ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 923/1938/15

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4на постанову від 23.08.2016 Одеського апеляційного господарського суду у справі№923/1938/15 господарського суду Херсонської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МІТЕХ"до1. Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", 2. ОСОБА_5, 3. ОСОБА_4провизнання договорів недійсними

За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_6 - дов. від 18.05.16,

Від відповідача -1 -не з'явились,

Від відповідач-2 - не з'явились,

Від відповідача-3 - ОСОБА_7 - дов. від 17.07.15,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МІТЕХ" звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання недійсними: інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) №220/F від 16.11.2005, укладеного між ОСОБА_5 та ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", що діяло як оператор Спільної діяльності між ЗА "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та Українською студією телевізійних фільмів; договору 15.06.2007 №220/F-В про відступлення права вимоги, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.12.2015 (суддя Нікітенко С.В.) позов задоволено частково, визнано недійсним інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005 №220/F, укладений між ОСОБА_5 і ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", яке діяло як оператор спільної діяльності між ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" на підставі договору від 30.01.2004. Цим же рішенням припинено провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору №220/F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Рішення суду мотивовано тим, що оспорюваний Інвестиційний договір укладено без згоди іпотекодержателя. Відповідно до прямої вказівки закону (ст. 12 Закону України "Про іпотеку") окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя. Так, правочин щодо відчуження іпотекодавцем, переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. В частині позовної вимоги про визнання недійсним договору №220/F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007, місцевий господарський суд припинив провадження по справі у зв'язку з непідвідомчістю позову господарським судам України.

Постановою від 23.08.2016 колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі головуючого: Ліпчанської Н.В., Гладишевої Т.Я., Лисенко В.А. рішення господарського суду Херсонської області залишено без змін.

ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить рішення та постанову судові попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 16, 64, 84, 111-10, 111-28 ГПК України, ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 29 ЦК України, ст.ст. 5, 12 Закону України "Про іпотеку".

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог ст.ст. 4, 6, 7 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном" для залучення грошових коштів з метою фінансування будівництва та подальшої реалізації нерухомого майна при здійсненні будівництва адміністративно-житлового комплексу по АДРЕСА_1 у м. Києві було створено Фонд фінансування будівництва типу А, Управителем якого визначено ТОВ "ФК "МІТЕХ".

12.09.2005 між ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" (правонаступником якого є ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс"), яке діє як оператор від імені спільної діяльності без створення юридичної особи на підставі договору від 30.01.2004, укладеного між останнім та Українською студією телевізійних фільмів (Укртелефільм), як забудовником і ТОВ "ФК "МІТЕХ" укладено Генеральний договір №1/гд, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання залучити кошти фізичних та юридичних осіб та акумулювати їх на своїх рахунках для здійснення інвестиційних операцій по фінансуванню капітальних вкладень у будівництво офісно-житлового комплексу за адресою: м. Київ, Дніпровський район, АДРЕСА_1, в інтересах довірителів, а також власних коштів за необхідністю, а Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" зобов'язалася збудувати об'єкт будівництва, ввести його в експлуатацію та передати його довірителям. Залучення коштів для інвестування проводилось шляхом укладення договорів про участь у Фонді фінансування будівництва, які встановлюють майнові права довірителя на об'єкт інвестування.

Згідно з п. 2.4. генерального договору та правилами Фонду фінансування будівництва типу А, затвердженими загальними зборами ТОВ "ФК "МІТЕХ" 13.09.2005, а також керуючись вимогами ч. 5 ст. 9 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном", Забудовник передав Компанії перелік об'єктів інвестування, який включає як житлові так і не житлові приміщення адміністративно-житлового комплексу по АДРЕСА_1, що є попереднім обсягом замовлення на будівництво та майнові права на ці об'єкти інвестування для подальшої передачі установникам фонду на умовах Правил цього фонду.

Також, генеральним договором передбачено, що з дати підписання цього Протоколу до Компанії переходять усі майнові права на вказані в переліку об'єкти інвестування, в тому числі майнові права на квартиру №35, секції "Е", поверх 11, загальною площею 93,79 кв.м, що знаходяться в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.4 генерального договору забудовник не має права без письмової згоди Компанії відчужувати або обтяжувати будь-яким способом об'єкти інвестування майнові права на які передані ТОВ "ФК "МІТЕХ".

13.09.2005 в забезпечення зобов'язань за генеральним договором, між ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" як іпотекодавцем, який діяв, як оператор від імені спільної діяльності без створення юридичної особи між ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" і ТОВ "ФК "МІТЕХ" (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за №7797.

Пунктом 1.2. іпотечного договору передбачено, що предметом іпотеки є майнові права на нерухомість, будівництво якого не завершене, а саме: об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який виникне у майбутньому: адміністративно-житловий комплекс з вбудованими-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який споруджується на адресою м. Київ, Дніпровський район, АДРЕСА_1.

Пунктом 3.4. іпотечного договору встановлено, що на час дії іпотеки іпотекодавець не в праві без письмової згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку, відчужувати його у будь-який спосіб, передавати у спільну діяльність, в оренду, лізинг, користування.

