ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Справа № 910/9722/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва"на ухвалугосподарського суду міста Києва від 15.06.2016 р. (суддя: Літвінова М.Є.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 р. (судді: Мартюк А.І., Пашкіна С.А., Руденко М.А.)у справі№910/9722/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Мостобуд"доКомунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва"прозобов'язання вчинити дії за участю представників: від позивача не з'явились від відповідача Кроллау О.В., довіреність №31-1736 від 22.08.2016 р.В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство"Мостобуд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" про зобов'язання відмінити процедуру відкритих торгів (конкурсні торги) з предмету закупівлі: Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві (ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013) (45000000-7 Будівельні роботи) (генпідрядні роботи), Оголошення про заплановану закупівлю, бюлетень №82 (28.04.2016 р.) від 28.04.2016 р., номер оголошення у бюлетені №110233 на офіційному сайті Державних закупівель http//www.tender.me.gov.ua.

Одночасно з позовною заявою Публічним акціонерним товариством "Мостобуд" було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову №234/21-16 від 26.05.2016 р.

У вказаній заяві позивач просив місцевий господарський суд заборонити відповідачу вчиняти наступні дії:

- проводити закупівлю робіт з будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві (ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013) (45000000-7 Будівельні роботи) (генпідрядні роботи), шляхом застосування процедури відкритих торгів, за оголошенням про заплановану закупівлю №110233 у бюлетені №82 від 28.04.2016 р. за документацією конкурсних торгів, затвердженою протоколом комітету з конкурсних торгів №1 від 27.04.2016 р.;

- приймати та розглядати пропозиції конкурсних торгів, визначати та укладати договори за результатами проведення конкурсних торгів, оголошувати переможця конкурсних торгів, розкривати пропозиції конкурсних торгів, а також вчиняти будь-які інші дії відносно призначення, підготовки, проведення, оголошення результатів конкурсних торгів за процедурою, передбаченою Законом України "Про здійснення державних закупівель", вчиняти будь-які дії щодо проведення процедури конкурсних торгів по предмету закупівлі: будівельні роботи з будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві (ДСТУ Б.Д.1.1.-1:2013) (45000000-7 Будівельні роботи) (генпідрядні роботи) за оголошенням про заплановану закупівлю №110233 у бюлетені №82 від 28.04.2016 р. за документацією конкурсних торгів, затвердженою протоколом комітету з конкурсних торгів №1 від 27.04.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2016 р. порушено провадження у справі №910/9722/16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2016 р. у справі №910/9722/16 задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили, заборонено Комунальному підприємству "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" вчиняти вищевказані дії.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 15.06.2016 р. залишено без змін.

Місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку про обґрунтованість та адекватність заявлених позивачем заходів забезпечення позову.

Не погодившись з прийнятими попередніми судовими інстанціями судовими актами, Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 15.06.2016 р.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій чинних правових норм, що регулюють порядок вирішення питання про можливість вжиття заходів до забезпечення позову.

За протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.10.2016 р. справу №910/9722/16 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2016 р., колегією суддів у складі: Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О., касаційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 24.10.2016 р.

До початку судового розгляду в.о. голови правління позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість уповноважених представників позивача прийняти участь у судовому засіданні.

В судове засідання 24.10.2016 р. з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.

У зв'язку з наведеним, колегією суддів Вищого господарського суду України також відхиляє клопотання позивача про відкладення судового розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналогічні положення закріплено в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011 р.

Так, п.п. 1, 3 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З наведеного вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога позивача до відповідача про зобов'язання останнього відмінити процедуру відкритих торгів (конкурсні торги) по предмету закупівлі: Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві (ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013) (45000000-7 Будівельні роботи) (генпідрядні роботи).

Отже, в майбутньому виконання судового рішення по вказаній справі безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть відповідні торги проведені до його прийняття.

Крім того, фактичне проведення торгів до вирішення спору, що є предметом розгляду в межах даної судової справи, взагалі поставить під сумнів можливість врегулювання відповідних спірних правовідносин в судовому порядку, зокрема, обраним позивачем способом, тобто шляхом зобов'язання відповідача відмінити торги.

При цьому, обґрунтовуючи вимоги про забезпечення позову, заявник зазначає, що йому стало відомо, що відповідачем було надано оголошення про відкриті торги. Вказане оголошення розміщено на офіційному загальнодержавному веб-порталі Державні закупівлі https://tender.me.gov.ua, номер бюлетеня 82 від 28.04.2016 р. Тобто, у даному випадку є всі підстави вважати, що відповідна процедура закупівель вже розпочалася.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що вжиття судом першої інстанції заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії щодо проведення конкурсних торгів, безпосередньо пов'язано з предметом позову у справі №910/9722/16 та забезпечить в майбутньому виконання рішення суду першої інстанції у разі задоволення даного позову.

Одночасно з наведеним, слід зазначити, що за приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Дотримуючись викладеного, господарські суди попередніх інстанцій дослідили фактичні обставини, якими позивач обґрунтував необхідність застосування заходів забезпечення позову.

В свою чергу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, визначення належності та допустимості доказів, на підставі яких судом першої інстанції задоволено клопотання позивача про застосування заходів до забезпечення позову, фактично стосується переоцінки доказів у справі, що виходить за межі встановлених ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на це, судова колегія Вищого господарського суду України відхиляє доводи викладені в касаційній скарзі, оскільки останні зводяться до оцінки доказів доцільності вжиття в даному випадку певного виду заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, колегія суддів господарського суду касаційної інстанції вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів такими, що відповідають дійсним правам і обов'язкам сторін, наданим ними доказам, нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для зміни чи скасування прийнятих ними судових актів.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 15.06.2016 р. у справі №910/9722/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Ж.О. Корнілова