ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 911/1022/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Київської областіна постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у справі№ 911/1022/16господарського судуКиївської областіза позовомВиконуючого обов'язки керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Іванківської районної радидо1. Приватного підприємства "Автошкола "Драйвінг плюс", 2. Відділу освіти Іванківської районної державної адміністраціїтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаІванківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1провизнання договору недійсним, зобов'язання повернути майно

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Василенко С.Ю.- перший відповідач: - другий відповідач:Груша В.В. Мохнюк Р.Г.- прокурор:Красножон О.М.ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов'язки керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Іванківської районної ради до Приватного підприємства "Автошкола "Драйвінг плюс" та Відділу освіти Іванківської районної державної адміністрації про:

- визнання недійсним з моменту укладення договору оренди нерухомого майна №02-10-24 від 21.12.2011, укладеного між ВО Іванківської РДА в особі начальника Максименка М. І., з однієї сторони, та ПП "Автошкола "Драйвінг плюс" в особі керівника Поночовної А.М. з другої сторони;

- зобов'язання ПП "Автошкола "Драйвінг плюс" в особі Поночовної А.М. повернути нежитлове приміщення загальною площею 95,7 кв. м., вартістю 208 867,00 грн, яке розташоване за адресою: вул. Орєхово-Зуєвська, 6, смт Іванків Київської області шляхом його звільнення.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2016 року (суддя Ярема В.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 року (судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) рішення господарського суду Київської області від 14.06.2016 року залишено без зміни.

Суд визнав необґрунтованими доводи прокурора, що спірні приміщення не могли бути передані в оренду, оскільки їх використання ПП "Автошкола "Драйвінг плюс" не пов'язане з навчально-виховним процесом, оскільки передана в оренду частина приміщення відповідного навчального закладу є лише складовою частиною Іванківської ЗОШ І-ІІІ ст. №1, а не самим об'єктом освіти, та не використовується останнім в навчально-виховному процесі, у той час як доказів того, що використання орендованого майна погіршує соціально-побутові умови шкільного колективу, прокурором не надано, суд дійшов висновку, про те що договір оренди нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селища Іванківського району №02-10-24 від 20.11.2011 не суперечить приписам законодавства.

Заступник прокурора Київської області в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду від 27.09.2016 року та рішення господарського суду першої інстанції від 14.06.2016 року скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, позов задовольнити повністю.

Прокурор вважає, що ч. 4 ст. 61, ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», ст. 9 Закону України «Про загальну середню освіту», ст. 20 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 2. ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. ст. 4, 43, 12, 33-35 , 43 , 83 , 84, 85 ГПК України неправильно застосовано судами, доводячи, що законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

У спірному випадку орендоване приміщення є частиною будівлі навчального закладу, може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, однак приватним підприємством «Автошкола «Драйвінг плюс» використовується для розміщення в ньому курсів з навчання водіїв автомобілів, а не для навчально-виховного процесу навчального закладу.

При цьому, прокурор вважає, що законодавство не пов'язує заборону нецільового використання з потребою у цьому приміщенні, виконання спірного договору оренди в частині своєчасної сплати орендної плати відповідачем ПП «Автошкола «Драйвінг плюс» не може підтверджувати законність правочину.

Приватне підприємство "Автошкола "Драйвінг плюс" у відзиві доводи скарги заперечує, доводить законність оскаржуваних судових рішень з викладених у них мотивів, а також доводить, що внаслідок діяльності в рамках оспорюваного договору досягається соціально-позитивний ефект, тому такий договір не може розглядатися як такий, що порушує інтереси держави чи територіальної громади, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено судом, що 20.12.2011 між Відділом освіти Іванківської РДА (далі - орендодавець), в особі начальника Максименка Михайла Івановича, що діє на підставі Положення про освіту, з однієї сторони та Приватним підприємством "Автошкола "Драйвінг плюс" (далі - орендар) в особі керівника Поночовної Алли Миколаївни, що діє на підставі статуту, з другої сторони, було укладено договір оренди нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селища Іванківського району №02-10-24 (далі - договір оренди).

Відповідно до пп. 1.1., 1.2., 1.3., 3.1. та 7.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне володіння і користування частину нежитлового приміщення Іванківської ЗОШ І-ІІІ ст. №1, загальною площею 95,7 кв. м., розташованого за адресою: вул. Орєхово-Зуєвська, 6, смт Іванків Київської області, що перебуває на балансі Відділу освіти Іванківської РДА, вартість якого визначена шляхом проведення незалежної експертної оцінки та згідно звіту про оцінку ринкової вартості станом на 31.10.2011 становить 208 867,00 грн.

