ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Справа № 905/321/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальності "Укр мет"напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.16 та рішення господарського суду Донецької області від 26.04.16у справігосподарського суду Донецької області №905/321/15за позовомприватного підприємства "Миколаїввтормет"дотовариства з обмеженою відповідальності "Укр мет"про зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості в сумі 148 287,10грн.,

представників сторін:

від позивача - Сафронов Ю.І.,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

09.06.2015 приватне підприємство "Миколаїввтормет" звернулися до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укр мет" про: зобов'язання ТОВ "Укр мет" скласти та надати прийомо-здаточний акт металів чорних (вторинних) від 29.12.2014, яким у відповідності до умов договору повинен бути оформлений перехід права власності на лом у вагоні №65487647, на підставі маси вантажу 63 900кг, що вказана у залізничних накладних; стягнення з ТОВ "Укр мет" заборгованості за поставлений металобрухт у розмірі 102 372,00грн., 3% річних у розмірі 3 719,05грн., інфляційних втрат у розмірі 31 325,83грн., пені у розмірі 62 146,80грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

26.04.2016 рішенням господарського суду Донецької області (судді Левшина Г.В., Огороднік Д.М., Паляниця Ю.О.), залишеним без змін 21.06.2016 постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді Радіонова О.О., Колядко Т.М., Скакун О.А.) провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання скласти та надати прийомо-здаточний акт металів чорних (вторинних) від 29.12.2014 припинено на підставі п.4 ст.80 ГПК України. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та пені задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ "Укр мет" на користь ПП "Миколаїввтормет" 102 372,00грн. боргу, 3 719,05грн. 3% річних, 31 325,83грн. інфляційних втрат та 27 738,59грн. пені. В решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані виконанням позивачем своїх зобов'язань щодо постачання залізничним транспортом відповідачу лому вагою 63 900кг, проте сплата його вартості не відбулася внаслідок відсутності з боку відповідача дій зі складання акту прийому-передачі у передбаченому договором порядку, що призвело до виникнення заборгованості. При цьому, дійшовши висновку про правильність нарахованих до стягнення інфляційних втрат, 3% річних, та задовольняючи ці вимоги у повному обсязі, суди частково задовольнили вимоги про стягнення пені у сумі 27 738,59грн. із посиланням на ч.6 ст.232 ГК України.

У касаційній скарзі державне підприємство товариство з обмеженою відповідальності "Укр мет" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 19.12.2013 між приватним підприємством "Миколаїввтормет" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальності "Укр мет" (покупець) було укладено договір №19/12-п/2012, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити лом та відходи чорних металів, згідно з технічними вимогами та якістю ДСТУ 4121-2002 Метали чорні вторинні, а також умовами цього договору.

Розділом 2 договору визначено, що ціна, номенклатура та кількість лому, який постачається визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору. Загальна сума договору визначається складанням сум усіх специфікацій. Детальна інформація про кількість та якість товару, умови поставки товару міститься у специфікаціях на товар, підписаних сторонами.

Поставлений лом оплачується по цінам, які зафіксовані на дату відправки, за кількістю та якістю на підставі даних прийомо-здаточного акту, складеного по формі 69/19 в кінцевому пунктів поставки (п.3.1. договору).

Відповідно до п.3.3. договору оплата за лом здійснюється відповідачем не пізніше 10 банківських днів від дати постачання лому, встановленої в п.3.6. договору.

Згідно з п.3.5. договору кінцевий взаєморозрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів після приймання лому та оформлення прийомо-здаточного акту металів чорних (вторинних) по даним чистої ваги.

Датою поставки лому є дата складання прийомо-здаточного акту металів чорних (вторинних) у кінцевому пункті поставки (п.п.3.6., 5.4. договору).

Розділом 5 договору сторони визначили наступні умови поставки товару: поставка лому здійснюється позивачем автомобільним або залізничним транспортом. Позивач забезпечує якісне оформлення провізних документів. Датою відправки партії товару є дата, вказана у залізничній накладній. Датою постачання лому є дата складання прийомо-здаточного акту металів чорних (вторинних) у кінцевому пункті поставки. Місцем постачання є пункт, вказаний в графі залізничної накладної Станція та залізнична дорога призначення. Сторони вважають для поставки товару залізничним транспортом умови поставки FCA Франко перевізник (станція відправлення).

Згідно пункту 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання та діє до 19.12.2014, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як видно із матеріалів справи, згідно з залізничною накладною №41240219 від 20.12.2014 у вагоні №65487647 зі станції відправлення Миколаїв позивач відправив лом чорних металів масою 63 900кг; одержувач вантажу - ТОВ "Укр Мет-Центр"; у власність ТОВ "Укр Мет" через ПП "Миколаїввтормет"; станція призначення - Слободка Одеської залізниці, що не заперечується сторонами.

30.12.2014 позивачем було складено видаткову накладну №РН-000085 на загальну суму 641 762,00грн. Згідно з карткою рахунку, складеною 29.05.2015 за період з 01.12.2014 по 31.05.2015, та випискою по рахунку від 06.01.2015, відповідач перерахував позивачу 1920000,00грн. у якості оплати за лом.

15.04.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією №29 щодо передачі прийомо-здаточного акту металів чорних (вторинних) від 29.12.2014, та проведення розрахунків, з яким пов'язаний перехід права власності на лом у вагоні №65487647 у кількості 62 590кг (за вирахуванням проценту забруднення лому). Проте 21.04.2015 відповідач листом №143 відмовився від вчинення зазначених дій з тих підстав, що ВАТ "Молдавський металургійний завод" у кінцевому пункті постачання було складено акт №2676 від 30.12.2014, за яким чиста вага лому становить 58,380кг. Ці обставини стали підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Відповідно до ст.ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Положеннями статей 525, 615 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги викладене, факт підтвердження належними доказами виконання позивачем своїх договірних зобов'язань з постачання залізничним транспортом відповідачу лому вагою 63 900кг, відсутність доказів, які б свідчили про проведення відповідачем розрахунків за отриманий товар, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованих висновків про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу у розмірі 102 372,00грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної статті закону, наслідки прострочення відповідачем грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на викладене, з огляду на арифметично вірний розрахунок позивача у частині нарахування інфляційних втрат у розмірі 31 325,83грн. та 3% річних у розмірі 3 719,05грн., колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про їх задоволення обгрунтованими.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, суди обох інстанцій правильно виходили з положень ч.6 ст.232 ГК України, якими унормовано припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Виходячи з чого обгрунтовано стягнули з відповідача 27 738,59грн. пені за період з 21.01.2015 по 21.07.2015.

Твердження заявника про порушення апеляційним судом норм процесуального права, мотивовані ухваленням постанови від 21.06.2016 незаконним складом суду, є необгрунтованими, оскільки як убачається із наявного у матеріалах справи розпорядження №607 від 17.06.2016, у зв'язку з перебуванням на дату слухання справи 21.06.2016 судді Марченко О.А. у відпустці, було призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/321/15, за результатами якого замість зазначеного судді до складу колегії увійшов суддя Колядко Т.М.

Достатніх обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальності "Укр мет" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2016 та рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2016 у справі №905/321/15 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяЛ.В. Ковтонюк