Згідно з п. 4.1. іпотечного договору іпотекодавець зобов'язаний негайно повідомляти іпотекодержателя (позивача) про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотеко держателя, не відчужувати предмет іпотеки та не обтяжувати його в будь-який спосіб до закінчення терміну договору, надавати іпотекодержателю всі документи, необхідні для перевірки наявності стану та умов збереження предмета іпотеки.

На підставі укладеного іпотечного договору 13.09.2005 приватним нотаріусом ОСОБА_8 накладено заборону за № 1125/4, на відчуження зазначеної в договорі нерухомості, про що зроблено відповідний запис в реєстрі за № 7798.

Листом від 02.09.2015 № 42/4 ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" повідомило позивача, що 16.11.2005 ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", яке діяло, як оператор спільної діяльності між ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" на підставі договору від 30.01.2004 уклало із ОСОБА_5 інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) №220/F, за умовами якого у ОСОБА_5 після сплати 100% інвестиційних внесків, виникають майнові права на новозбудоване майно, а саме: квартиру №35 секція "Е", поверх 11, що знаходиться в будинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, АДРЕСА_1, після введення будинку в експлуатацію, забудовник зобов'язався передати у власність ОСОБА_5 новозбудоване майно.

Звертаючись з позовом у даній справі, ТОВ "Фінансова компанія "МІТЕХ" послалось на те, що інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) та договір про відступлення права вимоги укладені в порушення вимог ст.ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку", ст.9 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми", умов Генерального договору, як такі, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

Покладаючи в основу прийнятих рішень той факт, що спірний Інвестиційний договір укладено без згоди позивача як іпотекодержателя, судами попередніх інстанцій не взято до уваги той факт, що статтею 5 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі у редакції, яка була чинною на час укладення Іпотечного договору) було встановлено вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом (ч. 1); предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору (ч. 2); частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості (ч. 3); предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном (ч. 7).

Отже, поняття "іпотека майнових прав" і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому законі були відсутні.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25.12.2008 №800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", яким були внесені зміни до Закону України "Про іпотеку", зокрема, частину 2 ст. 5 викладено в такій редакції: "Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору" (п. 17 Прикінцевих те перехідних положень").

При цьому питання можливості передачу в іпотеку майнових прав на нерухомість, була предметом дослідження Верховного суду України при розгляді заяви ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", за наслідками розгляду якої ВСУ України 17.04.2013 винесено постанову № 6-8цс13, у якій суд дійшов висновку, що до внесення Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 змін до ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки не могли бути майнові права на об'єкти незавершеного будівництва, в той час як до правовідносин з приводу укладення договорів іпотеки не можуть бути застосовані положення Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

Згідно з приписами ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Зі змісту викладених вище норм слідує, що станом на дату укладення Іпотечного договору (13.09.2005) Закон України "Про іпотеку" не надавав особам можливості укладення договорів іпотеки майнових прав на нерухоме майно, а відтак, положення оспорюваного Іпотечного договору суперечать Закону України "Про іпотеку", що є підставою для визнання його недійсним.

Окрім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на посилання у касаційній скарзі гр. ОСОБА_4 на укладений 07.09.2006 між ТОВ "Фінансова компанія "Мітех" як іпотекодержателем та ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", яке діяло як Оператор від імені Спільної діяльності без створення юридичної особи між Інтерінвестсервіс та Укртелефільм від 30.01.2004, як іпотекодавцем іпотечний договір, посвідчений 07.09.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 4943, зі змісту якого слідує, що він забезпечує виконання Інтерінвестсервісом зобов'язань, які випливають з генерального договору № 1/гд від 12.09.2005 та додаткових угодо до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, а предметом іпотеки за ним є майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, а саме: адміністративно-житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який споруджується на АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва.

Отже, предметом іпотеки у зазначеному вище договорі від 07.09.2006 є майнові права на один і той самий об'єкт, що і у договорі від 13.09.2005, на який як на підставу заявленого позову посилався позивач.

В той же час іпотечний договір від 07.09.2006 було визнано недійсним за рішенням суду від 30.09.2014 господарського суду м. Києва, залишеним без змін постановою від 14.01.2015 Київського апеляційного господарського суду та постановою від 19.03.2015 Вищого господарського суду України у справі № 910/4784/14 із зазначених вище підстав.

Також, безпідставно судами попередніх інстанцій не взято до уваги і те, що ухвалою від 09.04.2015 господарського суду Херсонської області було порушено справу про № 923/447/15 про банкрутство ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", а 09.08.2015 останнього було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спора про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником: стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнаної недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Статтею 16 ст. 16 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.

Колегія суддів Вищого господарського суджу України вважає, що оскаржувані судові рішення прийнято судами без врахуванням та дослідження зазначених вище обставин, які мають суттєве значення для розгляду даної справи, а відтак, вони є передчасними та недостатньо вмотивованими.

Враховуючи викладене та беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову від 23.08.2016 Одеського апеляційного господарського суду у справі №923/1938/15 господарського суду Херсонської області та рішення від 22.12.2015 господарського суду Херсонської області скасувати; справу направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Головуючий суддя І. Ходаківська

С. Бакуліна

О. Яценко