ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 911/2058/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"на рішення та постановугосподарського суду Київської області від 30.08.2016 Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 у справі№ 911/2058/16 господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас"доПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколов Олександр Євгеновичпровизнання недійсним рішення про придбання предмета іпотеки у власність та усунення перешкод у користуванні майном,за участю представників: від позивача Степанов Є.В.від відповідачаЛисенко В.О.від третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Броварський завод пластмас" (далі - ПАТ "Броварський завод пластмас") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") про визнання недійсним рішення відповідача про придбання предмета іпотеки за іпотечним договором від 06.08.2009 між відповідачем та позивачем, усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29592505 від 13.05.2016 16:18:09, приватний нотаріус Соколов Олександр Євгенович (далі - Соколов О.Є.), Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, та скасування запису про право власності № 14497621, внесеного державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. 13.05.2016.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.08.2016 у справі № 911/2058/16 (суддя Кошик А.Ю.) позов ПАТ "Броварський завод пластмас" задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29592505 від 13.05.2016 16:18:09, приватний нотаріус Соколов О.Є., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, щодо права власності ПАТ "ВіЕйБі Банк" на комплекс, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 53; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 684104832106; номер запису про право власності: 14497621. Скасовано запис про право власності: 14497621 щодо права власності ПАТ "ВіЕйБі Банк" на комплекс, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 53; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 684104832106, внесений 13.05.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором приватним нотаріусом Соколовим О.Є., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. У решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 (колегія суддів у складі: Гаврилюка О.М. - головуючого, Майданевича А.Г., Суліма В.В.) рішення господарського суду Київської області від 30.08.2016 у справі № 911/2058/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Київської області від 30.08.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 у справі № 911/2058/16, ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувану постанову повністю, а оскаржуване рішення - в частині задоволених позовних вимог, та залишити в іншій частині рішення без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 20.12.2016 о 10 год. 00 хв.

19.12.2016 до Вищого господарського суду України від ПАТ "Броварський завод пластмас" надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", в яких позивач проти касаційної скарги заперечує і просить суд відмовити у її задоволенні, а оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 20.12.2016 продовжено строк розгляду касаційної скарги ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" на рішення господарського суду Київської області від 30.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 у справі № 911/2058/16 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги на 16.01.2017 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.01.2017 розгляд зазначеної касаційної скарги ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" відкладено на 24.01.2017 о 10 год. 30 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 06.08.2009 між позивачем і відповідачем було укладено іпотечний договір, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 856 (далі - Іпотечний договір).

За умовами Іпотечного договору позивач (Іпотекодавець) передав в іпотеку відповідачу (Іпотекодержатель) належне йому (позивачу) на праві власності нерухоме майно - комплекс, що розташований за адресою: Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 53 (предмет іпотеки-1), та гуртожиток, що розташований за адресою: Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 3б (предмет іпотеки-2).

Предмет іпотеки-1 за Іпотечним договором належить позивачу на підставі договору про поділ комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М. за реєстровим № 854 від 14.07.2009, право власності зареєстроване за позивачем в Комунальному підприємстві Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації" 22.07.2009, про що зроблено запис у книгу № 1/4, номер запису: 1303, реєстраційний номер 27849215.

Іпотечний договір укладено у забезпечення виконання грошових зобов'язань:

- позивача за кредитним договором № 63 від 06.08.2009;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" за кредитним договором № 7 від 08.02.2008; договором № 4 про відкриття акредитиву від 08.02.2008; кредитним договором № 87 від 08.10.2008; договором № 25 про відкриття акредитиву від 08.10.2008;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тел" за кредитним договором № 59 від 21.07.2008; договором № 13 про відкриття акредитиву від 21.07.2008;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Інвест Компані" за кредитним договором № 41 від 11.05.2007; договором № 7 про відкриття акредитиву від 11.05.2007; кредитним договором № 66 від 01.08.2008; кредитним договором № 67 від 01.08.2008; договором № 16 про відкриття акредитиву від 01.08.2008; кредитним договором № 89 від 15.10.2008; договором № 27 про відкриття акредитиву від 15.10.2008.

Згідно з пп. 7.6.1 Іпотечного договору за рішенням Іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку шляхом переходу до нього права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог відповідача відповідно до наведених у вказаному підпункті умов. При цьому, обов'язковою умовою переходу права власності на предмет іпотеки є наявність письмового одностороннього рішення відповідача про придбання предмета іпотеки у власність.

Відповідач на підставі ст.ст. 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", пп. 7.6.1 Іпотечного договору звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соколова О.Є. про здійснення державної реєстрації за відповідачем прав власності на нерухоме майно згідно з Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 61581091 від 16.06.2016 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29592505 від 13.05.2016 16:18:09, приватний нотаріус Соколов О.Є., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ (далі - також рішення третьої особи) на підставі Іпотечного договору, серія та номер: 856, виданого 06.08.2009, видавник: Дідович І.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, зареєстровано приватну форму власності в розмірі 1 (однієї) частки за ПАТ "ВіЕйБі Банк", код ЄДРПОУ: 19017842, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 27Т, на об'єкт нерухомого майна: комплекс, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 684104832106, який не є об'єктом житлової нерухомості, адреса: Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 53 (номер запису про право власності: 14497621).

Рішення прийнято на підставі Іпотечного договору, в інтересах відповідача, третьою особою, як державним реєстратором, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) господарських договорів (кредитних договорів та договорів про відкриття акредитиву), зобов'язання за якими забезпечувалися Іпотечним договором.

