження Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 2207/2208/15-24/14046/15-47 від 15.01.2016, відповідно до якого причиною виникнення пожежі у комбайні послужило займання ізоляції силового плюсового проводу, по якому подавалась напруга від генератора до бортової електромережі цього транспортного засобу у встановленому осередку пожежі, а саме: у місці виникнення початкового горіння. При цьому, у висновку зазначено, що під час проведення досліджень не встановлено ознак явищ та процесів, які би вказували на виникнення короткого замкнення у бортовій електромережі досліджуваного комбайна, внаслідок якого у ньому виникла пожежа (т.2, а.с.133-144).

Як вбачається із матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання умов договору страхування № КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) щодо виплати страхового відшкодування у сумі 821 598, 00 грн. на користь ТОВ "Бета-агро-інвест", яке останній просить зарахувати у рахунок погашення кредитної заборгованості за Генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 012/01-03-3/0363 від 15.04.2013, укладеного між позивачем - 1та позивачем - 2.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Пунктом 23.1 договору добровільного страхування передбачено, що сторони погодили перелік не страхових випадків, у разі яких відбулися пошкодження або втрата ТЗ та/або ДО.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовної вимоги про стягнення 821 598,00 грн. страхового відшкодування, господарські суди попередніх інстанцій послалися на те, що подія, яка відбулася 09.07.2013 внаслідок займання застрахованого комбайна Джон Дір (John Deere) 9780 є страховим випадком за договором страхування № КК 033/022/13 0000795 від 26.04.2013. До такого висновку суди дійшли на підставі висновку експертного дослідження № 5620/22 від 06.12.2013 та висновку судових експертів Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, які визнані судами допустимими та належними доказами у цій справі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Як роз'яснено у п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Таким чином, призначення судової експертизи є правом суду, і в силу ст.41 ГПК України, якщо суд потребує висновку спеціаліста - експерта, який наділений спеціальними знаннями, господарський суд призначає судову експертизу.

Як зазначено у п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".

Відповідно, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 №8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах").

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи та не приймається судом в якості належного доказу у справі.

Господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що висновок спеціаліста Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № 2-19/2-23 від 29.07.2013 не може вважатися неупередженим та об'єктивним, оскільки він не був завідомо попереджений судом про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, а також таке дослідження проводилось за ініціативою зацікавленої особи - відповідача. У зазначеному дослідженні, в абзаці першому розділу "Металографічне дослідження": "об'єкти дослідження надійшли в шести не опечатаних полімерних пакетах та одному паперовому конверті", в яких знаходились фрагменти електричних одножильних багатодротових провідників тоді, як відповідно до Акту огляду зернозбирального комбайну від 23.07.2013, проведеного за участю того ж спеціаліста ОСОБА_10, вбачається, що у передбаченому законом порядку будь-які предмети, вузли чи деталі від комбайну, які мали бути використані в подальшому дослідженні, з місця огляду не вилучались та не опечатувались.

Господарськими судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено посилання відповідача на Звіт СПД ОСОБА_11 від 10.03.2016 про результати страхового розслідування по факту пошкодження зернозбирального комбайну John Deere 9780, 2005 року випуску, державний реєстраційний № 05205ТМ внаслідок пожежі, що сталася 09.07.2013, з огляду на те, що виконаний він з метою розслідування страхового випадку лише під час судового розгляду справи, після надання експертами Чернігівського відділення Київського НДІСЕ висновку комплексної пожежно-технічної експертизи від 15.01.2016. Крім того, особа, яка його виконувала, не була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абз. 16 ст. 9 Закону України „Про страхування").

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

У разі несплати страховиком страхувальникові, або іншій особі страхової виплати страховик, у відповідності до статті 992 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Умовами пункту 21.1.4 договору страхування передбачено страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочення.

У зв'язку з порушенням відповідачем строку виплати страхового відшкодування суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення пені. За перевіреним судами розрахунком позивача-2 - ТОВ "Бета-агро-інвест" розмір пені становить 32773,88 грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивач-1 також просить суд стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 36 555,48 грн., вказуючи, що такими є сплата страхувальником на користь банка банківських процентів в розмірі 14,5% на суму не отриманої страхової компенсації, яка повинна була бути зарахована в рахунок зменшення кредитної заборгованості страхувальника перед банком.

З урахуванням положень статей 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, для підтвердження факту наявності збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, розрахунку позивача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що сума у розмірі 36 555,48 грн. не є збитками за своєю правовою природою, а є розміром відсотків, які ТОВ "Бета-Агро-Інвест" мало сплатити за кредитним договором на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". При цьому, суду позивач-1 не надав належних доказів на підтвердження того, що через вказані вище обставини останній був позбавлений можливості виконати зобов'язання перед позивачем-2 за договором кредитування.

Отже, з огляду на приписи статті 224 Господарського кодексу України, вказані грошові кошти, заявлені до стягнення позивачем-1, не є збитками, тому висновки судів в цій частині позовних вимог є обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про порушення господарськими судами вимог п.п. 16, 22.9 договору страхування щодо здійснення розрахунку страхового відшкодування та неврахування вартості працездатних залишків у розмірі 431 806,24 грн., визначених у звіті про оцінку розміру матеріального збитку № 785, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач не звертався до суду при розгляді цієї справи із відповідною заявою про повернення залишків транспортного засобу. Крім того, за умовами п. 22.9 договору страхування, страховик не зобов'язаний вимагати від страхувальника відмовитися від прав на застрахований ТЗ (агрегат, деталь) та ДО з послідуючим одержанням страхового відшкодування у повному обсязі. Отже, право зменшити суму страхового відшкодування не виникає автоматично і може бути реалізовано страховиком після направлення відповідної вимоги до страхувальника та отримання від нього відмови. Доказів того, що відповідач реалізував таке своє право суду надано не було.

В пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992, зі змінами та доповненнями, зазначено, що постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують наведених висновків судів та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 910/1104/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

В. О. Швець