Майно здається в оренду з метою розміщення в ньому шкіл, курсів з навчання водіїв автомобілів.

Термін дії договору оренди складає 2 роки 11 місяців з 20 грудня 2011 року по 20 листопада 2014 року включно.

20.10.2014 відповідачі 1 та 2 уклали додаткову угоду №1 до договору оренди нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селища Іванківського району №02-10-24 від 20.12.2011, відповідно до змісту якої сторони відповідного правочину домовились продовжити термін дії договору оренди на 2 роки 11 місяців з 20.10.2014 по 20.09.2017 включно.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор доводить, що передача в оренду частини нежитлового приміщення Іванківської ЗОШ І-ІІІ ст. №1, яка є об'єктом освіти, для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, суперечить вимогам чинного законодавства, а саме: положенням частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" та частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Заперечуючи проти позову, орендодавець зазначив про те, що діяльність орендаря в орендованому приміщенні не перешкоджає навчально-виховному процесу, оскільки спірне приміщення знаходиться в окремому крилі школи, у той час як за рахунок зменшення кількості учнів необхідність школи у додатковому приміщенні відсутня.

Орендар зазначив про дотримання ним усіх умов договору відповідно до вимог законодавства, а саме сплату орендних, комунальних платежів, страхування орендованого майна, утримання спірного приміщення, що жодним чином не суперечить ані інтересам держави, ані інтересам органів місцевого самоврядування, ані самій школі.

Перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини, касаційна інстанція виходить з наступних мотивів.

При вирішенні даного спору про законність передання в оренду частини нежитлового приміщення Іванківської ЗОШ І-ІІІ ст. №1, яка є об'єктом освіти, суди вказали, що об'єкти освіти приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням не підлягають та не можуть бути об'єктами оренди, як цілісні майнові комплекси, а не складові частини таких об'єктів освіти.

При цьому, відповідно до абзацу 19 частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Згідно підпункту 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" (в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору) передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничній, науковій діяльності, у разі коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Наведені норми законодавства слід застосовувати у нормативному поєднанні, які в своїй сукупності становлять нормативно-правову базу для реалізації питань оренди державного та комунального майна в спірному випадку.

З огляду на наведені положення законодавства, суд касаційної інстанції визнає правомірним висновок, що чинне законодавство дозволяє передачу в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що входить до складу об'єкта освіти, як цілісного майнового комплексу, а саме: приміщень, споруд та обладнання навчальних закладів, що тимчасово не використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничній, науковій діяльності за умови, якщо це не погіршує соціально-побутових умов колективу відповідного навчального закладу.

Приписами статей 32, 33, 34, 36 ГПК України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суду не доведено, що орендована частина приміщення необхідна для використання у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничній, науковій діяльності Іванківської ЗОШ І-ІІІ ст. №1, а використання цього приміщення орендарем погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються та працюють у відповідному навчальному закладі, а також ускладнює чи робить неможливим надання освітніх послуг.

Також суд врахував, що відповідно до п. 3.2. договору оренди сторони визначили такий часовий інтервал використання відповідного приміщення: з понеділка по п'ятницю та в неділю - з 17:00 до 21:00, а в суботу - з 15:00 до 21:00.

З огляду на наведене суд визнає обгрунтованим висновок, що використання орендарем приміщення не перешкоджає здійсненню навчально-виховного процесу та не погіршує соціально-побутових умов учнів та трудового колективу навчального закладу.

Касаційна інстанція звертає також увагу, що забороняючи "використання не за призначенням" (ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту»), законодавство не містить чіткого зазначення, яке використання може кваліфікуватися таким, що буде суперечити призначенню. Тому суд вважає, що законна мета норми ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» не допустити такого використання обєкту освіти, яке за зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак буде суперечити призначенню такого обєкту з огляду на освітній, навчально-виховній, навчально-виробничний, науковий характер діяльності закладу освіти.

В зв'язку з цим суд касаційної інстанції враховує встановлені судом обставини щодо мети оренди, і вважає, що використання приміщення для навчання водіїв не є явно суперечливою призначенню об'єкта освіти.

За таких обставин, суд дійшов висновку, про те що у визнанні договору оренди нерухомого майна №02-10-24 від 20.11.2011 відмовлено правомірно.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи прокурора про суперечність оспорюваного договору оренди законодавству з тих мотивів, що спірне приміщення є об'єктом освіти загальнодержавного значення та не може бути передане в оренду, визнаються безпідставними та відхиляються.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 року у справі № 911/1022/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 року у справі № 911/1022/16 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий, суддя СуддіО.В. Яценко С.В. Бакуліна І.П. Ходаківська