Як визначено у ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з положеннями ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" однією з основних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 вказаного Закону (у редакції, чинній на момент прийняття третьою особою спірного рішення та внесення ним спірного запису) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, щодо наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Аналогічне положення міститься у п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з положеннями Іпотечного договору обов'язковою умовою переходу права власності на предмет іпотеки за цим Договором є наявність письмового одностороннього рішення відповідача про придбання предмета іпотеки у власність.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами господарського суду Київської області від 28.07.2016 та від 16.08.2016 у даній справі було двічі зобов'язано відповідача та третю особу: 1) надати копію письмової вимоги про усунення порушень (та докази її отримання позивачем), яка повинна була бути надіслана ПАТ "ВіЕйБі Банк" на адресу позивача та боржникам - ТОВ "Луксор", ТОВ "I-Тел", ТОВ "Трініті Інвест Компані" в процедурі набуття (придбання) ПАТ "ВіЕйБі Банк" предмета іпотеки за Іпотечним договором у власність; 2) надати рішення ПАТ "ВіЕйБі Банк" про придбання предмета іпотеки за Іпотечним договором у власність.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, вимог зазначених ухвал місцевого господарського суду ані відповідачем, ані третьою особою не було виконано, ні копії письмової вимоги про усунення порушень, ні рішення ПАТ "ВіЕйБі Банк" про придбання предмета іпотеки за Іпотечним договором у власність суду першої інстанції надано не було.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Таким чином, у силу приписів ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" надсилання іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення (із зазначенням стислого змісту порушених зобов'язань, вимоги про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги) є необхідною і обов'язковою передумовою для прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Ненадання місцевому господарському суду вимоги про усунення порушення, відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку", об'єктивно позбавило суд можливості встановити, в рахунок погашення якої саме заборгованості відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем не надано господарському суду першої інстанції доказів направлення і вручення позивачу і боржникам письмової вимоги про усунення порушення, які вимагались ухвалами суду, а третя особа не надала доказів подання їй відповідних документів у момент здійснення нею реєстраційних дій.

При цьому, апеляційним господарським судом правомірно не прийнято у якості доказів копію вимоги № 31/1-9257 від 17.07.2014 та копії експрес- накладних на чотирьох аркушах, подані 24.10.2016 представником відповідача через відділ канцелярії, оскільки всупереч вимогам ст. 101 ГПК України скаржником не обґрунтовано неможливість подання цих доказів суду першої інстанції (враховуючи, що вимога № 31/1-9257 є документом відповідача, і вона неодноразово витребовувалась судом першої інстанції при вирішенні спору).

Крім того, при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій встановили відсутність у матеріалах справи доказів подання відповідачем до третьої особи, як державного реєстратора, одностороннього письмового рішення відповідача про придбання предмета іпотека у власність, наявність якого відповідно до положень пп. 7.6.1 Іпотечного договору є обов'язковою умовою переходу права власності на предмет іпотеки.

Також, суди попередніх інстанцій встановили, що в Державному реєстрі прав відсутнє відповідне посилання на вищевказане рішення як на підставу виникнення права власності на предмет іпотеки, оскільки єдиною підставою реєстрації права власності на предмет іпотеки в Державному реєстрі прав зазначено лише іпотечний договір від 06.08.2009.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що при проведенні реєстраційних дій не було дотримано вимог пп. 7.6.1 Іпотечного договору, не виконано усіх необхідних умов зазначеного договору, а третя особа не переконалася у факті повного виконання таких умов заявником, що є необхідною передумовою переходу від позивача до відповідача права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем факту прийняття спірного рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, в той час, як відповідачем і третьою особою, незважаючи на створені для цього судом процесуальні умови і неодноразове відкладення у зв'язку з цим розгляду справи, не було доведено, що зазначене рішення було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України та умов Іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єкта господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

На підставі встановлених обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 29592505 від 13.05.2016 16:18:09, приватний нотаріус Соколов О.Є., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, щодо права власності ПАТ "ВіЕйБі Банк" на комплекс, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 53; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 684104832106; номер запису про право власності: 14497621) та скасування запису про право власності (14497621 щодо права власності ПАТ "ВіЕйБі Банк" на комплекс, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 53; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 684104832106, внесений 13.05.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором приватним нотаріусом Соколовим О.Є., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ).

Щодо позовних вимог про визнання недійсним одностороннього рішення відповідача про придбання предмета іпотеки у власність за Іпотечним договором, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що позивачем не доведено факт прийняття відповідачем такого рішення та, відповідно, порушення у зв'язку з цим прав позивача, так само як і не доведений факт того, що зазначене одностороннє рішення було підставою для прийняття третьою особою рішення про державну реєстрацію прав.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу положень ст. 1 ГПК України необхідною умовою звернення до господарського суду з позовом є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів позивача, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним одностороннього рішення відповідача про придбання предмета іпотеки у власність за Іпотечним договором.

При цьому, місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовлено у задоволенні заяви відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку з непідвідомчістю спору господарському суду, враховуючи таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини пов'язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя у зв'язку із невиконанням умов цивільно-правових угод (господарських договорів) - кредитних договорів та договорів про відкриття акредитиву, позивачем та боржниками, майновим поручителем за яких виступав позивач.

Таким чином, даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, а тому має вирішуватися за правилами ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі № 826/4858/15.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для припинення провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 та рішення господарського суду Київської області від 30.08.2016 у справі № 911/2058/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук