ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 910/7849/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі№ 910/7849/16господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 4477,27грн,В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився - відповідача:Щербина В.М., Даховський М.А.- третя особане з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 4477,27 грн з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач).

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що в результаті перевірки вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у вагоні було виявлено вагову недостачу вантажу "кокс доменний". По даному факту 12.01.16, було складено комерційний акт БН № 724652/14, в якому зазначено про недостачу вантажу, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як правонаступника усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Донецька залізниця" зазначеної суми збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 (суддя Ващенко Т.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (судді: Агрикової О.В., Чорногуз М.Г., Рудченка С.Г) рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року залишено без зміни.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПРАТ "ММК ІМ.ІЛЛІЧА" задовольнити у повному обсязі.

Скаржник доводить, що судами неправильно застосовано ст. 2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі - Закон № 4442) згідно норм якої відповідач є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, вважає, що складання передавального акту, відповідно до п. 2 статті 5 Закону № 4442 ні яким образом не впливає на перехід прав та обов'язків від реорганізованого підприємства до новоствореного, а лише підтверджують виникнення, перехід, припинення прав па майно, яке в свою чергу може бути оформлене протягом 2 років з дати реєстрації товариства.

Скаржник посилається на ті обставини, що як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, 21.10.2015 створено Публічне акціонерного товариства «Українська залізниця» (код за ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження - 03680, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд. 5). а 26.11.2015 Регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (та інші Регіональні філії - Одеську, Придніпровську та іти.), дата останньої реєстраційної дії 21.12.2015. Тобто з 21.10.2015 ПАТ «Українська залізниця» набуло всіх прав та обов'язків реорганізованих підприємств.

Скаржник вважає, що аналіз норм ст.ст. 91, 104 Цивільного кодексу України, пп. 14 пункту 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» дозволяє дійти висновку, що у разі злиття, без виключень, переходять усі права та обов'язки юридичної особи, що припиняються у такий спосіб, до її правонаступника, новоутвореного підприємства.

Скаржник додатково посилається на те, що питання правонаступництва було предметом розгляду Вищого господарського суду України, який у постанові від 04.08.2016 у справі № 905/1021/16 дійшов висновку, що ПАО «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАО «Українська залізниця» є належним відповідачем по справі, оскільки е правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця».

14.11.2016 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" надало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу в якому вказує на те, що ПАТ "Укрзалізниця" не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території так території проведення антитерористичної операції (в тому числі і Державного підприємства "Донецька залізниця"), оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до ПАТ "Укрзалізниця" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції. Відповідач також зазначає, що між ДП "Донецька залізниця" та ПАТ "Укрзалізниця" відсутній передавальний акт, який би підтверджував перехід від ДП "Донецька залізниця" всіх прав, активів і зобов'язання і боргів в статутний капітал Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 31.12.2015 року між позивачем, як покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг", як постачальником, було укладено Договір поставки № МДМ-13.50-15-1672/1997 (далі - Договір) на поставку коксової продукції. (том 1, а.с. 16-18).

На виконання умов вказаного договору, зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" груповим маршрутним відправленням було відправлено публічному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" вагони № 60506821, №67867903, №66763947, №65507683, №60456902, №65883126, №67195149, №65949802 з вантажем - кокс доменний, що підтверджується накладною №51085553 від 04.01.2016 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи. (том 1, а.с. 15).

Зокрема, у вагоні № 60506821 відповідно до накладної №51085553 від 04.01.2016 року було відправлено 40800 кг коксу доменного.

12.01.2016 року при прийнятті вантажу з вагону № 60506821 станцією призначення Маріуполь-Сортувальний було складено Комерційний акт №724652/14, яким зафіксовано недостачу вантажу, виявлену за результатами зважування вантажу, а саме: виявлено вагу 38 800 кг (нетто), замість 40 800 кг, що була вказана під час відправлення. (том 1, а.с. 14).

Таким чином, фактичними обставинами справи підтверджується, що при перевезенні вантажу залізницею перевізником було допущено недостачу вантажу в розмірі 2 000 кг, яка перевищує норму (2 % природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) і її вартість становить 4 477, 27 грн.

Спір виник у зв'язку з тим, що позивач не згідний з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що відповідач у спірних правовідносинах не є правонаступником та не може нести відповідальності за дії конкретного перевізника, та наполягає на своїх твердженнях, що саме відповідач як правонаступник має відповідати за незабезпечення схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Касаційна інстанція погоджується з правовими висновками місцевого та апеляційного господарських судів, враховуючи наступні мотиви.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статут залізниць України затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) як нова юридична особа утворена згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.

Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Серед таких підприємств є й Державне підприємство "Донецька залізниця", яке є стороною в договорі перевезення, як виконавець таких послуг.

Як вбачається із положень вищенаведеного Закону № 4442 та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200, всі підприємства, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" реорганізовуються шляхом злиття.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).

Таким чином, складання передавального акту для визначеної наведеними нормами закону мети щодо припинення юридичної особи внаслідок реорганізації, є необхідною умовою.

Отже, є вірним висновок, що відповідно до законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб, перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи, відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів йдеться і в постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

У зазначеній вище постанові Кабінету Міністрів України пункті 5 встановлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, і відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств і установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п.2 постанови КМУ від 12.11.2014 року № 604.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року №604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

За нормою частини четвертої ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Державне підприємство "Донецька залізниця" перебуває в стані припинення за рішенням засновників, однак станом на час розгляду справи не є припиненим.

Таким чином, позивачем не доведено і судом не встановлено обставин, які вказують на те, що зобов'язання, які виникли з договору перевезення (накладна №51085553) були передані до відповідача у даній справі.

Оскільки передавальний акт між ДП "Донецька залізниця" та відповідачем не складався, суд дійшов правомірного висновку, що відповідач не має відповідати за неналежне виконання своїх зобов'язань Державним підприємством "Донецька залізниця".

Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів про необґрунтованість вимог про покладення на публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" відповідальності у вигляді стягнення 4477,27 грн.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скарги про правонаступництво не ґрунтується на наведених нормах законодавства, якими передбачено, що правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи відбувається за наслідком складання передавальних актів та розподільчих балансів (ст. 107 ЦК України), тому на правильність правових висновків судів попередніх інтонацій не впливає, з огляду на що відхиляються.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 910/7849/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 910/7849/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко С.В. Бакуліна І.П. Ходаківська