ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 910/1962/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівПоляк О.І., Бакуліної С.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Зерно.УА"на постанову від 17.10.2016 Київського апеляційного господарського судуза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Зерно.УА"провідстрочку та розстрочку виконання рішенняу справі№910/1962/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Зерно.УА"простягнення 21 638 772,46 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Йосипишин Р.В. - дов. від 28.12.15,

Від відповідача - Радзівіл С.Г. - директор (виписка з ЄДРПОУ),

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО.УА" про стягнення 21 638 772, 46 грн. попередньої оплати товару, пені та штрафу у зв'язку неналежним виконанням своїх зобов'язань щодо поставки товару.

Рішенням від 18.04.2016 господарського суду міста Києва (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО.УА" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 15488242, 74 грн. - попередньої оплати товару, 2834348, 42 грн. - пені, 1084176,99 грн. - штрафу, 185379,23 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою від 15.09.2016 господарського суду міста Києва (суддя Бондарчук В.В.) в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО.УА" про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 відмовлено. Ухвалу суду мотивовано посиланням на матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, а також те, що невиконання рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача.

Постановою від 17.10.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого: Баранця О.М., Калантай Н.Ф., Мальченко А.В. ухвалу господарського суду м. Києва залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО.УА" у касаційній скарзі просить ухвалу та постанову суду судів попередніх інстанцій скасувати, заяву про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 3,7 ЦК України, ст. 5 ГК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Позивач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що звертаючись із заявою про відстрочку та розстрочку виконання рішення, ТОВ "ЗЕРНО.УА" просило відстрочити на 24 місяці виконання рішення господарського суду міста Києва, починаючи з 01.08.2016 року і до 31.07.2018 року включно та розстрочити його виконання на 24 місяці, починаючи виплати із 01.08.2018 і по 31.07.2020 року включно за графіком, зазначеним в заяві.

В обґрунтування поданої заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО.УА" зазначало, що загальна сума його кредиторських вимог відповідача на момент виконання рішення становить 32153400,00 грн., що свідчить про його тяжкий фінансовий стан і відповідно відсутність можливості погасити борг без відстрочення та розстрочення його сплати.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

В п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року № 9, зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку обґрунтовано взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

При цьому в рішенні Європейського суду з прав людини від 15.01.2010 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначено, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті Першого протоколу до Конвенції.

Отже, вирішуючи питання щодо розтрочки чи відстрочки виконання рішення суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

З огляду на зазначене вище, суди попередніх інстанцій, врахувавши матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, а також те, що таке тривале невиконання рішення суду призведе до порушення матеріальних інтересів позивача, дійшли вмотивованого висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ "ЗЕРНО.УА" про відстрочку та відстрочку виконання рішення у справі.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу господарського суду першої інстанції, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ЗЕРНО.УА" залишити без задоволення.

Постанову від 17.10.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/1962/16 господарського суду м. Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Поляк

С. Бакуліна