ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2017 року Справа № 914/2853/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. -головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішенняГосподарського суду Львівської області від 26.01.2017та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017у справі№ 914/2853/16 Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго"простягнення 2789394,52 грн.,за участю представників від позивача: від відповідача: Безпалюк О.Л., не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду із позовом до Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго" (далі - КП "Червоноградтеплокомуненерго") про стягнення із відповідача 2789394,52 грн., з яких: 2050032,41 грн. пені, 144019,23 грн. 3% річних, 595342,88 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.01.2017 у справі № 914/2853/16 (суддя Мороз Н.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 (у складі колегії суддів: Данко Л.С.- головуючого, Галушко Н.А., Орищин Г.В.) позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" частково задоволено. Стягнуто із відповідача на користь позивача 1025016,20 грн. пені, 595342,88 грн. інфляційних втрат, 144019,23 грн. 3% річних та 41841,00 грн. витрат з оплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийняти рішенням та постановою, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 26.01.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі № 914/2853/16 скасувати у частині відмови у стягненні 1025016,21 грн. пені, і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути із КП "Червоноградтеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1025016,21 грн. пені, в іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 26.01.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі № 914/2853/16 залишити без змін.

У касаційній скарзі заявник посилається на недотримання норм матеріального та процесуального права господарськими судами.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та КП "Червоноградтеплокомуненерго" (покупець, відповідач) 08.12.2014 укладено договір № 2157/15-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно із УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2. договору).

Обсяги передачі газу протягом 2015 року, у тому числі по місяцях кварталів передбачені п. 2.1 договору.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання - передачі газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 9.3 укладеного договору сторонами збільшено позовну давність - строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду із вимогою про захист своїх прав встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набирає чинності із дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11. договору).

Судами встановлено, що на виконання умов укладеного договору, позивачем передано протягом січня - грудня 2015 року, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 28656851,73 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, підписаними та скріпленими печатками сторін.

Відповідачем зобов'язання із оплати за поставлений газ не виконано належним чином у зв'язку із чим позивачем нараховано відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення із відповідача сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, господарські суди виходили з наступного.

Відповідно до статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина перша статті 693 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 3 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України)

Господарськими судами встановлено, що відповідно до пункту 7.2. договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, встановив обставини справи та умови укладеного між сторонами договору, здійснив перевірку нарахованих до стягнення сум, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Вирішуючи спір в частині стягнення пені, місцевий господарський суд з урахуванням поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, частково задовольнив позовні вимоги про стягнення пені, зменшив заявлений позивачем розмір на 50 %.

Правомірність зменшення заявленої до стягнення суми пені є предметом касаційного оскарження у даній справі.

Частиною першою статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною та не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зменшуючи заявлену до стягнення позивачем суму пені на 50 %, господарські суди, оцінили причини неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, обґрунтовано виходили з того, що відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню, підприємства, установам, організаціям, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Господарськими судами взято до уваги скрутне фінансове становище підприємства, збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку із наявністю значної дебіторської заборгованості, що слугувала причиною неналежного виконання зобов'язань; погашення відповідачем суми основного боргу з порушенням строків, встановлених договором; враховано загальну економічну ситуацію та високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни; враховано майнові інтереси обох сторін.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, зважаючи на майновий стан сторін спору та необхідність дотримання балансу їх інтересів, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що зменшення господарськими судами розміру стягуваної пені на 50% і стягнення із відповідача на корись позивача 1025016,20 грн. пені відповідає вимогам співрозмірності, справедливості та враховує інтереси позивача.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і правильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином рішення Господарського суду Львівської області від 26.01.2017 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі № 914/2853/16 Господарського суду Львівської області підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Львівської області від 26.01.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі № 914/2853/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 26.01.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі № 914/2853/16 залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Карабань В.Я. Ковтонюк Л.В.