ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Справа № 907/953/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Гольцової Л.А.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на ухвалуГосподарського суду Закарпатської області від 26.07.2016та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.09.2016у справі№ 907/953/13 Господарського суду Закарпатської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ"до1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський завод малих архітектурних форм"простягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет застави за участю представників:

позивача: Василик Д.В.

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2016 у справі № 907/953/13 (суддя Васьковський О.В.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 (головуючий суддя Орищин Г.В., судді Данко Л.С., Малех І.Б.), задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013 у справі № 907/953/13; поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 у справі № 907/953/13, відмовити позивачеві у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначаючи про те, що заявник повинен був та міг знати інформацію про стан виконавчого провадження та факт повернення державним виконавцем наказу, а також вказує на недоведеність заявником факту неотримання ним наказу, направленого органом ДВС листом від 26.12.2014.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.10.2013 у справі № 907/953/13 позов Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" задоволено, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" 1587656,83 грн., що складається з: суми основного боргу по кредиту - 950000 грн., суми нарахованих і несплачених відсотків - 593460,34 грн., суми пені за несвоєчасну сплату основного боргу - 3089,92 грн., суми пені за несвоєчасну сплату процентів - 7780,17 грн., штрафу за прострочення заборгованості понад 60 днів, що сплачується на 61-й день - 33326,40 грн., та 31753,14 грн. судового збору. В рахунок погашення заборгованості Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, яка становить 1587656,83 грн., що складається з: суми основного боргу по кредиту - 950000 грн., суми нарахованих і несплачених відсотків - 593460,34 грн., суми пені за несвоєчасну сплату основного боргу - 3089,92 грн., суми пені за несвоєчасну сплату процентів - 7780,17 грн., штрафу за прострочення заборгованості понад 60 днів, що сплачується на 61-й день - 33326,40 грн., та 31753,14 грн. судового збору, звернуто стягнення на заставне майно за договором про заставу майна № 127/2008-2 від 30.01.2008, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Закарпатський завод малих архітектурних форм", а саме: деревообробне обладнання, що перелічене у додатку № 1 до договору застави, тобто: верстат фрезерувальний горизонтальний для деревообробки; верстат шипувальний; прес гідравличний; транспортер роликовий для переміщування деталей між операціями; тримач, що використовується для утримання і повертання деталей; накопичувач для заготовки; транспортер стрічковий безперервної дії для переміщення дерев'яних виробів; автоматизований верстат стругальний 4-х сторонній; компресор об'ємний роторний одновальний; витяжки для деревообробних верстатів; обладнання промислове для сушки деревини; обладнання промислове для сушки деревини; верстат пиляльний циркулярний; сушка повітря; інструменти ручні з вмонтованими електродвигунами"; інструменти ручні різні.

25.11.2013 на виконання вказаного рішення суду видано накази.

Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції від 15.01.2014 відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного наказу.

31.07.2014 органом ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", у якій зазначено про те, що виконавчий документ може бути повторно поданий стягувачем до виконання у строк до 31.07.2015.

02.10.2015 позивач звернувся до відділу ДВС з запитом щодо надання інформації про хід виконавчого провадження, у відповідь на який 08.10.2015 начальником відділу ДВС повідомлено про повернення виконавчого документа стягувачеві постановою ВДВС від 31.07.2014 та направлення її стягувачеві разом з наказом 26.12.2014 простою кореспонденцією.

10.11.2015 Публічне акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з заявою про видачу дубліката наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013 у справі № 907/953/13, а 23.11.2015 звернулось до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.12.2015 у справі № 907/953/13 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про видачу дублікату наказу відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.12.2015, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016, у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013 у справі № 907/953/13 відмовлено, з підстав відсутності поважних причин пропуску процесуального строку пред'явлення наказу до виконання.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 у справі № 907/953/13 скасовано ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28.12.2015, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у даній справі та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013 у справі № 907/953/13.

Скасовуючи ухвалені у справі судові рішення, Вищий господарський суд України зазначив про те, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано обставини щодо дотримання державним виконавцем приписів частини 1 статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" під час надсилання стягувачу постанови про повернення виконавчого документа та оригіналу наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013 у справі № 907/953/13.

З урахуванням вказівок, що містились у постанові суду касаційної інстанції, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2016, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 у справі № 907/953/13, задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013 у справі № 907/953/13 та поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Задовольняючи заяву стягувача про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що державною виконавчою службою в порушення вимог статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" постанову про повернення виконавчого документа надіслано стягувачу простою кореспонденцією, а не рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та з порушенням строку, передбаченого ч. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", що не дає можливості встановити факт отримання чи неотримання стягувачем поштового відправлення від 26.12.2014.

При цьому, як з'ясовано судами, факт направлення державним виконавцем стягувачу постанови про повернення виконавчого документа та оригіналу наказу підтверджується лише журналом реєстрації вихідної кореспонденції РВ ДВС Іршавського РУЮ, який судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги.

Оскільки факт повернення стягувачу виконавчого документа не підтверджений належними та допустимими доказами, а про повернення виконавчого документа на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" позивачеві стало відомо із листа відділу ДВС Іршавського РУЮ від 08.10.2015 на запит позивача, суди дійшли висновку про те, що виконавчий документ був втрачений не з вини стягувача, а внаслідок недотримання державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Наведені норми не ставлять саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ.

При цьому, видача стягувачу дубліката наказу жодним чином не порушує права відповідача та не покладає на нього якихось додаткових зобов'язань.

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, № 15729/07, від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Оскільки нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України стягувач з заявою про видачу дубліката наказу може звернутись лише до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, тому вказаній дії передує поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що неможливість повторного пред'явлення наказу до виконання в межах строків, передбачених законодавством викликана недотриманням державним виконавцем порядку і способу направлення виконавчого документа, наслідком чого стала його втрата, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із правомірним висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 у справі № 907/953/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.А. ГОЛЬЦОВА